ФРАГМЕНТАРНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ПРОЦЕСАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ КРИЗИ

Державно-управлінські студії № 5(7), 2018

УДК 351.773 : 614

Кланца А.І.

кандидат медичних наук, магістр суспільного розвитку, докторант кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України

ФРАГМЕНТАРНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ПРОЦЕСАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ КРИЗИ

У межах даної статті здійснено аналіз фрагментарної ролі держави у процесах охорони здоров’я, розкрито її функціональне призначення у вирішенні системних проблем щодо збереження трудового потенціал нації, як структурної умови забезпечення системи національної безпеки в умовах кризи, конкретизовано основні проблеми розвитку людства, які визначають якість систем охорони здоров’я, як на глобальному, так і національному рівнях та ідентифіковано відповідні зрізи загострення соціальної безпеки громадян, які звужують простір національної безпеки держави, що тим самим деконструює систему охорони здоров’я, яка у такий спосіб провокує високі показники зменшення чисельності трудового потенціалу держави.

Ключові слова: здоров’я, охорона здоров’я, громадське здоров’я, сфера громадського здоров’я, національна безпека, національні інтереси, національна держава, ефективна система охорони здоров’я, національні системи охорони здоров’я, здоров’я нації, індекс громадського здоров’я, індикатор якості медичної допомоги, глобальний світ, соціальна безпека громадян, медико-санітарні стандарти.

The fragmentary role of the state in the health care processes and the provision of the national security system in a crisis

Klantsa A.I.

Candidate of Medical Sciences, Master of Social Development, Ph.D. student of the Department of Public Administration and Administration of the Ukrainian State Employment Service Training Institute

Within the limits of this article the analysis of the fragmentary role of the state in the processes of health protection has been analyzed, its functional purpose is solved in solving systemic problems concerning the preservation of the labor potential of the nation as a structural condition for ensuring the system of national security in the conditions of the crisis, the main problems of human development that determine quality health systems, both at the global and national levels, and identify the relevant sections of the exacerbation of the social security of citizens who narrow the space nationally which thus deconstructs the health system, which thus provokes high rates of reduction of the size of the labor potential of the state.

Key words: health, public health, public health, public health, national security, national interests, national state, effective health care system, national health systems, health of the nation , public health index, indicator of quality of care, global world, social security of citizens, health standards.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Аналізуючи фрагментарну роль держави у процесах охорони здоров’я, особливу увагу варто приділити достатньо декларативній політиці більшості держав у напрямку достатньо «формального» її ставлення до сфери охорони здоров’я. Йдеться про те, що висока якість здоров’я населення є важливою конкурентною перевагою держави та потужності її економіки у глобальному світі. Держава, для якої система охорони здоров’я громадян не виступає її стратегічним пріоритетом, перетворюється на політично-нігілістичну конструкцію, для якої потреби та інтереси громадян системно недооцінені.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор. Більшість світових експертів у сфері медицини є одностайними в тому, що здоров’я нації є умовою ефективної й продуктивної економіки, а саме ефективна система охорони здоров’я блокує можливість передчасної втрати трудового потенціалу нації, а це у свою чергу є стратегічною вигодою для економіки держави. На їх думку, «додатковий рік життя активного населення вимірюється приростом ВВП на душу населення, а тому поступово до 2025 року зниження показників дорослої смертності за прикладом держав ЄС від неінфекційних захворювань дозволить підвищити рівень ВВП держав до 29 %» [2].

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є здійснити теоретико-методологічний аналіз фрагментарної ролі держави у процесах охорони здоров’я. Досягнення даної мети обумовлює вирішення відповідних завдань, а саме: розкрити функціональне призначення держави у вирішенні системних проблем щодо збереження трудового потенціал нації, як структурної умови забезпечення системи національної безпеки в умовах кризи, конкретизувати основні проблеми розвитку людства, які визначають якість систем охорони здоров’я, як на глобальному, так і національному рівнях,  ідентифікувати окремі зрізи загострення соціальної безпеки громадян, які звужують простір національної безпеки держави,  що тим самим деконструює систему охорони здоров’я і провокує високі показники зменшення чисельності трудового потенціалу держави.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Саме тому, аби дефрагментувати роль держави у процесах охорони здоров’я та забезпечення системи національної безпеки в умовах кризи, витрати на здоров’я мають розглядатись як «стратегічні інвестиції, які у досить швидкій перспективі приносять економічну віддачу, підвищуючи ефект виробничих інвестицій, у такий спосіб слугую одночасно і розвитку медицини і розвитку економіки» [1].

