ДЕФІНІЦІЇ ДЕТЕРМІНАНТ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ ЗАЙНЯТОСТІ НА СУЧАСНОМУ РИНКУ ПРАЦІ (НА ПРИКЛАДІ ВОЛОНТЕРСТВА ТА ВОЛОНТУРИЗМУ)

 

Державно-управлінські студії № 8(10), 2018

 

УДК 351.83:331.526

 

Крапівіна Г.О.,

кандидат державного управління, доцент, докторант Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України

 

ДЕФІНІЦІЇ ДЕТЕРМІНАНТ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ ЗАЙНЯТОСТІ НА СУЧАСНОМУ РИНКУ ПРАЦІ

(НА ПРИКЛАДІ ВОЛОНТЕРСТВА ТА ВОЛОНТУРИЗМУ

 

 

DEFINITIONS DETERMINANTS OF NON-STANDARD FORMS OF CAPTIVITY ON THE CURRENT PRINCIPLE

(ON THE APPLICATION OF VOLUNTEERING AND VOLUNTURISM)

 

Дістали подальшого дослідження дефініції основних детермінант нестандартних форм зайнятості «волонтерство» та «волонтуризм», а також «волонтер», «волонтурист» та їхні специфічні риси на сучасному ринку праці. Наведено дефініції детермінант «волонтерський бізнес», «волонтерський продукт», «волонтерська подорож», «ринок волонтерських послуг», «індустрія волонтерства».

 

The further study of the definition of the main determinants of non-standard forms of employment “volunteerism” and “volontourism”, as well as “volunteer”, “volunteer” and their specific features in the modern labor market have been further learned. The definitions of “volunteer business”, “volunteer product”, “volunteer travel”, “volunteer services market”, “industry of volunteering” are given.

 

Ключові слова: детермінанти, дефініції, волонтерство, волонтуризм, нестандартні форми зайнятості

 

Key words: determinants, definitions, volunteering, volontourism, non-standard forms of employment

 

Постановка проблеми. Останні десятиліття відкривають в Україні нові можливості для розвитку нестандартних форм зайнятості (НФЗ) в країні, що дозволяє поширити форми її участі в міжнародному розподілі праці. Динаміка процесу трансформації сучасного ринку праці сформувала соціальний запит на розвиток нестандартних форм зайнятості (НФЗ), які, зокрема, використовують запозичену працю з метою змістовного залучення суспільством вільного часу населення, що дозволило поширити види оплати праці за рахунок нульової та зворотної, а саме: волонтерства та волонтуризму [2; 10; 11].

Зростання попиту на послуги НФЗ та розвиток в країні їх індустрії підкреслено прийняттям відповідних законів, наприклад, Закону України «Про волонтерство».

Детермінанти НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» практично заново формуються в часи незалежності України. В попередній період праця населення у вільний час організовувалася профспілковими організаціями, що було для останніх непрофільної діяльністю; запозичена праця була неможливою, а незначна частка участі українців в міжнародних волонтерських програмах не вимагала спеціально підготовлених волонтерів настільки, що про таку детермінанту як «волонтуризм» громадськість навіть не мала інформації.

 Сучасна ж волонтерська діяльність характеризується, насамперед, інтернаціоналізацією праці, що вимагає відповідної підготовки волонтерів, здатних працювати на рівні світових стандартів волонтерського руху.

При цьому детермінанти НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» розглядаються як поліфункціональні суспільні явища, сутністю яких є саморозвиток людини в процесі участі у програмах ІНФЗ, що й зумовило:

– структуру та зміст понятійно-термінологічного апарату НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм»;

– специфічні риси волонтерського руху;

– історію розвитку волонтерського руху в світі та в Україні;

– формування й функціонування індустрії НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» та ринку волонтерських та волонтуристських послуг, їх структуру;

– класифікацію ресурсів НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм»;

– розвиток специфічної волонтерської та волонтуристської системи гостинності;

– забезпечення державної волонтерської та волонтуриської політики;

діяльність міжнародних організацій з регулювання волонтерського руху.

 

Огляд останніх досліджень і публікацій. Започатковано розв’язання даної проблеми в працях загальновизнаних наукових авторитетів Д. Богині,                       О. Грішанової, М. Долішнього, Г. Завіновської, Н. Єсінової, Р. Колосової,              А. Колота, О. Крушельницької, Г. Мелік’яна, В. Петюха, Л. Петрової,                     Ю. Привалова, Ю. Саєнко, В. Сумцова, І. Тимоша, С. Українцева, О. Уманського та ін., які дають аналіз зайнятості як статистично-облікової та соціально-економічної категорії; результат взаємодії попиту та пропозиції на ринку праці; компонент макроекономічних пропорцій; важливий напрям соціально-економічної політики держави тощо, на що спирається автор. Але відсутні дефініції детермінант НФЗ на сучасному ринку праці як логічні процедури додання суворо фіксованого сенсу термінам мови, що відбиває істотні ознаки, властивості та характеристики детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» з метою формування відмінностей від інших об’єктів [4].

Адже рух і пізнання як фізіологічна та духовна потреба, з зору автора, є одними з найбільш істотних рис людини. Пізнання, поширюючись на навколишнє середовище, що оточує, на освоєння певного життєвого простору, є складовою механізму адаптації людини до середовища та простору.

