ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ОЧІКУВАНЬ ТА ОБІЗНАНОСТІ ГРОМАДЯН ЩОДО МЕХАНІЗМІВ ЗАХИСТУ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Державно-управлінські студії № 5(7), 2018

УКД 35.073.515.3

Перестюк І.М.

к. держ. упр., доцент кафедри публічного адміністрування ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ОЧІКУВАНЬ ТА ОБІЗНАНОСТІ ГРОМАДЯН
ЩОДО МЕХАНІЗМІВ ЗАХИСТУ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

У статті здійснено дослідження стану очікувань та обізнаності громадян щодо механізмів захисту приватної власності в Україні. Представлений аналіз зібраної первинної інформації щодо стану очікувань та обізнаності громадян щодо механізмів захисту приватної власності в Україні із застосуванням методу опитування.

Безпосередньо визначено: загальний рівень обізнаності громадян щодо звернення у разі виявлення махінацій, незаконного відчуження та інших незаконних дій з їхньою власністю та захисту їхньої приватної власності в Україні; умовний рівень довіри до органів державної влади в Україні та органів правоохоронної системи, таких як міліція (поліція), суди та виконавча служба, що покликані захищати приватну власність; загальний рівень очікувань (середньострокових і довгострокових) громадян щодо захисту прав власності в Україні; загальне сприйняття тенденцій (короткострокових) в сфері захисту прав громадян на приватну власність.

Ключові слова: захист прав громадян, приватна власність, очікування та обізнаність громадськості, механізми захисту приватної власності.

 

Study of state of expectations and awareness of citizens
as to mechanisms of protection of private property in Ukraine

Perestyuk I.M.,

Private Joint-Stock Company “Higher Education Institution “Interregional Academy of Personnel Management”

The article examines the state of expectations and awareness of citizens about the mechanisms of protection of private property in Ukraine. The article presents an analysis of the collected primary information on the state of expectations and citizens’ awareness of the mechanisms of protection of private property in Ukraine, using the survey method.

Directly determined: the general level of citizens’ awareness of appeals in case of detection of fraud, illegal alienation and other illegal actions with their property and protection of their private property in Ukraine; the conditional level of trust in the organs of state power in Ukraine and law enforcement agencies such as the police, courts, the executive service, which are called to protect private property; the general level of expectations (medium and long term) of citizens regarding the protection of property rights in Ukraine; general perception of trends (short-term) in the area of protecting the rights of citizens to private property.

Key words: protection of citizens’ rights, private property, expectations and public awareness, mechanisms of protection of private property.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Захист прав громадян на приватну власність є однією з основ функціонування ліберальної демократії та потребує залученості до цього процесу громадськості, управненої на захист своїх прав. Таким чином, дослідження стану очікувань та обізнаності громадян щодо захисту приватної власності є доцільним з огляду на тенденції в бік розширення демократичних процедур в Україні. Припускаючи певну тенденційність щодо стану очікувань та обізнаності громадян щодо механізмів захисту приватної власності в Україні, залишається необхідність у зборі первинної інформації. Для підтвердження припущень щодо ситуації в цій сфері було проведено дослідження стану очікувань та обізнаності громадян щодо механізмів захисту приватної власності в Україні за допомогою методу опитування, результати якого представлені у статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання вказаної проблеми. Інформаційною основою статті слугували: дані, що містяться у звітах та висновках міжнародних організацій, що працюють по системі постійного спостереження явищ і процесів, пов’язаних зі станом захисту приватної власності [2, 3, 4, 6, 7, 10, 12, 13]; дослідження, які встановлюють взаємозв’язок національного стану захисту приватної власності та економічного росту з незалежною судовою системою [8]; звіти і дослідження, представлені українськими правозахисними організаціями [1, 9, 11, 32] та центром соціологічних досліджень [5]; нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері захисту приватної власності в Україні [16, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31].

Теоретичною основою дослідження стану очікувань та обізнаності громадян щодо механізмів захисту приватної власності в Україні слугували праці Хаєка Ф. [14], Ролза Дж.[18] та Сото Е.[24].

Незважаючи на великий масив інформації та доробок вчених, існує потреба у доповненні первинною інформацією для встановлення поточної об’єктивної ситуації про стан очікувань та обізнаності громадян щодо механізмів захисту приватної власності в Україні.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті – визначити загальний рівень обізнаності громадян щодо звернення у разі виявлення махінацій, незаконного відчуження та інших незаконних дій з їхньою власністю та захисту їхньої приватної власності в Україні; визначити умовний рівень довіри до органів державної влади в Україні та органів правоохоронної системи, таких як міліція (поліція), суди та виконавча служба, що покликані захищати приватну власність; виявити загальний рівень очікувань (середньострокових та довгострокових) громадян щодо захисту прав власності в Україні; з’ясувати загальне сприйняття тенденцій (короткострокових) в сфері захисту прав громадян на приватну власність за останній рік.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Аналіз стану захисту прав громадян на приватну власність в Україні демонструє певну тенденційність, проте потребує доповнення первинною інформацією для встановлення поточної об’єктивної ситуації в цій сфері. Так, аналіз очікувань та обізнаності громадян щодо захисту приватної власності в Україні виявляється доцільним з огляду на те, що ліберальні теорії власності передбачають залученість широких верст населення до управління державними справами щодо встановлення правил управління приватною власністю і формування системи широкої обізнаності громадськості про діяльність органів влади та свої прав, а також формування позитивних очікувань стосовно вирішення своїх майнових спорів в випадку легальної позиції за допомогою створення умовного коридору передбачуваності за допомогою системи права.