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Фрагментарна роль держави у процесах охорони здоров’я досить чітко простежується через наявність системних проблем, які із новою гостротою артикулюються за умови відсутніх механізмів та прийомів їх вирішення, що тим самим негативно позначається на сфері національної безпеки держави. Це безпосередньо потребує «прискореної міжнародної координації медико-біологічних наукових досліджень, спрямованих на пошук принципових шляхів вирішення теоретичних та практичних проблем охорони здоров’я, що тим самим не допустить нанесення ненавмисної та навмисної шкоди від медичної науки для розвитку людства» [3]. До таких проблем на думку світових експертів належать наступні:

• Поширення особливо небезпечних та інших епідеміологічних захворювань (чума, холера жовта лихорадка, ВИЧ/СНІД, пташиний грип та інші інфекції), що потребує використанням сучасних методів глобального спостереження за рівнем та динамікою епідеміологічних процесів та з урахуванням особливостей поширення епідемій у добу нових швидкісних засобів зв’язку та транспорту та різкого розширення масових людських контактів [4].
• Травми та насилля є важливою загрозою здоров’ю на всіх рівнях (від індивідуального до глобального), які є наслідком військових дій у світі, катастроф, стихійних лих, тероризму та злочинності [5].
• Поширеннях важких хронічних неепідеміологічних захворювань: серцево-судинних, онкологічних, спадкових. Як загальносвітова проблема поширюваних важких хронічних неепідеміологічних захворювань потребує передусім універсальних шляхів її вирішення, включаючи залучення всезагальних глобальних зусиль на рівні кожної національної держави, включаючи вивчення та розроблення методів профілактики, діагностики та лікування широко поширюваних захворювань [6].
• Відсутність міжнародних медико-санітарних стандартів та оздоровлення навколишнього середовища, які б визначали межу допустиму межу концентрації різних речовин у повітрі, воді, ґрунті, охорону світового океану та повітряного басейну [7].
• Відсутність ефективного контролю за якістю, безпекою, ефективністю та побічними діями ліків та боротьба із зловживанням лікарськими препаратами у зв’язку із широким розвитком фармацевтичної та хімічної промисловості та міжнародної торгівлі [8].
• Відсутність єдиної глобальної координації між країнами у побудові та забезпеченні розвитку ефективних національних систем та служб охорони здоров’я, включаючи підготовку національних кадрів в умовах високої смертності у сучасному глобальному світі, які містить загальнопланетарну небезпеку [9].
• Відсутність новітньої стратегії охорони здоров’я за якою має розвиватись соціальна сфера сучасної сервісної держави. Так стратегія передусім має включати різні «соціально-гігієнічні аспекти відтворення народонаселення, зміни його вікової структури, народжуваність, смертність, захворювання в різних державах та регіонах» [10]. Доцільність такої стратегії обумовлюється невирішеною проблемою забезпечення «достатнього та раціонального харчування населення у боротьбі проти різних хронічних захворювань, які обумовлені недоїданням та голодом. Це у такий спосіб диверсифікує динамічні показники приросту народонаселення, а відтак суттєво увиразнює негативний вплив науково-технічного прогресу на якість життя громадян у загальнопланетарному масштабі.