 

Метою статті є подальше дослідження детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» на сучасному ринку праці з використанням запозиченої праці. Відповідно в статті сформульовані завдання: дослідити дефініції основних НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» та виявити специфічні риси останніх на сучасному ринку праці.

 

Викладення основного матеріалу. В сьогодення потреби в НФЗ, в залученні запозиченої праці, зокрема, в  волонтерських та волонтуристських послугах стають все різноманітніше, що викликає диверсифікацію пропозиції, стимулює трансформаційні процеси, розвиток відповідних ринків праці тощо.

Формування детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» відбувалося поступово, відповідно до цивілізаційного розвитку, що обумовлено змінами умов життя та праці людей, потреб і можливостей їх задоволення. Відповідно, вічний рух людини до пізнання навколишнього середовища на кожному з цих етапів набуває тих рис, які відповідають запитам та інституційним можливостям суспільства. Знання середовища ‒ це необхідна умова життєдіяльності людини, тому волонтери і волонтуристи, переміщаючись, постійно поширюють свій життєвий простір, освоюють його, тим чи іншим способом розповсюджують знання щодо нього.

Пізнання світу (аж до пізнання Всесвіту) ‒ одна з мотивацій участі людей у волонтерському русі. Люди, які залишають звичні умови життя й занурюються в незвідане, викликають в навколишніх захоплення, подив та повагу. До них, які багато бачили та мають більший досвід, завжди прислухаються, їхню думку цінують. Участь у волонтерстві та волонтуризмі формують специфічне ставлення і закріплюються в свідомості суспільства як героїчні вчинки. У волонтерському русі беруть участь люди неабиякі, що прагнуть до задоволення традиційних для волонтерів та волонтуристів потреб, зокрема, самоствердження та самовираження.

Крім суб’єктивних мотивів, які спонукають окремі особистості до зміни місця та форми праці на нестандартні, існують цілком об’єктивні соціально-економічні передумови, які спираються на коеволюційний, взаємопов’язаний процес розвитку суспільства й трансформації ринку праці. Поліпшення умов життя, що спонукає розвиток НФЗ, обумовлює наступний виток розвитку суспільства, що призводить до подальшого розвитку виробництва, транспорту, торгівлі тощо, що обумовлює та, в свою чергу, змінює умови життя і пошуку трудових ресурсів для розвитку виробництва та ринків збуту. Їх можна вважати тими об’єктивними передумовами, які стимулюють, зокрема, трансформацію ринку праці та є підґрунтям поширення цього процесу.

«Волонтерство» та «волонтуризм», в дефініціях детермінант НФЗ, є результатом тривалого історичного розвитку складових світової культури, соціальним надбанням людства. Спираючись на історичний досвід і сучасну практику розвитку соціально-трудових відносин, можна стверджувати, що їх рушійною силою, тим стрижневим мотивом, який спонукав спочатку окремих людей, а потім й все більш широкі кола суспільства до зміни місця та форми праці в вільний час на нестандартні, й, зрештою, зумовив сучасний феномен детермінант НФЗ ‒ «волонтерства» та «волонтуризму», – є саморозвиток людини, прагнення до пізнання не тільки світу, а й власних сил і можливостей.

Феноменом волонтерський рух визнали ще в першій половині ХХ ст., враховуючи прискорену динаміку та масштабність його розвитку, що й було закріплено відповідними міжнародними документами. Можна вважати появу детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» на сучасному ринку праці певним індикатором цивілізаційного розвитку людства, а рівень їхньої популярності в суспільстві ‒ індикатором рівня та якості життя.

Волонтерський рух в сучасному розумінні виник на індустріальній стадії розвитку людства й обумовлений такими об’єктивними чинниками, як розвиток науково-технічного прогресу (НТП) та урбанізація. НТП, прискорюючись, змінює характер праці на інтелектуальний. Інтелектуалізація праці обумовлює зміну вимог до якості трудових ресурсів в напрямі від кількості до якості. Якість ж трудових ресурсів та кадрового забезпечення волонтерського руху визначається рівнем освіти, здатністю до постійного саморозвитку, самовдосконалення, поглиблення знань і поширення сфери діяльності.

В засобах, завдяки яким особа може досягти саморозвитку та самовдосконалення, значне місце займають детермінанти НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» як засоби підвищення інтелектуального рівня в процесі волонтерської подорожі, особистої участі в НФЗ та знайомства з життям і культурою населення інших територій. Це дає людині можливість поширити власний досвід.

З іншого боку, на індустріальному етапі розвитку людства зросла роль міст як центрів концентрації виробничих сил і прискорилися процеси урбанізації. Стиль життя в місті, особливо у великому місті, докорінно відрізняється від традиційного сільського. Він не пов’язаний з природними циклами, що не тільки звільняє людину від певних функцій, а й потребує інших. Внаслідок зміни архітектурної та побутового середовища життєдіяльності, а також характеру праці, зростають психологічні навантаження на людину і потреба в зміні форми праці та навколишнього оточення, в поєднанні з релаксацією, відновленням життєвих сил стає актуальною. Так об’єктивно формується потреба людини в волонтерстві та волонтуризмі. Але для реалізації цієї потреби необхідні певні соціальні досягнення, соціальні гарантії.

Найважливішим соціальним досягненням стали гарантовані відпустки найманим працівникам (з 1840 р. в Великобританії), технічний прогрес, зокрема, на транспорті, який зробив волонтерські подорожі швидкими та комфортними, підвищив їхню безпеку, а технологічні зміни дозволили удосконалити організаційні форми волонтерського руху, прискоривши й спростивши формування та просування на ринок волонтерських послуг, реалізацію, контроль за якістю послуг тощо.