На основі узагальнених даних, що наведені в міжнародних індексах захисту приватної власності та соціологічних досліджень [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13], формуємо робочу гіпотезу: «про низький рівень обізнаності громадян щодо захисту приватної власності в Україні та негативні очікування громадян щодо захисту своєї власності в Україні».

Перевірка робочої гіпотези потребує первинної інформації. Так, нами було проведено збір первинної інформації за допомогою опитування. Опитування представлено анкетуванням.

У рамках дослідження ми пропонували респондентам дати відповідь на закриті питання (рис. 1). Закриті питання обумовлені напрямом нашого дослідження та пропонують респонденту чітко визначитися зі своїм ставленням до проблем захисту приватної власності в Україні.

Анкетування було проведено у липні–серпні 2015 року в м. Києві. До анкетування було залучено громадян України віком від 18 до 65 років в м. Києві.

Для проведення анкетування залучалися респонденти, що є громадянами України, і проживають у великих містах (м. Київ). Вибір громадян, що проживають у великих містах, зумовлений насамперед тим, що для нас важливим залишається дотримання державою і громадянами встановлених «правил гри», за допомогою яких підтримується абстрактний порядок, а це, у свою чергу, притаманне для великих відкритих соціальних груп з меншою мірою особистих зобов’язань перед соціальною групою. Саме тому «перехід від суспільства особистих контактів або принаймні груп, що складалися з відомих і розпізнаваних членів до відкритого абстрактного суспільства – суспільства, об’єднаного вже не спільними конкретними цілями, а дотриманням однакових абстрактних правил» – є важливою складовою захисту приватної власності в демократіях ліберального зразка [14, с. 197–198].

Тож, вибіркова сукупність (вибірка) здійснювалася на основі типової вибірки, що включає в себе такі основні характеристики: громадянство України, належність до різних демографічних груп та територіальна належність до представників великих міст. Вибіркова сукупність складає 400 осіб.

Валідність дослідження забезпечується індикаторами, що зосереджують увагу респондента на здатності держави захищати приватну власність громадян.

Отож, перший показник (індикатор), що ми виокремили при дослідженні здатності держави захищати приватну власність громадян в Україні, стосується обізнаності громадян щодо звернення в випадку порушення майнових прав. Цей показник свідчить про залученість громадян до суспільного життя, досвід комунікацій з органами державної влади, у тому числі силових структур. Даний показник демонструє рівень роз’яснювальної роботи органів державної влади, демонструє їхню відкритість до громадян. Роз’яснювальна робота органів державної влади знаходиться в межах її компетенції, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року № 1912-р «Деякі питання удосконалення роз’яснювальної роботи органами виконавчої влади» [15]. Дане розпорядження містить рекомендації щодо проведення органами виконавчої влади системної роз’яснювальної роботи з пріоритетних питань державної політики. Отож, роз’яснювальна кампанія органами державної влади щодо захисту прав громадян на приватну власність передбачає поетапне та узгоджене використання різноманітних каналів комунікації для досягнення поставленої мети, тобто формування у окремих верств, груп населення необхідних знань, розуміння, уявлень та стереотипів.

Уточнімо, що відповідно до законодавства України, майном вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. Майновими правами, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги [16].

Отож, нас цікавило, чи знають громадяни, куди звернутися у випадку порушення їхніх майнових прав. Результати анкетування виявили обізнаність громадян у великих містах України. Так, респонденти на питання «Чи знаєте Ви, куди звернутися в випадку порушення Ваших майнових прав?», відповіли «Так» – 58 % респондентів, «Ні» – 42 % респондентів. Отримані дані свідчать, що більше половини респондентів – 58 % – в більшій мірі залучені в суспільно-політичне життя суспільства та орієнтуються в системі органів влади. 42 % респондентів відповіли «Ні», що є значним показником для великих міст і свідчить про незадовільну роз’яснювальну роботу органів виконавчої влади України.