Недооцінення фактору негативного впливу від невирішення наведених вище системних проблем у сфері системи охорони здоров’я, як глобального, так і національного порядку не дозволить перетворити її на цілісне внутрішньо інтегративну цілісність, здатну гарантувати високу якість медичних послуг громадян, а відтак і високі показники соціальної безпеки громадян. Це у такий спосіб й надалі посилюватиме фрагментарну роль держави у процесах охорони здоров’я громадян тим самим розширюючи простір для загострення відповідних соціальних аспектів, які містять виклики для національної безпеки держави. При цьому також варто вказати і на той побічний факт, що традиційно відповідні внутрішньополітичні загострення та соціальні деструкції завжди негативно позначуються на соціально-системному розвитку сфери охорони здоров’я. Завдяки цьому остання зазнає деконструкції, яка приводить до «безпрецедентного зменшення чисельності населення  (депопуляції) мирний час, погіршення якості (в тому числі здоров’я та розвитку) населення, деградації середовища його перебування та життєдіяльності» [11, с.9]. За умови такої деконструкції сфери охорони здоров’я загалом вся соціальна система втрачає функціональну здатність захищати здоров’я громадян, забезпечувати  відповідні гностичні потреби життєдіяльності сучасного суспільства.

Для більшості пострадянських держав деконструкція сфери охорони здоров’я та криза громадського здоров’я підсилюють фрагментарну роль держави в умовах несталих та незбалансованих ситуацій. Аби досягнути відповідного рівня збалансованості певних ситуацій і попередити можливість виникнення та поширення окремих кризових ситуацій на державному рівні мають бути чітко ідентифікованими основні причини кризи у сфері охорони здоров’я, що тим самим слугуватиме дефрагментації ролі держави у даному процесі. До таких причин, які чітко символізують фрагментарну роль держави у сфері охорони здоров’я традиційно належать:

• різке скорочення фінансування на реалізацію відповідних дослідницьких та профілактичних проектів у сфері охорони здоров’я, які слугують підвищенню якості показників налагодження суспільної життєдіяльності;
• порушення єдності правил системного управління, розрив між різними компонентами та важелями управління системою охорони здоров’я, яка як і будь-яка інша система володіє властивостями (здатністю, необхідністю) управління та самоуправління і для того аби вона гарантувала відповідний рівень результативності мають бути чітко ідентифікованими відповідні закономірності управління системами, розроблена синергійна вертикаль інфраструктури складної системи [12, с.141].

У межах даного дослідження особливу увагу варто звернути на збалансованість компонентів та важелів сфери охорони здоров’я, аби у такий спосіб держава відігравала всезагальну, інтегративну та комплексно-функціональну роль. Йдеться про стратегічне поєднання «медико-санітарних завдань» управлінських, політичних, економічних та соціально-психологічних компонентів, які мають забезпечувати стабільність охорони здоров’я громадян в умовах кризи, відображаючи у такий спосіб «загальні вимоги соціальних систем у сфері забезпечення якості людського життя» [13]. У протилежному випадку, якщо державі не вдається побудувати таку вертикаль, основу якої становить забезпечення максимальних показників якості здоров’я громадян, вона зберігає свою фрагментарну роль у цьому процесі, що тим самим приводить до неефективності системи управління охороною здоров’я, а це у свою чергу обумовлює виникнення новітніх викликів для функціонування системи національної безпеки держави.

У переважній більшості держава стосовно сфери охорони здоров’я декларує високий рівень своєї організаційної й інституційної інертності. Це безпосередньо обумовлене недооціненням стратегічної доцільності вирішення антропологічних проблем від яких залежить в цілому перспективний розвиток людства. Держава яка базує свою політику на реалізації проектів, які спрямовані на збереження «інерційних демографічних показників» позбавлена ресурсного потенціалу формування ефективної практики громадського здоров’я. Виходячи із цього держава аби володіти результативним потенціалом виходу із відповідних кризових ситуацій, які негативно впливають у в першу чергу на сфері її охорони здоров’я й детерміновано позначаються на показниках її національної безпеки вона повинна «володіти здатністю формування функціональних систем, які здатні забезпечити відповідні потреби у забезпеченні належної життєдіяльності суспільства» [14, с.167]. На думку В.І.Стародубцева «у сфері охорони здоров’я завжди є потреба визначення майбутніх проблем та завчасного формування механізмів їх досягнення, оскільки від цього залежить стабільність та тривалість життєдіяльності громадян» [14, с.173].