Таким чином, з одного боку, попит на змістовне для суспільства та особи проведення дозвілля у волонтерській подорожі, з іншого, ‒ розвиток складових волонтерського руху: «інфраструктура» та вдосконалення її технічних і технологічних характеристик, «система волонтерської гостинності» та ін. ‒ об’єктивно зумовили прискорений розвиток волонтерського руху.

Отже, детермінанти НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» є наслідком об’єктивних процесів соціально-економічного розвитку, обумовленого психофізіологічними особливостями людини, прагненням до пізнання світу.

Дефініції детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» формувалися протягом тривалого історичного періоду. Найбільш характерними ознаками детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм», за поточним дослідженням, є його класифікаційна група в переліку нестандартних формах зайнятості, широке використання запозиченої праці, а також масовість і доступність волонтерської подорожі. Дефініції, які розкривають детермінанти НФЗ, а саме: «волонтерство» та «волонтуризм», відбивають, в першу чергу, праксеологічно-теоретичний аспект, який свідчить про дуалістичний характер «волонтерства» та «волонтуризму» на сучасному ринку праці та обумовлюють відповідну логіку розкриття їх феномену.

Основні підходи до дефініції сутності детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» в поточному дослідженні спираються на мобільний характер, род занять або мотивацію волонтерської подорожі, її організаційне підґрунтя. Тому автор розглядає ІНФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» як:

форму зайнятості, яка спрямована на задоволення потреб волонтера або волонтуриста в безпечних і комфортних умовах проведення дозвілля, часто поза місцем постійного мешкання;

– галузь господарства, складову світового ринку праці, розвиток якої ґрунтується на НФЗ та запозиченій праці;

– вид тимчасових міграцій;

– один з різновидів міжнародних відносин, які здійснюються на основі – міжнародних угод з урахуванням діючих міжнародних звичаїв;

– активну форму рекреації, що використовується з метою роботи, відпочинку, розваг, оздоровлення, пізнання природи, культури і побуту населення інших територій тощо;

– форму виховання фізичних і розумових здібностей людини шляхом поширення комунікацій і знань з краєзнавства та країнознавства, історії, географії, культурології, що надаються в процесі волонтерського подорожі;

– формування системи знань, вмінь і навичок тощо.

Така багатоплановість участі у волонтерському русі зумовлює значну кількість дефініцій, кожна з яких, залежно від поставлених завдань, акцентується на тій чи іншій його грані.

Розвиток дефініцій детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» відповідає розвитку виконуваних ними суспільних функцій. Звідси й численні тлумачення цих понять, які в основному мають на меті визначити їх:

соціально-економічну сутність;

статус в міжнародно-правових відносинах;

статистичний облік на кожному етапі соціально-економічного розвитку суспільства.

«Волонтерство», як ідея підвищення якості життя суспільства, за віком відповідає поняттю «соціум». Завжди знаходяться люди, для яких способом спілкування з іншими особами є самореалізація, Самостійне вдосконалення, зв’язок і вплив через працю на підвищення якості життя того співтовариства, в якому цій людині довелося народити й жити.

Залучення у волонтерський рух не має релігійних, расових, вікових, гендерних і навіть політичних кордонів. Чисельні транснаціональні проекти та мережі волонтерських організацій залучають до своїх проектів і програм понад сто мільйонів людей всім світом щороку.

Автор приєднується до літературних джерел [3], в яких розглядається ідея, що детермінанти НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» ‒ це, перш за все, конструктивний спосіб підвищення якості життя суспільства, який Всесвітня організація охорони здоров’я визначає як «личное ощущение его или ее роли в жизни, в культурном контексте и с позиции индивидуальной системы ценностей, а также его или ее отношение к целям, ожиданиям, критериям и социальным взаимоотношениям» [21].

Моделі нестандартних форм зайнятості та запозиченої праці, що використовують в детермінантах НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм», максимально орієнтовано на вирішення найскладніших соціальних проблем. Функції НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» відповідають сенсу будь-якої діяльності, яку направлено на гуманізм. Тому детермінанти НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» є деякою сполучною ланкою між сучасним ринком праці та населенням в цілому, заповнюють профілактичну нішу, яка виявляється порожньою, але не підміняють авторитети фахівців, що працюють з населенням, а доповнюють їх, забезпечує ширший обхват різних верств населення.

В сьогодення це особливо важливо, тому що деструктивні явища життя поширюються, особливо серед молоді. Тобто, виникла необхідність в створенні умов мотивації молоді до проявів волонтерської активності у вільний час з метою відродження цінностей, що поєднують людей, розкривають їх позитивний  соціально-особистий потенціал, на що суспільство направляє можливості запозиченої праці.

Розвиток дефініції детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» досить важко прослідити, оскільки раніш він не фіксувався. Але розвиток людства вказує на те, що в кожному суспільстві не бракувало ідей добровільної та безкорисливої допомоги.

Волонтерський рух має глибокі коріння. Ще англійський гуманіст і письменник Томас Мор, намагаючись визначити сутність ідеальних взаємин особи та суспільства, підкреслював їх нерозривний зв’язок та його добровільний характер: «Эти двое ‒ общество и индивид ‒ неразрывны. У вас не может быть настоящего общества, если оно не состоит из действительных индивидуумов, и вы не можете быть индивидуумом, если вы не вовлечены свободно глубочайшим образом в дела общества» [14].

