КОРУПЦІЯ ТА АНТИКОРУПЦІЯ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

Державно-управлінські студії № 5(7), 2018

УДК 328.185(438)

Лахижа М. І.

доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

КОРУПЦІЯ ТА АНТИКОРУПЦІЯ В РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

  У статті на основі аналізу нормативно-правових актів та публікацій українських і польських авторів досліджуються теоретичні та практичні аспекти корупції та антикорупції у Республіці Польща. Автор виділяє корупцію як суттєвий бар’єр стабільності суспільного розвитку.

Відмічено, що певні ментальні корені корупції в Польщі посилилися в часи соціалізму. Рівень корупції значно зріс в період посткомуністичної трансформації через дефіцит цінностей та слабість державних структур, набувши форми клієнтелізму та непотизму.

Водночас, вже в період 1990-х років «шокова терапія», адміністративна та інші реформи, пов’язані з децентралізацією публічного управління, дозволили поступово змінювати економічну, політичну та соціальну ситуацію, а водночас, і менталітет населення. Суттєвим позитивним фактором у Польщі був високий рівень релігійності населення. Значним поштовхом до змін стала підготовка до вступу до Європейського Союзу.

Охарактеризовано антикорупційну діяльність влади та громадськості. Зазначено роль антикорупційних програм та спеціальних інституцій. Відмічено тенденцію до зміщення акцентів від протидії корупції до запобігання, що особливо проявляється у зростанні уваги до етичних принципів діяльності публічних службовців та створення системи антикорупційного навчання. Наголошено на корисності польського досвіду для інших посткомуністичних держав. У той же час, відзначено недоліки у протидії корупції, що проявляються у спробах її централізації, прагненні посилити політичний вплив на антикорупційні інституції тощо.

Ключові слова: Європейський Союз, посткомуністичні країни, Республіка Польща, корупція, антикорупція, громадянське суспільство, ментальність.

Corruption and anti-corruption in the Republic of Poland:
theoretical and practical aspects

Lakhyzha Mykola I.,
Ukrainian State Employment Service Training Institute

The article analyzes theoretical and practical aspects of corruption and anti-corruption in the Republic of Poland on the basis of analysis of legal acts and publications of Ukrainian and Polish authors. The author highlights corruption as a significant barrier to the stability of social development.

It is noted that certain moral roots of corruption in Poland grew in the times of socialism. The level of corruption has increased significantly during the period of post-communist transformation due to the lack of values and the weakness of state structures, becoming a form of clientelism and nepotism.

At the same time, in the 1990s “shock therapy”, administrative and other reforms related to the decentralization of public administration allowed to change gradually the economic, political and social situation, and at the same time the mentality of the population. The high level of religiousness of the population was a significant positive factor in Poland. The preparation for joining the European Union was also a significant impetus for change.

The anti-corruption activity of the authorities and the public is described. The role of anti-corruption programs and special institutions has been noted. It has been noted a tendency to shift the emphasis from anti-corruption to prevention which is especially evident in the growing attention to the ethical principles of the activities of public servants and the creation of a system of anti-corruption training. It is emphasized on the usefulness of Polish experience for the other post-communist countries. At the same time, there are shortcomings in the fight against corruption which are manifested in attempts to centralize it, aspirations to strengthen political influence on anti-corruption institutions, etc.

Key words: European Union, post-communist countries, Republic of Poland, corruption, anti-corruption, civil society, mentality.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Звернення до вивчення посткомуністичних реформ у Республіці Польща важливе як з теоретичної, так і з практичної точок зору. Феномен польських успіхів уже неодноразово вивчався як приклад гармонійного поєднання економічних, соціальних та політичних реформ. Основними ознаками сталого розвитку є увага до людини, врахування не лише позитивних, а й негативних наслідків економічного розвитку та бажання зберегти планету для майбутніх поколінь. Це широке поняття, різнобічність якого яскраво проявляється навіть перекладах з англійської терміну «sustainable development» (дослівно – «життєздатний розвиток» чи – «самопідтримуваний розвиток», у Республіці Польща застосовується термін «rozwój zrównoważony» – «зрівноважений розвиток» (далі – ЗР), в Україні – «сталий розвиток» (далі – СР).