Наступний показник (індикатор), що ми виокремили при дослідженні здатності держави захищати приватну власність громадян в Україні, стосується ставлення громадян до міліції (поліції) як до органу, що покликаний захищати права і свободи громадян. Для нас важливо ідентифікувати умовний рівень довіри громадян до міліції (поліції) як до первинної ланки захисту власності в Україні. Хоча попередні дослідження різних авторів і вказують на те, що, наприклад, загальний рівень довіри в громадян України до органів влади та інших громадян в цілому знаходиться на нижчих показниках в порівнянні з економічно успішними країнами. Так, на це вказують дослідження рівня так званої абстрактної генералізованої довіри, представлені в працях Кокорської О.І. [17]. Дослідження Кокорської О.І. абстрактної генералізованої «довіри здійснюється за допомогою запропонованого Розенбергом М. стандартного запитання: Як ви гадаєте, в цілому більшості людей можна довіряти чи варто бути обережним, маючи справу з людьми?» [17]. Відповідно, автори роблять висновок, що «стан генералізованої довіри, її раціональність і динаміка в Україні є не надто втішними, хоча схожа ситуація спостерігається і в інших посткомуністичних країнах» [17].

Також у межах наступного питання анкети маємо ідентифікувати рівень довготермінових (довгострокових) очікувань громадян стосовно діяльності міліції (поліції) щодо захисту приватної власності. Довготермінові позитивні очікування громадян стосовно державних інститутів є основою ліберальних демократичних суспільств та вписуються в принцип різниці в концепції соціальної справедливості Ролза Дж. [18, с. 685]. Важливим показником залишається рівень обізнаності громадян щодо діяльності міліції (поліції), зокрема в сфері захисту прав громадян на приватну власність. Обізнаність громадян щодо захисту прав громадян на приватну власність формується під впливом рівня відкритості органів влади, а «відкритість органів влади… призводить до зменшення критики,.. – зростання його репутації» [19].

Оскільки ставлення громадян до міліції (поліції) ми розглядаємо як індикатор у процесі захисту прав громадян на приватну власність в Україні, то розглянемо формальні правила діяльності міліції, що встановлені в Законі України «Про міліцію» станом на липень 2015 року [20]. Отож, відповідно до Закону України «Про міліцію», міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Стаття 2 цього Закону визначає, що до основних завдань міліції належить захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань [20].

Таким чином, звернення до міліції (поліції) в разі виявлення махінацій з власністю є логічною дією в межах формальних правил. Та як є насправді? Чи відповідають формальні формулювання загальній соціальній практиці?.

Нас цікавило, чи звернулися б громадяни до міліції (поліції) за допомогою у разі виявлення махінацій з їх власністю. Так, респондентам було поставлено питання: «У разі виявлення махінацій з Вашою власністю, чи звернулися б Ви до міліції за допомогою?». Відповіді були такими: «Так» – 82 % респондентів, «Ні» – 18 % респондентів. Більшість респондентів – 82 % – звернулися б до міліції в разі виявлення махінацій з їх власністю. Отримані результати демонструють, що рівень позитивних довгострокових очікувань громадян достатньо високий та демонструють надію громадян на побудову демократичних інститутів в Україні. Отримані дані свідчать, що 82 % респондентів мають певний умовний рівень довіри до міліції як до первинної ланки захисту власності в Україні, проте питання довіри до органів влади та правоохоронної системи – це інтегрований показник, тому визначати лише по одному питанню не варто. Більшість респондентів – 82 % – звернулися б до міліції в разі виявлення махінацій з їх власністю, що демонструє загальний рівень обізнаності громадян щодо захисту їхньої власності, проте наведені результати показника обізнаності громадян в сфері захисту прав власності в Україні є лише частиною того комплексу питань, що представлений нашим дослідженням.

Не звернулися б до міліції в разі виявлення махінацій з їх власністю лише 18 % респондентів, що свідчить про негативні довгострокові очікування 1/5 частини громадян.

Третій показник (індикатор), що ми виокремили при дослідженні здатності держави захищати приватну власність громадян в Україні, стосується можливості добропорядних громадян захистити свою власність в українському суді. Важливо ідентифікувати, чи діють законні методи вирішення майнових спорів, а також визначити умовний рівень довіри до судів та рівень очікувань стосовно справедливості судової системи загалом.

Так, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [21] визначає, що «суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» [21].

Тож, відповідно до повноважень судів, звернення до судів в разі виявлення порушень своїх прав власності є логічною дією в межах встановлених правил в правовій державі.

Проте Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [21] має ряд недоліків, що представленні у спільному висновку Венеціанської комісії та Дирекції з технічного співробітництва Генеральної дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи. Це, зокрема, велика кількість рівнів судочинства, що призводить до надмірної складності та затримки [22]. У 2015 році був прийнятий Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» [23], який, на жаль, не вирішує питання забюрократизованості та нескінченних судових тяганин в Україні.

Умовний рівень довіри до судів та рівень очікувань стосовно справедливості судової системи загалом є важливим з огляду на встановлений взаємозв’язок судової системи та добробуту нації. У дослідженнях економістів Фелда Л., Гатмана Д. і Фохта С. встановлено взаємозв’язок між темпами економічного зростання та реальною, а не формальною, незалежною судовою системою та пропонуються індикатори виміру цієї залежності. Для підтвердження даного взаємозв’язку автори зібрали інформацію зі 104 країн світу [8]. Крім того, дослідження Сото Е. також підтверджують взаємозв’язок між можливістю реально захисти свою власність в суді та економічним зростанням, а також лібералізацією пострадянських країн [24].