Французький письменник Анрі Дюнан в 1859 р. запропонував ідею створення Червоного Хреста як організації з надання першої медичної допомоги пораненим бійцям на волонтерських засадах. Принципами, які сформулював       А. Дюнан, керуються в сьогодення волонтерські організації всього світу.

В деяких країнах система волонтерства до введення загальної військової повинності була основним засобом комплектування армій. Так, у Великобританії такий порядок змінено лише в 1961 р. Після Першої світової війни, у 1920 р. у Франції, під Страсбургом, було реалізовано першу волонтерську програму за участю німецької та французької молоді, в межах якої волонтери відновлювали зруйновані Першою світовою війною ферми в районі місць найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Грошей за свою роботу волонтери не отримували, але вправно забезпечувалися зацікавленою стороною засобами розміщенням, харчуванням і медичним страхуванням – цей принцип організації волонтерської праці зберігся й до сьогодення.        До ідеї приєдналася вся планета. Волонтерську діяльність визнано на найвищому міжнародному рівні. Міжнародний волонтерський рух складається з таких організацій як «Армія порятунку», «Червоний хрест», «Волонтери ООН» та багато інших. Ці великі організації мають своїх представників майже у всіх країнах світу. Наприклад, членами IAVE (International Association for Volunteer Effort) – міжнародної асоціації волонтерських зусиль є більш ніж 90 країн всіх континентів.

Найбільш загальну дефініцію детермінант НФЗ «волонтерство» на сучасному ринку праці запропоновано у Всесвітній декларації волонтерства: «Волонтерство ‒ це індивідуальна або колективна дія ‒ це спосіб, за допомогою якого:

в суспільстві підтримуються і посилюються людські цінності, турбота про ближнього та служіння людям;

люди реалізують свої права та відповідальність членів суспільства, одночасно пізнаючи нове, вдосконалюючись, розкриваючи свій повний людський потенціал;

встановлюються міжособистісні зв’язки, які, незалежно від відмінностей, сприяють тому, щоб жити в здорових, сталих спільнотах, працювати разом над створенням інноваційних рішень для спільних проблем народів Землі» [16].

Закон України від 19 квітня 2011 р. №3236-VI «Про волонтерську діяльність» [1] вводить дефініцію «волонтерська діяльність» ‒ добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та  волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги». Зокрема, словник  М. Вебстера зазначає у дефініції детермінанти «волонтер»: «добровольное (на основе собственного побуждения) участие в каком-то действии или системе, основанной на этом» [6]. Кодекс Волонтера Міжнародного музичного фестивалю пам’яті Андрія Баранова акцентує увагу в дефініції детермінанти «волонтерська діяльність» на її гуманному аспекті як широкого кола діяльності, включаючи традиційні форми взаємодопомоги та самодопомоги, офіційне надання послуг, тощо; форми громадянської участі, яка здійснюється добровільно на благо широкої громадськості без розрахунку на грошову винагороду. Дефініція детермінанти «волонтерство», розроблена

Варшавським Центром Волонтерства, відбиває найбільш істотні риси цієї ІНФЗ: «волонтерство ‒ это добровольная, сознательная и бесплатная деятельность на благо других, выходящая за рамки дружественных и семейных отношений» [12].

Значна кількість дефініцій детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» відбиває той факт, що їхнього загальновизнаного варіанту немає. Більш того, створюється враження, що кожне літературне джерело має за мету створити ще одну оригінальну дефініцію. Але є аспекти, за якими вдається встановити, відомо, із звісною часткою наближення, однозначність у визначеннях.

За джерелами, дефініція детермінанти НФЗ «волонтерство» за формою ‒ це спосіб, фундамент, участь, складова, праця, діяльність, до яких включаються традиційні форми взаємодопомоги та самодопомоги, офіційне надання послуг, тощо. Дуже цікавими є уточнення характеристик цих форм:

 якщо спосіб, то конструктивний;

 фундамент, то громадянського суспільства;

якщо участь, то громадянська та (незалежно від раси, статі та віросповідань) участь в заходах або в якихось діях або системі;

якщо складова, то найважливіша складова сучасної благодійності;

якщо праця, то людини, яка, до того ж, виконує соціальну або благодійну працю;

 діяльність, то безкорислива, свідома й добровільна або широке коло діяльності.

За мету дефініції детермінанти НФЗ «волонтерство», за різними джерелами, визначають, перш за все, підвищення якості життя суспільства, а потім вже:

збереження та укріплення людських цінностей;

реалізація прав та обов’язків громадян;

створення сумісних зв’язків;

вирішення соціальних, культурних, економічних, екологічних проблем в суспільстві;

участь в суспільно-корисних заходах;

благо тих, що потребують допомоги, або благо широкої громадськості, або благо якихось інших, що виходить за межі дружніх і родинних стосунків.

Деякі традиційні дефініції НФЗ «волонтерство» заперечують більш сучасним. Так, ствердження, що дефініція детермінанти НФЗ «волонтерство» – це обов’язково особиста участь людини, не відповідає, наприклад, детермінанті «корпоративне волонтерство», дефініції якої ‒ це участь в волонтерських програмах за підтримки своєї компанії, зокрема, створення умов запозиченої праці. Бо дефініція детермінанти «корпоративне волонтерство» (за визначенням джерела) має на увазі тільки надання компанією ресурсів на підтримку соціально значущих сфер соціально-трудових відносин.