Однак в даному відношенні постає питання якою є роль сучасної держави щодо забезпечення охорони здоров’я громадян і наскільки вона здатна попередити об’єктивні передумови виникнення та лікування захворювань в умовах кризи. Для того аби виконувати таку функціонально об’ємну функцію по відношенню до забезпечення охорони здоров’я в умовах кризи держава має володіти «максимальним» ресурсним потенціалом. Так до прикладу «витрати на сферу охорони здоров’я у США перевищують 16 % ВВП і складають загалом 7 тис. доларів на рік на людину, в країнах Західної Європи – 9-11 % ВВП, або 4-5 тисяч доларів на людину» [15].

Такий контекст розуміння дефрагментарної ролі держави у процесах охорони здоров’я розкривається через «соціальну орієнтація держави щодо забезпечення її соціально-економічного розвитку, який можливий в умовах ефективності соціальної безпеки громадян» [15]. Забезпечити таку соціальну орієнтацію в умовах постмодерної держави можливо лише шляхом запровадження системно-інтегративного реформування охорони здоров’я, яке детерміновано слугувало б утвердженню соціальної справедливості та внутрішній консолідації суспільства. Раціоналізація структури охорони здоров’я у всіх її галузях передусім потребує мобілізації відповідних джерел її фінансування, що тим самим має слугувати підвищенню якості надання медичних послуг.

У сучасній політиці держав перехідного типу у сфері охорони здоров’я достатньо чітко представлена фрагментарна роль держави у цьому процесі. Це іманентно «розподіляє суспільство на багатих та бідних, порушуючи основи соціальної солідарності в ньому, що тим самим призводить до дискредитації державних соціальних послуг, які навіть не дотягують до середнього рівня» [16, с. 117]. Це безпосередньо вказує на доцільність технологічної орієнтації на політику держав всезагального добробуту, які спрямовують свій функціональний ресурс на дефрагментацію ролі держави шляхом створення середнього класу та застосування відповідних механізмів перерозподілу доходів, які мають відповідати принципам соціальної солідарності. При цьому обов’язково доцільно враховувати і той факт, що «бідність та крайня соціальна нерівність вкрай негативно впливають стан здоров’я населення та можливість його доступу до якісних медичних послуг» [17]. Наскільки б реально технологічною й функціональною не була політика держави у сфері охорони здоров’я, однак якщо об’єктивно переважна більшість населення громадян перебуває за межею бідності, то відповідно й можливість отримання якісних медичних послуг також є об’єктивно мінімальною.

На нашу думку, дефрагментарна роль держава – це роль держави, яка володіє належним ресурсним потенціалом щодо охорони здоров’я своїх громадян. Тобто апріорі держава є «несамодостатньою у функціональному відношенні», якщо не володіє спеціальною соціальною системою збереження, захисту та забезпечення здоров’я своїх громадян. Виходячи із цього увиразнюються основні завдання держави щодо забезпечення здоров’я громадян, до яких традиційно відносять: 1) стимулювання розвитку знань про здоров’я громадян та його охорону; 2) профілактика здоров’я громадян, яка спрямована на «забезпечення динамічного балансу організму людини з оточуючим середовищем, оскільки кожна хвороба руйнує такий баланс, то основним обов’язком держави є зберегти такий баланс, попередити його руйнування та розвиток захворювань [18]; 3) надання мобільної допомоги хворим, ідентифікація захворювань на ранніх етапах їх виникнення. Виходячи із цього в умовах кризи аби забезпечити стабільність суспільного розвитку держава повинна володіти окремою соціальною системою у формі інститутів охорони здоров’я, які забезпечують управління охороною здоров’я за відповідними параметрами: а) профілактика, б) лікування в) кадрова політика; г) ресурсне забезпечення; д) адміністрування.