Тому питання про можливість / неможливість захисту своєї власності в законний спосіб є для України вкрай важливим.

Загальну картину довіри до судів загалом демонструють більш розгорнуті соціологічні дослідження, що представлені Центром Разумкова. Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 6 по 12 березня 2015 року. Так, зовсім не довіряють судам 45,4 % респондентів, скоріше не довірять – 36 % респондентів, скоріше довіряють – 9,5 % респондентів, цілком довіряють – 1,1 %, важко сказати – 8,1 % респондентів [5].

Тож, довіра до судової системи незначна. Наше дослідження має крім довіри до судів загалом виявити ще й загалі очікування щодо можливості законного захисту власності в Україні.

Отже, на питання «Чи розраховуєте Ви на позитивне вирішення Ваших майнових спорів в суді, якщо впевнені в своїй правоті?» 52 % респондентів відповіли «Так», 48 % респондентів відповіли «Ні». Тож, 52 % респондентів усе ж таки вірять у позитивне вирішення їхніх майнових спорів в суді за умов впевненості в своїй правоті, що є позитивною динамікою. Хоча це досить значний відсоток для України, це не дозволяє нам говорити про реальні покращення на сьогодні. Так, спостерігаємо, що відсоток громадян, що сумніваються в можливості вирішення своїх майнових спорів у суді навіть при умові, що право на їхній стороні занадто великий – майже половина респондентів – 48 %. Виявляємо певну зневіру в судову систему та неможливість очікування «добитися правди» в судах. Вочевидь, якщо 48 % респондентів заздалегідь не вірять, що їхні законні права будуть захищені судом, то можна говорити про те, що їх соціальна практика з цього питання не дає можливості сподіватися на краще.

Варто відзначити, що на відповіді респондентів з цього питання впливала також безпосередня залученість до судових процесів. Так, соціологічні дослідження з цього приводу підтверджують, що лише близько 10,3 % громадян протягом останніх 5 років брали участь у розгляді судових справ, а 89,6 % – не брали участь у розгляді судових справ [5].

Отож, спостерігаємо побоювання громадян щодо можливості вирішити свої майнові спори в суді. Правозахисні організації підтверджують побоювання громадян [1, 9].

Четвертий показник (індикатор), що ми виокремили при дослідженні здатності держави захищати приватну власність громадян в Україні, – це здатність держави виконувати рішення судів. Маємо ідентифікувати очікування та обізнаність громадян щодо роботи органів влади в сфері виконання судових рішень стосовно повернення втраченої власності, а також опосередковано визначити умовний рівень довіри до представників влади.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України [25]. Безпосередньо виконує рішення суду виконавча служба. В Україні мова йде про Державну виконавчу службу, що на сьогодні знаходиться в системі Міністерства юстиції України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 про «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» передбачено ліквідацію Державної виконавчої служби України [26]. Згідно із зазначеною постановою, завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладено на Міністерство юстиції України. У зв’язку з цим, вказані функції переходять до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Розглянемо Закони України з питань, що належать до компетенції органів Державної виконавчої служби, яка сьогодні знаходиться в системі Міністерства юстиції, зокрема Закон України «Про державну виконавчу службу» [27], Закон України «Про виконавче провадження» [28], Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» [29], Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» [30], Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» [31]. Так, відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» [27], завданням державної виконавчої служби є «виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі – рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом», здійснення виконання судів державним виконавцем, що є «…представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом» [27]. Регламентує діяльність Державної виконавчої служби України Закон України «Про виконавче провадження», що «визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку» [28]. Правова регламентація діяльності виконавчої служби на сьогодні в Україні не є достатньою та створює передумови для корупційних проявів. Також слід вказати, що повернення різного виду майна та можливих обтяжень стосується всіх сфер суспільного життя і її регламентування не обмежуються лише законами, що регулюють діяльність виконавчого органу.

Діяльність виконавчої служби в Україні є важливою, оскільки приймає участь в процесі конфіскації, вилучення, відшкодування майна за рішенням суду. Отож, чи можливо повернути втрачену власність в Україні, якщо вона знаходиться в третіх осіб чи конфіскована державою? Чи буде виконувати виконавча служба України стягнення на користь постраждалого відповідно до рішення суду? Сьогодні правозахисні організації та громадськість констатують абсолютну бездіяльність, затягування, паперову тяганину, безперервну корупцію стосовно реалізації конфіскованого майна та в інших сфер діяльності виконавчої служби, внесення неправдивих даних, несвоєчасне надання інформації та інше [32], хоча й відбуваються спроби реформувати відомство [33].

У процесі опитування громадян варто уточнити, що мова йде про суб’єктивні очікування респондентів та їхній соціальний досвід, залученість стосовно діяльності тих чи інших органів влади.