Але більшість джерел згодні в одному – дефініцію детермінанти НФЗ «волонтерство» не пов’язано з витяганням прибутку, тобто, це добровільна (на основі власної спонуки) та безвідплатна праця, що виконується в вільний час і в умовах запозиченої праці без фінансової винагороди або без розрахунку на грошову винагороду.

Все перераховане дало підставу XVI Всесвітній Конференції волонтерів Міжнародної Асоціації Волонтерських Зусиль (IAVE) в Амстердамі в січні     2001 р. у Міжнародний Рік Волонтерів у Загальній Декларації Волонтерства прийняти декілька поширену дефініцію детермінанти НФЗ «волонтерство».

Вперше робочий переклад тексту Загальної Декларації Волонтерства було здійснено в 2001 р. представництвом IAVE в Росії. В ньому констатується, що Загальна Декларація Волонтерства  визначає волонтерство як індивідуальну або  колективну дію ‒ спосіб, за допомогою якого в суспільстві:

підтримуються та посилюються людські цінності, турбота про ближнього та служіння людям;

люди реалізують свої права та відповідальність членів суспільства, одночасно пізнають нове, удосконалюються, розкривають свій повний людський потенціал;

встановлюються міжособистісні зв’язки, які, незалежно від відмінностей, сприяють життю в здорових, стійких співтовариствах, праці разом над створенням інноваційних рішень для загальних проблем людства.

Щодо вимірів детермінанти НФЗ «волонтерство», то лише [21] пропонує в разі показника, який, можливо, найточніше відбиває рівень громадянської активності та установку на суспільну діяльність, кількість безкорисливих і добровільних ініціатив людей на благо інших.

Ключовим поняттям всіх міжнародних документів і наукових дефініцій з волонтерства є детермінанта «волонтер», тлумачення якої важливо, враховуючи міжнародний характер волонтерського руху та необхідні формальності. Ці дефініції включено в: «Толковый словарь живого великорусского языка»            В.І. Даля: «Волонтер — м. франц. повольщина, доброволец, вольнослужащий; причисленный на своем иждивении и по своей воле, в военное время, к войску, но не вступивший в службу» [8];

«Толковый словарь русского языка» Д.М. Ушакова: «Волонтер — волонтера, м. (от фр. volontaire). Поступивший на военную службу по своему желанию, доброволець» [15];

«Энциклопедический словарь» Ф.О. Брокгауза та І.О. Ефрона: «Волонтер — (Volontaire) – добровольно поступающий на военную службу охотником или вольноопределяющимся» [5];

«Большая Советская Энциклопедия»: «Волонтёр — (франц. volotaire, от лат. volutarius) лицо, добровольно поступившее на военную службу. В некоторых государствах система волонтёрства до введения всеобщей воинской повинности  была основным способом комплектования…» [2];

«Новый словарь русского языка» Т.Ф. Єфремової: «Волонтер — м. устар.       1. Тот, кто поступил на военную службу по собственному желанию; доброволец. 2. перен. Тот, кто добровольно принимает участие в каком-л. деле…» [9].

Закон України від 19 квітня 2011 р. №3236-VI «Про волонтерську діяльність» визначає: «Волонтер ‒ фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку і здійснює волонтерську діяльність на добровільній та безоплатній основі. Волонтерами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а також громадяни України віком від шістнадцяти років, якщо вони здійснюють волонтерську діяльність на території України, за письмовою згодою одного з батьків (усиновлювачів) або піклувальника» [1].

Дефініції наведених джерел збігаються в тому, що детермінанта «волонтер» ‒ це людина, особа чи громадянин, тобто той хто досяг 16-річного віку; добровільно надає себе для визначеної мети чи діяльності; добровільно приймає участь в будь-якій справі чи здійснює добродійну діяльність на основі вільного волевиявлення.

Особи, молодші за 16 років, як визначено в [21], не можуть повною мірою відповідати за виконання обов’язків волонтера, зокрема в частині відшкодування моральної та майнової шкоди, заподіяної внаслідок здійснення ним волонтерської діяльності, відповідно до закону [1].

Причому це соціально активна, творча, креативна особа, яка:

не лише може майстерно конструювати досвід, який вже має, але й втілює в життя найсміливіші свої ідеї та задуми;

активно відноситься не лише до суспільства, а й, перш за все, до себе;

завжди рада поділитися своїм досвідом;

завжди підвищує свою відповідальність;

яка бере активну участь в діяльності організації;

інколи жертвує своїм часом;

завжди підвищує якість своєї праці.

За мету детермінанти «волонтер» дефініції літературних джерел розглядають:

внесок в конкретну користь і результат;

постійне особисте та професійне зростання і розвиток;

передачу іншим свого досвіду, знань, уміння, талантів;

підтримку волонтерської організації своєю справою, думкою, порадою;

бажання зробити важливу для інших і для себе справу;

формування відношення до волонтерів як до важливих для суспільства людей;

творчість та надихання.

Формою діяльності волонтера є безвідплатна праця на користь одержувача волонтерської допомоги, зокрема, волонтерської організації.