З огляду на це, дефрагментарна роль держави у процесах охорони здоров’я в умовах кризи полягає у «створенні системи, яка б дозволила певним людям з певними знаннями та відповідним технологічно-інноваційним оснащенням знаходитись там де людям потрібна допомога» [19, с.241]. Тобто важливим функціональним призначенням держави в даному відношенні є сформувати потужну ресурсну базу, включаючи кадровий та інноваційно-технологічний потенціал у сфері медицини та охорони здоров’я. Особлива роль належить мерітократичній складовій системи охорони здоров’я, яка б включала залучення фахівців високого рівня кваліфікації. Передусім на думку Д.Хелда це мають бути «люди, які будуть відбиратись за особливими критеріями відбору до медичної касти і які б володіли певними (високими) інтелектуальними, психологічними та душевними талантами, здібностями, задатками та якостями характеру… на сьогодні лікар – це соціально відповідальна та соціально активна особа, яка усвідомлює свою системоутворюючу роль у суспільстві» [20, с.254]. Відтак, дефрагментарна роль держави має полягати створенні ідеологічних, методологічних та технологічних передумов для побудови ефективної кадрової моделі оптимізації сфери охорони здоров’я. Лише високий професіоналізм у медичній сфері здатен дефрагментувати роль держави в умовах відповідних кризових ситуацій, а відтак й підвищити показники безпеки життєдіяльності громадян та загальностратегічно безпеки держави. Підтвердженням цього також є і той факт, що саме потужна сфера охорони здоров’я створює загальностратегічні соціальні передумови для попередження та виходу держави із відповідних кризових ситуацій, а відтак і її системи національної безпеки.

Відомий вчений у сфері дослідження антропологічних засад оптимізації охорони здоров’я С.У.Ларсен вказав на те, що фрагментарна роль держави лежить у площині відсутності чіткого розуміння відмінності між традиційною медициною та сферою охорони здоров’я. така відмінність на його думку поглядає в тому, що «медицина – це сфера професійної діяльності лікарів, сфера взаємовідносин лікаря та пацієнта, а охороно здоров’я – це система забезпечення життя та здоров’я всього населення та кожної людини окремо, а тому для нього необхідна профілактика, яка неможлива без етапної ешелонної допомоги населенню, яку мають надавати висококваліфіковані медичні кадри» [21, с.601]. Виходячи із цього таку декларативну роль держави можливо дефрагментувати лише за умови впровадження системної стратегії, яка б включала досягнення світової медичної та медико-соціальної науки та сучасних інноваційних медичних технологій. До складових такої стратегії вчений відносить:

• принципову зміну у суспільній свідомості та свідомості кожної людини параметрів якості індивідуального та суспільного здоров’я;
• вироблення принципового алгоритму подолання кризових ситуацій, які системно пронизують сферу охорони здоров’я, що тим самим становить виклики для національної безпеки держави;
• укладення тристоронньої суспільної угоди між лікарями, вченими та населення – трьома основними силами, без яких неможливий розвиток сфери охорони здоров’я [21с.607-608].

Саме такий технологічний підхід досить чітко ілюструє процесуальну складову дефрагментації ролі держави у процесах забезпечення  функціонування сфери охорони здоров’я як стратегічної умови гарантування національної безпеки держави в умовах виникнення системних та перманентних кризових ситуацій.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, здійснений нами аналіз фрагментарної ролі держави у процесах охорони здоров’я дозволив розкрити її функціональне призначення у вирішенні системних проблем щодо збереження трудового потенціал нації, як структурної умови забезпечення системи національної безпеки в умовах кризи, на підставі цього конкретизовано основні проблеми розвитку людства, які визначають якість систем охорони здоров’я, як на глобальному, так і національному рівнях та ідентифіковано відповідні зрізи загострення соціальної безпеки громадян, які звужують простір національної безпеки держави,  що тим самим деконструює систему охорони здоров’я, яка у такий спосіб провокує високі показники зменшення чисельності трудового потенціалу держави. У такий спосіб це увиразнює доцільність детального аналізу питань демографічної безпеки в умовах кризи та її впливу на систему національної держави, що тим самим закладає перспективи подальшого розроблення даної проблематики в межах сучасної державно-управлінської науки.