Так, на питання «Якби суд постановив повернути Вашу втрачену власність, чи розраховували б Ви на її дійсне повернення?» «Так» відповіли 64 % респондентів, «Ні» – 36 % респондентів. Отож, 64 % респондентів все ж таки очікують на виконання рішень суду, що є великим відсотком з урахуванням реального стану речей. Зауважимо, що отримані дані не включають даних про залученість в будь-якому статусі респондентів до виконавчих дій виконавчої служби України. Дані можуть свідчити лише про суб’єктивні очікування.

36 % респондентів відповіли, що не очікують на дійсне повернення втраченої власності. Очікування 1/3 частини респондентів негативні, що в цілому є поганим показником для дійсного економічного зростання, оскільки неможливість відновити незаконно втрачену власність вказує на слабкість демократичних процедур. Отримані дані демонструють недостатню обізнаність громадян щодо реальної роботи органів, що покликані відновлювати права на втрачену власність, з огляду на те, що більше половини респондентів все-таки розраховують повернути свою втрачену власність, хоча й дані, отримані від моніторингових центрів, свідчать про протилежне.

П’ятий показник (індикатор), що ми виокремили при дослідженні здатності держави захищати приватну власність громадян в Україні, – це тенденційність (короткострокові тенденції). Нас цікавило, чи спостерігають громадяни зміни за останній рік в бік покращення захисту прав громадян на приватну власність, що опосередковано вказує на рівень короткотермінових очікувань. Також останній показник дозволяє виявити рівень обізнаності щодо роботи й змін в органах влади за останній рік.

Комплексні світові індекси, що включають в дослідження захист прав власності, наразі не відмічають значних змін. Так, наприклад, Індекс економічної свободи, який базується на десяти індексах, які оцінюються за шкалою від 0 до 100 (показник 100 відповідає максимальній свободі): свобода бізнесу, свобода торгівлі, податкова свобода, державні витрати, грошова свобода, свобода інвестицій, фінансова свобода, захист прав власності, свобода від корупції, свобода трудових стосунків. Значення кожного з десяти факторів вважається однаковим. Через це загальний індекс є середнім арифметичним від показників. Усі країни за цим індексом діляться на такі групи: вільні – з показником 80–100, в основному вільні – з показником 70–79,9, помірно вільні – з показником 60–69,9, в основному невільні – з показником 50–59,9, деспотичні – з показником 0– 49,9. У 2015 році(перше півріччя), Індекс економічної свободи відніс Україну на 162 місце і відповідно до поданої вище методології присвоїв 46,9. Таким чином ми опинилися на найнижчому рівні з країнами з невільною економікою взагалі. Водночас захист прав власності в системі Індексу економічної свободи в 2015 році взагалі знизився до позначки 20, що на 10 пунктів нижче попередніх років [13].

Звісно, комплексні індекси не завжди можуть оцінити тенденції в динаміці. Так, як нас цікавило, чи спостерігають громадяни зміни за останній рік в бік покращення захисту прав власності. Ми поставили запитання «Якщо говорити про Україну в цілому, як Ви вважаєте, за останній рік спостерігається тенденція в бік покращення захисту Ваших прав власності?», на що «Так» відповіли 12 % респондентів, «Ні» – 88 % респондентів. Тобто переважна більшість – 88 % – не відчули жодних змін.

Спостерігаємо, що не достатньою мірою ведеться роз’яснювальна робота органами влади щодо формування обізнаності громадськості в сфері захисту прав громадян на приватну власність. Формування обізнаності громадськості в сфері захисту прав громадян на приватну власність має стати важливою складовою комунікативної політики держави. Комунікативна політика в сфері захисту прав громадян на приватну власність має висвітлювати конкретні явища в сфері захисту прав громадян на приватну власність, а не оперувати загальними поняттями та передбачати « наявність синергетичного ефекту від вдосконалення і стандартизації роботи органів державної влади у сфері взаємодії із громадськістю» [34].

Крім того, такий значний відсоток слід пояснювати через світоглядну позицію громадян, які звикли до відсутності реальних змін за роки незалежності України.

Таким чином, фактичні результати анкетування слід відобразити у вигляді схеми, відповідно до питань анкети. Отримані результати представлені на рис. 1.

Рис. 1. Результати захисту приватної власності
в Україні в сприйнятті громадськості (у відсотках)

* Джерело: розроблено автором

Відповідно до поставленої мети анкетування, індикатор загального рівня обізнаності громадян щодо захисту їхньої приватної власності в Україні ми визначили за допомогою відповідей на питання 1 та 5. За допомогою відсоткового значення відповідей «Так» на ці питання вирахуємо середнє арифметичне, що становить – 35 %. Отож, загальний рівень обізнаності громадян щодо захисту їхньої приватної власності в Україні знаходиться на задовільному рівні та потребує злагодженої роботи органів влади щодо формування обізнаності громадськості в сфері захисту прав громадян на приватну власність.