Ототожнювати детермінанту «волонтер» і поняття «доброволець» можливо, на думку автора, з деяким припущенням. Бо дефініція детермінанти «волонтер» виникла досить давно. Вона визначає осіб, що поступили на військову службу за власним бажанням, добровольців, вільнослужбовців, що зараховані на своєму утриманні та за своєю волею під час війни до війська, але що не вступили в службу.

На подив невдалим через зациклення є дефініція, де детермінанта «волонтер» ‒ це будь-яка фізична особа, включаючи іноземних громадян та осіб без громадянства, яка вносить свій внесок в розвиток волонтерства, здійснюючи волонтерську діяльність, ґрунтуючись на принципах волонтерства [7].

Дефініції детермінанти НФЗ «волонтуризм» відбивають, в першу чергу, праксеологічно-теоретичний аспект, який є свідченням багатогранного характеру сучасного ринку занятості та обумовлює відповідну логіку розкриття цього феномену.

Основні підходи до дефініції детермінанти НФЗ «волонтуризм» спираються на мобільний характер, род занять або мету волонтуристської подорожі, терміни пересування, його організаційні основи. Багатоплановість детермінанти ІНФЗ «волонтуризм» зумовлює значну кількість дефініцій, кожна з яких, залежно від завдань конкретного дослідження, акцентується на тій чи іншій грані детермінанти.

Так, слово tourisme французького походження від «tour» ‒ прогулянка, поїздка, колоподібний рух, а людина, що здійснює цю поїздку, подорож, є touriste ‒ турист, мандрівник. Аналогічне тлумачення наводить й «Вебстерский словарь английского языка»: «tourist ‒ тот, кто совершает поездку ради собственного удовольствия или расширения культурного кругозора» [6].

Трасформація дефініції детермінанти НФЗ «волонтуризм» відповідає розвитку суспільних функцій, що виконуються як волонтерством, так й туризмом. Звідси й чисельні дефініції цього поняття.

Так, організований туризм з фіксованими датами приїзду та від’їзду, номером готелі, гідом та екскурсіями в усьому світі вважається розвагою не для активних осіб, які воліють подорожувати по-іншому, ‒ цікавіше. А в міжнародних подорожах такими людьми особливо цінується можливість тривалий час спілкуватися з місцевим населенням і не надто при цьому витрачатися.

Такі тенденції як сучасного ринку праці, так й ринку туристично-рекреаційних послуг є продовженням «свідомого» підходу до подорожей, оскільки допомагають розвиватися різним співтовариствам в країнах з економіками, які за рівнем значно відрізняються. Цей напрям одержав назву «волонтерський туризм» («волонтуризм»).

Майже третина туристів в світі суміщають туризм з волонтерством і займаються на відпочинку волонтерською діяльністю. Одні повністю присвячують канікули благодійності, інші з’єднають діяльність волонтера з відпусткою.

Детермінанту НФЗ «волонтуризм» для широких верств населення України можна класифікувати як соціальний туризм: достатньо стати волонтером. Європейське суспільство розуміє: добрі справи приносять силу вражень й таке задоволення, що за це можна заплатити [13].

Таким чином, на сучасному ринку праці та ринку туристично-рекреаційних послуг впроваджено детермінанту, яка сприяє розвитку особливого напряму волонтерства та туризму, коли відпочиваючий за власні гроші мандрує кудись працювати. На Заході цей напрям не тільки перетворився в окрему галузь сервісу, а й отримав назву «voluntourism», похідне від «волонтер» і «туризм».

Детермінанту НФЗ «волонтуризм» представлено значною кількістю програм екзотичного та суспільно корисного відпочинку [19].

Узагальненою дефініцією детермінанти «волонтер» можна вважати наступне: волонтер ‒ суб’єкт НФЗ, а саме: волонтерства; особа, яка здійснює волонтерську подорож, задовольняючи свої рекреаційні потреби відповідно до суб’єктивної мотивації.

Тлумачні словники в основному підкреслюють дуалістичний характер детермінанти НФЗ «волонтерство», відзначаючи, що її сучасна дефініція підвладна значному впливу економіки та політики. Звідси, дефініція детермінанти НФЗ «волонтерство» ‒ це особливий масовий вид подорожей з суворо визначеною метою надання волонтерських послуг, які здійснюються власне волонтерами, тобто діяльністю самого волонтера; діяльність з організації та здійснення волонтерської подорожі, що виконується волонтерськими організаціями, а також підприємствами індустрії волонтерського руху та суміжних галузей.

Це дає підставу для дефініції детермінанти ІНФЗ «волонтерство» як галузі сфери послуг, яка призначена для задоволення потреб волонтера.

В процесі розвитку волонтерського руху сформовано детермінанту «індустрія волонтерства», дефініцією якої є сукупність взаємопов’язаних галузей і видів діяльності, цільовим призначенням яких є організація споживання специфічних волонтерських послуг.

Детермінанта «волонтерський бізнес» є видом підприємницької діяльності з надання волонтерських послуг і виробництва товарів волонтерського призначення, що реалізуються на ринку волонтерських послуг без мети отримання прибутку.

Дефініція детермінанти «ринок волонтерських послуг» ‒ це система відносин, сформована попитом (волонтер) і пропозицією (індустрія волонтерства) щодо формування та споживання волонтерських продуктів.

«Волонтерський продукт» як дефініцію детермінанти ІНФЗ «волонтерство» на сучасному ринку праці можна розглядати як специфічні споживчі блага (сукупність волонтерських товарів, послуг і реальних благ простору надання волонтерських послуг: клімат, ландшафт, акваторії, волонтерські табори, волонтерські та волонтуристські програми тощо), які задовольняють потребу волонтера та сприяють здійсненню мети його волонтерської подорожі.