Список використаної літератури

1. Вступительное слово к Отчету Президента Всемирного банка д.Вульфенсона //Обшество и экономика. 2017. N2 6. https://www.svoboda.org/a/24123629.html
2. WHO (2016). Milestones in health promotion: statements from global conferences. Geneva, World Health Organization:6. http://www.who.int/healthpromotion/Milestones_Health_Promotion_05022010.pdf
3. Thomson, S., Jowett, M., Evetovits, T., Jakab, M., McKee, M. and Figueras, J. (2013) Health, Health Systems and Economic Crisis in Europe: Impact and Policy Implications, Draft for review. Copenhagen: WHO Regional Office for Europe on behalf of the European Observatory on Health Systems and Policies
4. WHO Regional Office for Europe Terminology for the European Health Policy Conference: a glossary with equivalents in French, German and Russian. Copenhagen (http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_ file/0016/102175/E71232.pdf, accessed 23 April 2016):11.
5. Lee K et al. (2017). Globalisation, global governance and the social determinants of health: a review of the linkages and agenda for action. Ottawa, Globalization Knowledge Network (http://www.who.int/social_determinants/resources/ gkn_lee_al.pdf, accessed 24 April 2013).
6. Smith BJ, Tang KC, Nutbeam D (2016). WHO health promotion glossary: new terms. Health Promotion International, 21(4):340–345.
7. Solar O, Irwin A (2010). A conceptual framework for action on the social determinants of health. Social Determinants of Health Discussion Paper 2 (Policy and Practice). Geneva, World Health Organization (http://www.who.int/sdhconference/ resources/ConceptualframeworkforactiononSDH_eng.pdf, accessed 23 April 2013):7.
8. Bennett S et al. (2012). Approaches to developing the capacity of health policy analysis institutes: a comparative case study. Health Research Policy and Systems, 10:7.
9. Pitayarangsarit S, Tangcharoensathien V (2009). Sustaining capacity in health policy and systems research in Thailand. Bulletin of the World Health Organization, 87:72–74.
10. Шахотько Л. П. Существующая демографическая реальность и национальная безопасность / Л. П. Шахотько, Л. М. Анисов // Репродуктивное здоровье населения и демографическая безопасность республики : материалы семинара. – Минск, 2014. – С. 8– 13.
11. Рингач Н. Мінімізація демографічних загроз як необхідний компонент політики забезпечення національної безпеки України / Н. Рингач // Ефективність державного управління. – 2008. – Вип. 14/15. – С. 140–145.
12. Цілі сталого розвитку: Україна. Національна доповідь 2017. http://www.idss.org.ua/monografii/2017_SDGs_NationalReport.pdf
13. Общественное здоровье и здравоохранение: национальное руководство / под редакцией В.И. Стародубцева, О.П. Щепина и др. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2014. –  624 с. (Серия «Национальные руководства»).
14. WHO (2017). WHO report on the global tobacco epidemic, 2009: implementing smoke-free environments. Geneva, World Health Organization (http://whqlibdoc.who.int/publications/2009/9789241563918_eng_ full.pdf, accessed 29 January 2017).
15. Реймерс Н.Ф. Надежда на выживание человечества. Концептуальная экология. М., 2016 – 483 с.
16. Энтони де Ясаи. Государство. М.ю: 416 с. http://www.libertynews.ru/
17. Кревельд ван Мартин Расцвет и упадок государства. М.: 544 с. https://www.twirpx.com/file/339717/
18. Хелд Дэвид, Гольдблатт Дэвид, Макгрю Энтони, Перратон Джонатан. Глобальные трансформации. Политика, экономика, культура. Перевод с английского В.В. Сапова и др. — М.: Праксис, 2004. — 576 с. 
19. Теория и методы в современной политической науке: Первая попытка теоретического синтеза. / под ред. С. У. Ларсена; (пер. с англ. Е. Л. Жуковой). – М. -. Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2009. – 751 с.