Індикатор умовного рівня довіри до органів державної влади в Україні та органів правоохоронної системи, таких як міліція, суди, виконавча служба, що покликані захищати приватну власність, ми визначили за допомогою відповідей на питання 2, 3 та 4. За допомогою відсоткового значення відповідей «Так» на ці питання вирахуємо середнє арифметичне, що становить – 66 %. Проте варто зазначити, що дані є значною мірою завищенні та не є остаточно репрезентативними внаслідок відсутності даних про рівень залученості громадян до судових процесів та виконавчих дій.

Так, індикатор загального рівня очікувань (довгострокових і середньострокових) громадян щодо захисту прав громадян на приватну власність в Україні ми визначили за допомогою відповідей на питання 2, 3, 4 та 5. За допомогою відсоткового значення відповідей «Так» на ці питання вирахуємо середнє арифметичне, що становить – 52,5 %. Як зазначалося вище, рівень очікувань громадян на краще є важливим показником ліберального суспільства.

Індикатор для визначення короткострокових тенденцій у бік покращення захисту прав громадян на приватну власність за останній рік ми визначили за допомогою відповіді на питання 5. Відсоткове значення відповідей «Так» на це питання становить – 12 %, що в цілому є негативним явищем та свідчить про відсутність реальних практичних дій органів влади в бік покращення захисту приватної власності або ж про відсутність достатньої роз’яснювальної кампанії.

Встановлений взаємозв’язок індикаторів захисту прав громадян на приватну власність в Україні в сприйнятті громадськості, відображено на рис. 2.

Рис. 2. Взаємозв’язок показників захисту прав громадян
на приватну власність в Україні в сприйнятті громадськості

* Джерело: розроблено автором

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, опитування вказують на те, що обізнаність громадян щодо захисту їхньої приватної власності в Україні знаходиться на задовільному рівні. Лише 36 % громадян знає, куди звертатися в разі порушення прав власності. Обізнаність громадян щодо захисту своїх прав є фундаментом побудови демократичного суспільства. Тож, ситуація, що склалася, вказує на потребу злагодженої роботи органів влади щодо формування обізнаності громадськості в сфері захисту прав громадян на приватну власність та вказує на недостатню прозорість системи органів влади, що регулюють і захищають власність громадян; 52 % громадян очікують на позитивне вирішення своїх майнових питань в середньостроковій та довгостроковій перспективі, що є для України в цілому позитивною динамікою. Ми встановили, що очікування громадян на краще є важливим показником ліберального суспільства. Отримані дані вказують на позитивні зрушення та поступову лібералізацію політичних інститутів; 66 % громадян довіряють органам влади, що покликані захищати приватну власність. Проте слід уточнити, що отримані дані не включають дані про рівень залученості респондентів до судових процесів та виконавчих дій. Враховуючи дані рівня довіри до органів державної влади, що переставлені аналітичними центрами України, можемо стверджувати, що умовний рівень довіри до органів державної влади, що покликані захищати приватну власність, перебувають на нижчих позначках (високий рівень довіри в суспільстві притаманний, як правило, сталим демократіям). Враховуючи це, отримані дані свідчать про невідпрацьованість демократичних практик та процедур щодо захисту прав громадян на приватну власність в Україні; 88 % громадян не бачать покращень у сфері захисту прав громадян на приватну власність у короткостроковій перспективі (за останній рік), що вказує на недостатню роз’яснювальну роботу органів влади та незадовільний стан імплементації прийнятих рішень у сфері захисту прав громадян на приватну власність.

У подальшому вважаємо слушним проведення дослідження стану очікувань та обізнаності громадян щодо механізмів захисту приватної власності в Україні з певною періодичністю з метою виявлення довгострокових тенденцій.