Згідно науково обґрунтованих дефініцій, що розкривають дуалістичний характер детермінанти НФЗ «волонтерство» як самодіяльності волонтера та як виду економічної діяльності, і визначень міжнародних документів, де розкривається зміна функцій НФЗ «волонтерство» в сучасному суспільстві, можна запропонувати наступну дефініцію:

НФЗ «волонтерство» ‒ це соціально-економічне явище, яке сформовано історично і представлено самодіяльністю конкретної особи з метою проведення вільного часу та діяльністю підприємств «індустрії волонтерства» щодо організації «волонтерської подорожі» та споживання «волонтерського продукту», визначається масовістю та організованістю процесу узгодження попиту та пропозиції на «ринку волонтерських послуг».

Щоб волонтерські (волонтуристські) подорожі окремих особистостей перетворилися в масову участь у волонтерському русі з метою змістовного для суспільства проведення вільного часу та використання запозиченої праці, мають скластися відповідні соціально-економічні умови, які забезпечують цю масовість і певну доступність волонтерської подорожі, що й перетворило традиційні подорожі в поїздки з волонтерською та волонтуристською метою.

Головними рисами, які відрізняють НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» від подорожей, є доступність волонтерської та волонтуристської подорожі. Для розвитку волонтерських та волонтуристських подорожей людство мало досягти такого рівня розвитку соціально-трудових відносин, які б зробили такі подорожі безпечними та доступними для значної кількості волонтерів та волонтуристів для поступового вводу їх в стиль життя цілих суспільних верств. Так, волонтерська подорож-пізнання «для себе» із звуженням непізнаного простору все більше стає подорожжю-пізнанням «для людства».

Так, будь-яка подорож за межі постійного місця мешкання з метою надання волонтерських та волонтуристських послуг, знайомства з природою та життям населення іншої території з чіткими часовими та просторовими обмеженнями є діфініцією детермінанти «волонтерська (волонтуристська) подорож», а людина, яка вирушає в таку подорож, ‒ мандрівник-волонтер (волонтурист).

Детермінанта «волонтерська (волонтуристська) подорож» ‒ це явище, що характеризується значною складністю. Мандрівники-волонтери (волонтуристи) не тільки самі отримують знання, не тільки надають волонтерські та волонтуристські послуги, а й описують території, де вони побували, а також волонтерські та волонтуристські програми, в яких вони брали участь, тобто формують цілий літературний напрям. Отже, детермінанти «волонтерські подорожі» та «волонтуристські подорожі» виконують також просвітницьку місію.

Детермінанта НФЗ «волонтерство» значно пов’язана з інваріантою «волонтерська подорож», а саме:

це переміщення людини, груп людей, об’єднаних участю у волонтерському русі (детермінанти «волонтерська програма», тощо), у просторі та часі;

відповідний спосіб життєдіяльності, притаманний певним групам волонтерів (волонтуристів) або окремим волонтерам (волонтуристам).

Участь у волонтерському русі часто є різновидом детермінанти «волонтерська подорож», що має чіткі обмеження в часі та певні форми організації.

Детермінанта «волонтерська подорож» здійснюється детермінантою «волонтер», а організатором волонтерської подорожі може виступати детермінанта «волонтерська організація» та державні установи, що надають послуги у волонтерській подорожі та забезпечують безпечне і комфортне тимчасове перебування волонтера в місцях, розташованих поза звичним середовищем його життєдіяльності. Ці суб’єкти здійснюють підприємницьку діяльність з формування та споживання специфічної детермінанти «волонтерський продукт», що включає товари волонтерського призначення детермінанти «ринок волонтерських послуг» та є складовими детермінанти «індустрія волонтерства». Остання складається з галузей та видів діяльності, основним призначенням яких є задоволення потреб волонтерів. Вона є детермінантом ринку послуг, потужної сфери економічної діяльності світового господарства.

 

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших досліджень у цьому напрямку. В статті наведено результати подальшого дослідження детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм» на сучасному ринку праці з використанням запозиченої праці, які зводяться до наступного: дістали подальшого дослідження дефініції основних детермінант НФЗ «волонтерство» та «волонтуризм», а також «волонтер» та «волонтурист» та їхні специфічні риси на сучасному ринку праці.

За обмеженням місця наведені дефініції детермінант на сучасному ринку праці «волонтерський бізнес», «волонтерський продукт», «волонтерська подорож», «ринок волонтерських послуг», «волонтерська організація», «індустрія волонтерства» та  їхні специфічні риси на сучасному ринку праці поглиблено розглядатимуться в подальшому.