References

1. Opening address to the Wolfensohn World Bank President’s Report (2017), Society and Economics, N26, available at: https://www.svoboda.org/a/24123629.html
2. WHO (2016), Milestones in health promotion: statements from global conferences, WorldHealthOrganization, Geneva, available at: http://www.who.int/healthpromotion/Milestones_Health_Promotion_05022010.pdf
3. Thomson, S., Jowett, M., Evetovits, T., Jakab, M., McKee, M. and Figueras, J. (2015), Health, Health Systems and Economic Crisis in Europe: Impact and Policy Implications, Draft for review, Copenhagen: WHO Regional Office for Europe on behalf of the European Observatory on Health Systems and Policies.
4. WHO Regional Office for Europe Terminology for the European Health Policy Conference: a glossary with equivalents in French, German and Russian, Copenhagen, available at: http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_ file/0016/102175/E71232.pdf, accessed 23 May 2017).
5. Lee, K et al. (2017), Globalisation, global governance and the social determinants of health: a review of the linkages and agenda for action, Ottawa, Globalization Knowledge Network, available at: http://www.who.int/social_determinants/resources/ gkn_lee_al.pdf, accessed 24 April 2016).
6. Smith, BJ, Tang, KC, Nutbeam, D. (2016), WHO health promotion glossary: new terms, Health Promotion International, pp. 340–345.
7. Solar, O. Irwin, A (2010), A conceptual framework for action on the social determinants of health. Social Determinants of Health Discussion, Geneva, World Health Organization, Paper 2 Policy and Practice, available at: http://www.who.int/sdhconference/ resources/ConceptualframeworkforactiononSDH_eng.pdf, accessed 23 April 2013.
8. Bennett, S. et al. (2012), Approaches to developing the capacity of health policy analysis institutes: a comparative case study, Health Research Policy and Systems.
9. Pitayarangsarit, S. Tangcharoensathien, V. (2009), Sustaining capacity in health policy and systems research in Thailand, Bulletin of the World Health Organization.
10. Shakhotko, L.P. Anisov, L. M. (2014), “Existing demographic reality and national security”, Reproductive health of the population and demographic security of the republic: materials of the seminar, Minsk, Belarus, pp. 8-13.
11. Ringach, N. (2008), “Minimization of demographic threats as a necessary component of the policy of ensuring national security of Ukraine”, EfektivnIst derzhavnogo upravlInnya, vol. 14/15, pp. 140–145.
12. National Report (2017), Sustainable Development Goals, available at: http://www.idss.org.ua/monografii/2017_SDGs_NationalReport.pdf
13. Starodubtseva, V.I. Schepina, O.P. (2014), Obschestvennoe zdorove i zdravoohranenie: natsionalnoe rukovodstvo [Public health and public health: national leadership], GEOTAR-MEDIA, Moscow, Russia.
14. WHO, (2017), Report on the global tobacco epidemic, 2009: implementing smoke-free environments, Geneva, World Health Organization, available at: http://whqlibdoc.who.int/publications/2009/9789241563918_eng_ full.pdf, accessed 29 January 2017.
15. Reymers, N.F. (2016), Nadezhda na vyizhivanie chelovechestva [Hope for the survival of humanity], Kontseptualnaya ekologiya, Moscow, Russia, p. 483.
16. Entoni de Yasai. Gosudarstvo [State], Moscow, Russia, p. 416, available at: http://www.libertynews.ru/
17. Kreveld van Martin Rastsvet i upadok gosudarstva [Flourishing and decay of power] Moscow, Russia, p. 544, available at: https://www.twirpx.com/file/339717/
18. Held, D. Goldblatt, D., Makgryu, E. Perraton, Dz. (2004), Globalnyie transformatsii. Politika, ekonomika, kultura [Global transformation. Politics, economics, culture], Praksis, Moscow, Russia, 576 р.
19. Larsen, S. (2009), Teoriya i metodyi v sovremennoy politicheskoy nauke: Pervaya popyitka teoreticheskogo sinteza [Theory and methods in modern political sciences: The first attempt to theoretical synthesis], Rossiyskaya politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN), Moscow, Russia, 751 р.

Кланца А. І.,

кандидат медичних наук, магістр суспільного розвитку, докторант кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України

03038, м. Київ, вул. Нововокзальна 17

Email: _________

ORCID: _________

Klantsa A.I.,

Candidate of Medical Sciences, Master of Social Development, Ph.D. student of the Department of Public Administration and Administration of the Ukrainian State Employment Service Training Institute

Цитування: Кланца А.І. Фрагментарна роль держави у процесах охорони здоров’я та забезпечення системи національної безпеки в умовах кризи  // Державно-управлінські студії. – 2018. – № 5 (7). – Режим доступу : _________.

Стаття надійшла: 11.05.2018.

Схвалено до друку: 21.05.2018.

Citation: Klantsa A.I. (2018), The fragmentary role of the state in the health care processes and the provision of the national security system in a crisis, Derzhavno-upravlinski studii, vol. 5 (7), available at: ________.

Article arrived: 11.05.2018.

Accepted: 21.05.2018.