Список літератури

  1. Українська гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://helsinki.org.ua/index.php?id=1398049241.
  2. Світовий індекс верховенства права : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://worldjusticeproject.org/sites/default/files/wjproli2012-web.pdf.
  3. The International Property Rights Index : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://internationalpropertyrightsindex.org.
  4. The World Economic Forum : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.weforum.org.
  5. Центр Разумкова. Соціологічні опитування : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua.
  6. Transparency International в Україні : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ti-ukraine.org/corruption-perceptions-index-2014.
  7. Global Corruption Barometer & Transparency International : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.transparency.org/gcb2013/country/?country=ukraine.
  8. Voigt, Gutmann J., Feld L.P. Economic Growth and Judicial Independence, a Dozen Years On: Cross-Country Evidence Using an Updated Set of Indicators research conducted over 2003–2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2482982.
  9. Права людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://khpg.org/index.php?r=1.5.18.
  10. Європейський суд з прав людини. Статистика : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=reports&c=#n1347956767899_pointer.
  11. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Щорічні та спеціальні доповіді : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/docs/presentations/&page=1.
  12. HellmanS., Seize the State, Seize the Day: State Capture, Corruption, and Influence in Transition / Hellman J.S., Jones G., Kaufmann D.; [World Bank Policy and Research Working Paper], Washington, D.C.: The World Bank, 2000. – 45 с. – (No 2444) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://siteresources.worldbank.org/INTABCDEWASHINGTON2000/Resources/hellman.pdf.
  13. Index of Economic Freedom (Promoting Economic Opportunity & Prosperity / The Heritage Foundation & The Wall Street Journal) : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.heritage.org/index/explore?view=by-region-country-year.
  14. Хайєк Фридрих Август фон. Право, законодавство та свобода: Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії. Політичний устрій вільного народу / Хайєк Фридрих Август фон; [пер. з англ. Н. Комарова.]. – К. : [б.в.], 2000. – 252 c.
  15. Деякі питання удосконалення роз’яснювальної роботи органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року № 1912-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1912-2010-р.
  16. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 року № 2658-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2658-14.
  17. Кокорський В.Ф. Генералізована довіра в системі цінностей українського суспільства / В.Ф. Кокорський, О.І. Кокорська // Історичні і політологічні дослідження. – 2013. – № 2. – С. 308–316.
  18. Ролз Джон. Теорія справедливості / Ролз Джон; [пер. О. Мокровольський.]. – К. : Основи, 2001. – 822 c.
  19. Федорів Т.В. Управління репутацією органів державної влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : 25.00.02 / Т.В. Федорів ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2013. – 36 с.
  20. Про міліцію: Закон України від 20грудня 1990 року № 565-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/565-12.
  21. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17.
  22. Спільний висновок щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Венеціанської комісії та Дирекції з технічного співробітництва Генеральної дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи № 588/2010 : ухвалений Венеціанською комісією на 84-му пленарному засіданні 15–16 жовтня 2010 року. – Страсбург, 18.10. 2010 р. – 26 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/229B826C8AC787DEC2257D87004987C3.
  23. Про забезпечення права на справедливий суд: Закон України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/192-19.
  24. Сото Эрнандо де. Загадка капитала. Почему капитализм торжествует на Западе и терпит поражение во всем остальном мире / Сото Эрнандо де; [пер. с англ.].– Москва : ЗАО «Олимп-Бизнес», 2004. – 272 с.
  25. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К., 1996. – 114 с.
  26. Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/17-2015-п.
  27. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/202/98-вр.
  28. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14.
  29. Про гарантії держави щодо виконання судових рішень: Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4901-17.
  30. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.
  31. Про введення мораторію на примусову реалізацію майна: Закон України від 29 листопада 2001 року № 2864-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2864-14.
  32. Центр «Правовий простір» . офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://legalspace.org/ua/.
  33. Кабінет електронних сервісів Міністерства юстиції України : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://kap.minjust.gov.ua/services?keywords=&product_id=1&usertype=.
  34. Халецький А.В. Державна комунікативна політика як інструмент ефективної розбудови громадянського суспільства в умовах суспільно-економічних трансформацій / А.В. Халецький // Державне управління: удосконалення та розвиток. – № 10. – 2012.
  35. Головне управління статистики в м. Києві [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kiev.ukrstat.gov.ua/p.php3?c=255&lang=1.