 

 

Список використаних джерел

  1. Закон України від 19 квітня 2011 р. №3236-VI «Про волонтерську діяльність»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
  2. Большая Советская Энциклопедия. – М.: «Сов. энциклопедия», (1969-78).
  3. Бостанджоголо М., Ощехина O. Проблемы и перспективы формирования добровольческого звена в системе подготовки и переподготовки специалистов сферы туризма и сервиса: Подготовка кадров для ХХII Олимпийских и ХI Паралимпийских зимних игр: проблемы и перспективы. – Сочи: РНПИ СГУТиКД, – с. 22-28.
  4. Башаров В. Определение: Новая философская энциклопедия / В. Башаров. – М.: Мысль, 2000.
  5. Брокгауз Ф., Эфрон И. Энциклопедический словарь. – СПб: Семеновская типолитография, 1890-1907.
  6. Вебстер Н. Американский словарь английского языка. Springfild, Мarriam. 1961.
  7. Волонтер: Википедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org
  8. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – СПб., 1863-1866.
  9. Eфремова Т. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000.
  10. Крапівіна Г.О. Волонтерство: інноваційна форма соціально-трудових відносин та нестандартна форма зайнятості / Г.О. Крапівіна // Вісник Донецького університету економіки та права. – Донецьк: ДонУЕП, 2013. – Вип. 1.
  11. Крапівіна Г.О. Інноваційні форми інституту зайнятості: волонтерство і волонтуризм / Г.О. Крапівіна. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. – 136 с.
  12. Maзула М. Волонтерство [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rus.ngo.pl.
  13. Мач В. Странники / В. Мач, А. Резниченко // Заграница. – Вип. 35(346).
  14. Осиновский И. Н. Эразм Роттердамский и Томас Мор: из истории ренессансного христианского гуманизма / И.Н. Осиновский. — М.: МГПУ, 2006. — 217 с.
  15. Ушаков Д. Толковый словарь русского языка. – М., 2000
  16. Школа волонтерів / За заг.ред. Г.С. Скитьової [Авторський колектив: Брик Я.А., Говорун Н. В., Демент`єв В.В., Лащук О.М., Мельник О.В., Потій О.В., Скитьова Г.С., Тищенко М.П.] – К.: 2016. – 166 с.
  17. A World of Options: A Guide to International Exchange. (1997). Community Service and Travel for Persons with Disabilities. Christa Bucks.
  18. Lowenthal, P. & Tarnoff, S. & David, L. (2001). Alternatives to the Peace A Directory of Third World and U.S. Volunteer Opportunities. (9th ed.). Food First Books.
  19. Volunteer: A Travelers Guide to Making a Difference Around the World. (2007). Lonely Planet. http://shop.lonelyplanet.com.
  20. The WHOOLgroup. Development of the World Health Organization WHOQOLBREF quality of life assessment. (1998). (3nd ed.). Med.
  21. Transitions www.transitionsabroad.com

 

References

  1. Law of Ukraine dated April 19, 2011 # 3236-VI “On Volunteer Activity”: [Electronic resource]. – Mode of access: http://zakon.rada.gov.ua.
  2. The Great Soviet Encyclopedia. – M .: “Sov. Encyclopedia” (1969-78).
  3. Bostanjogolo M., Oschekhina O. Problems and prospects of forming a volunteer link in the system of training and retraining of tourism and service professionals: Training for the XXII Olympic and XI Paralympic Winter Games: problems and prospects. – Sochi: RNPI SGUTiKD, 2009. – p. 22-28.
  4. Basharov V. Definition: New philosophical encyclopedia / V. Basharov. – M .: Thought, 2000.
  5. Brockhaus F., Efron I. Encyclopedic dictionary. – SPb: Semenovskaya typolithography, 1890-1907.
  6. Webster N. American Dictionary of English. Springfild, Marriam. 1961.
  7. Volunteer: Wikipedia [Electronic resource]. – Access mode: https://ru.wikipedia.org
  8. Dal V. Explanatory Dictionary of the Living Great Russian Language. – SPb., 1863-1866.
  9. Efremova T. The new dictionary of the Russian language. Sensible word-building. – M .: Russian language, 2000.
  10. Krapivina G.O. Volunteering: An Innovative Form of Social-Labor Relations and Non-Standard Forms of Employment / G.O. Krapivina // Bulletin of the Donetsk University of Economics and Law. – Donetsk: DonUEP, 2013. – Vip. 1.
  11. Krapivina G.O. Innovative forms of the Institute of Employment: Volunteerism and Volontourism / G.O. Krapivina – Donetsk: Eastern Publishing House, 2014. – 136 p.
  12. Mazula M. Volunteering [Electronic resource]. – Access mode: http://rus.ngo.pl.
  13. Much V. Stranniki / V. Much, A. Reznichenko // Zagranitsa. – Vip. 35 (346).
  14. Osinovsky I.N. Erasmus Rotterdam and Thomas More: from the history of the Renaissance Christian humanism / I.N. Osinovsky. – M .: MGPU, 2006. – 217 p.
  15. Ushakov D. Explanatory dictionary of the Russian language. – M., 2000.
  16. Volunteer School / За за.ред. G.S. Skitova [Authors: Bryk Y.A., Govorun N.V., Demet’ev V.V., Laschuk O.M., Melnyk O.V., Potiy O.V., Skitova G.S., Tishchenko M.P.] – K .: 2016. – 166 pp.
  17. A World of Options: A Guide to International Exchange. (1997). Community Service and Travel for Persons with Disabilities. Christa Bucks.
  18. Lowenthal, P. & Tarnoff, S. & David, L. (2001). Alternatives to the Peace Corps. A Directory of Third World and U.S. Volunteer Opportunities. (9th ed.). Food First Books.
  19. Volunteer: A Travelers Guide to Making a Difference Around the World. (2007). Lonely Planet. http://shop.lonelyplanet.com.
  20. The WHOOLgroup. Development of the World Health Organization WHOQOLBREF quality of life assessment. (1998). (3nd ed.). Psychol. Med.
  21. Transitions Abroad. transitionsabroad.com