References

  1. Ukrainian Helsinki Human Rights Union (2018), available at: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1398049241.
  2. Rule of Law Index (2018), “The World Justice Project”, available at: http://worldjusticeproject.org/sites/default/files/wjproli2012-web.pdf.
  3. The International Property Rights Index (2018), available at: http://internationalpropertyrightsindex.org.
  4. The World Economic Forum (2018), available at: https://www.weforum.org.
  5. Razumkov Center (2018), “Sociological surveys”, available at: http://www.razumkov.org.ua.
  6. Transparency International in Ukraine (2018), available at: http://ti-ukraine.org/corruption-perceptions-index-2014.
  7. Global Corruption Barometer & Transparency International (2018), available at: http://www.transparency.org/gcb2013/country/?country=ukraine.
  8. Voigt, Gutmann J. and Feld L.P. (2018), Economic Growth and Judicial Independence, a Dozen Years On: Cross-Country Evidence Using an Updated Set of Indicators research conducted over 2003–2014, available at: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2482982.
  9. Human rights in Ukraine. Information portal of the Kharkiv Human Rights Group (2018), “Bulletin of ownership”, available at: http://khpg.org/index.php?r=1.5.18.
  10. European Court of Human Rights (2018), “Statistics”, available at: http://www.echr.coe.int/Pages/home.aspx?p=reports&c=#n1347956767899_pointer.
  11. Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights (2018), “Annual and special reports”, available at: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/page/secretariat/docs/presentations/&page=1.
  12. HellmanS., Jones G. and Kaufmann D. (2000),“Seize the State, Seize the Day: State Capture, Corruption, and Influence in Transition”, World Bank Policy and Research Working Paper, pp. 1–41, available at: http://siteresources.worldbank.org/INTABCDEWASHINGTON2000/Resources/hellman.pdf.
  13. Index of Economic Freedom (2018), available at: http://www.heritage.org/index/explore?view=by-region-country-year.
  14. Khayyek F.A. (2000), Pravo, zakonodavstvo ta svoboda: Nove vykladennia shyrokykh pryntsypiv spravedlyvosti ta politychnoyi ekonomiyi: Politychnyj ustrij vilnoho narodu [Law, legislation and liberty: a new statement of the broad principles of justice and political economy: the political structure of a free people], vol. 3, Sfera, Kyiv, Ukraine.
  15. Cabinet of Ministers of Ukraine (2010), Regulation of the Cabinet of Ministers of Ukraine “Some issues of improving the explanatory work of the executive power”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1912-2010-р.
  16. Verkhovna Rada of Ukraine (2001), Law of Ukraine “On valuation of property, property rights and professional appraisal activity in Ukraine”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2658-14.
  17. Kokorskyi V.F. and Kokorska O.I. (2013), “generalized trust in the system of values of Ukrainian society”, Istorychni i politolohichni doslidzhennia, vol. 2, pp. 308–316.
  18. Rolz D. (2001), Teoriia spravedlyvosti [Theory of justice], Osnovy, Kyiv, Ukraine.
  19. Fedoriv T.V. (2013), “Managing the reputation of public authorities”, Ph.D. Thesis, Public Administration, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
  20. Verkhovna Rada of Ukraine (1990), Law of Ukraine “On the militia”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/565-12.
  21. Verkhovna Rada of Ukraine (2010), Law of Ukraine “On the judiciary and status of judges, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2453-17.
  22. Venetian Commission and the Directorate for Technical Cooperation of the Directorate General for Human Rights and Legal Affairs of the Council of Europe (2010), “Joint Opinion on the Law of Ukraine “On the judiciary and status of judges”, available at: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/229B826C8AC787DEC2257D87004987C3.
  23. Verkhovna Rada of Ukraine (2015), Law of Ukraine “On ensuring the right to a fair trial”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/192-19.
  24. Soto Jernandode (2004), Zagadka kapitala. Pochemu kapitalizm torzhestvuet na Zapade i terpit porazhenie vo vsem ostalnom mire [Mystery of capital. why capitalism triumphs in the West and fails everywhere else], CJSC “Olimp-Biznes”, Moscow, Russia.
  25. Verkhovna Rada of Ukraine (1996), “Konstytutsiia Ukrainy” [Constitution of Ukraine], Verkhovna Rada of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
  26. Cabinet of Ministers of Ukraine (2015), Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “The issue of optimizing the functioning of central executive authorities of the justice system” as of 21 January 2015 No 17, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/17-2015-п.
  27. Verkhovna Rada of Ukraine (1998), Law of Ukraine “On state bailiff ship”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/202/98-вр.
  28. Verkhovna Rada of Ukraine (1999), Law of Ukraine “On enforcement proceedings”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/606-14.
  29. Verkhovna Rada of Ukraine (2011), Law of Ukraine “On state guarantees for the implementation of court decisions”, available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4901-17.
  30. Verkhovna Rada of Ukraine (2006), Law of Ukraine “On the implementation of the decisions and application of the European Court of Human Rights practice, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3477-15.
  31. Verkhovna Rada of Ukraine (2001), Law of Ukraine “On the introduction of a moratorium on the forced realization of property”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2864-14.
  32. Center “Legal space” (2018), available at: http://legalspace.org/ua/.
  33. Cabinet of Ministers of Ukraine (2018), “Cabinet of electronic services of the Ministry of Justice of Ukraine”, available at: https://kap.minjust.gov.ua/services?keywords=&product_id=1&usertype=.
  34. Khaletskyi A.V. (2012), “State communicative policy as an instrument for the effective development of civil society in the conditions of socio-economic transformations”, Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok, vol. 10.
  35. Main Department of Statistics in Kyiv (2018), available at: http://www.kiev.ukrstat.gov.ua/p.php3?c=255&lang=1.

Перестюк І.М.,

к. держ. упр., доцент кафедри публічного адміністрування ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

02000, Україна, м. Київ, вул. Фрометівська 2

 

Perestyuk I.M.,

PhD., Associate Professor of the Public Administration Department Chair of the Private Joint-Stock Company “Higher Education Institution “Interregional Academy of Personnel Management”

2, Frometivska str., Kyiv, 02000, Ukraine

Email: _______________

ORCID: _______________

Цитування: Перестюк І.М. Дослідження стану очікувань та обізнаності громадян щодо механізмів захисту приватної власності в Україні // Державно-управлінські студії. – 2018. – № 5 (7). – Режим доступу : _________.

Стаття надійшла: 01.01.2018

Схвалено до друку: 01.01.2018

Citation: Perestyuk I.M. (2018), Study of state of expectations and awareness of citizens as to mechanisms of protection of private property in Ukraine, Derzhavno-upravlinski studii, vol. 5 (7), available at: ________.

Article arrived: 01.01.2018

Accepted: 01.01.2018