Водночас важливо пам’ятати й про необхідність для реалізації реформ ментальних змін та політичної волі. Відповідно зростає увага до виявлення та врахування як факторів позитивного впливу, так і бар’єрів, одним з яких є корупція.

Як наголошували у 2001 році польські вчені (М. Бак, П. Кулавчук, А. Щесняк): «Явища корупції є значним бар’єром для економічного розвитку Польщі. Корупція не тільки спотворює конкурентні процеси в економіці, але й гальмує процес інтеграції польської економіки з Європейським Союзом. Усвідомлення важливості боротьби з корупцією для побудови демократичного суспільства є дуже значним. Доказом цього є дуже велика участь громадських організацій, ЗМІ та деяких політиків у боротьбі з корупцією» [ 1, с. 4]

З того часу Польща стала членом Європейського Союзу, досягла значних економічних результатів і має суттєві досягнення у запобіганні та протидії корупції., що й робить польський досвід цікавим і корисним для інших посткомуністичних країн.

У той же час, варто звернути увагу й на певні недоліки антикорупційної системи в Польщі, які періодично стають об’єктом критики. Це особливо важливо, зважаючи на визначення місця антикорупційних структур у системі публічного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання вказаної проблеми. Аналіз свідчить про значну увагу в Україні до польського досвіду посткомуністичних реформ та забезпечення протидії корупції, зокрема. Не випадково у квітні 2015 року тодішній Прем’єр-Міністр України А. Яценюк наголосив, що антикорупційна стратегія України має будуватися за польським зразком. Між українськими та польськими антикорупційними структурами налагоджено співробітництво, включаючи спільне проведення окремих операцій.

У публікаціях українських вчених розкривається нормативно-правове забезпечення протидії корупції в Польщі, система антикорупційних органів, передумови створення, адміністративно-правові та організаційні основи діяльності Центрального антикорупційного бюро тощо: С. Задорожний [2, с. 141–163], В. Кіселичник [3], Н. Підбережник [4 ], А. Рибак [ 5], а також – Д. Йосифович, Р. Мельник, М. Хвацький, Р. Якубовський, О. Ярмиш та інші.

На наш погляд, важливо простежити ментальні основи, історичні корені корупції в Польщі, етапи антикорупційної боротьби, особливості тощо, що важливо з точки зору можливості використання елементів польської системи протидії корупції в Україні.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є аналіз на прикладі Республіки Польща впливу корупції в умовах розробки та реалізації стратегій сталого розвитку, а також висвітлення історичних коренів, вузлових напрямів, інституційного забезпечення та механізмів запобігання і протидії корупції.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Проведений нами аналіз польської наукової літератури та преси свідчить про значне переважання публічної думки про успішність протидії корупції, що пов’язується, насамперед, з ефективною діяльністю Центрального антикорупційного бюро (ЦАБ) та правоохоронних органів. Водночас, висловлюються й застереження проти їх надмірного посилення, вказуються існуючі корупційні прояви, особливо у сфері охорони здоров’я тощо.

Аналіз процесу модернізації публічної адміністрації в посткомуністичних країнах [6; 7] підтверджує думку про наявність певних спільних рис, викликаних впливом тоталітарної системи. Саме цим в перші роки трансформаційного періоду пояснювався високий рівень корупції як в Польщі, так і в інших країнах. Наголошувалося на тимчасовості корупції, передбачалося, що її рівень значно знизиться після становлення ринкової економіки та демократичних інституцій. Проте на початку ХХІ століття проблема корупції в Польщі стала важливим предметом політичного дискурсу, що призвело до поширення популізму. Корупція все більше пов’язувалася з цивілізаційною спадщиною, ментальністю. Невдачі антикорупційної боротьби пояснювалися психологічними особливостями суспільства.

Як стверджують П. Кориш та М. Тимінський [ 8], у польських дискусіях про проблеми, пов’язані з корупцією, можна знайти кілька напрямів. На нашу думку, це характерно не лише для Польщі, а й для України та інших посткомуністичних країн. Корупція просте явище – порушення норм права та моралі. Водночас це складне явище, яке характеризують по-різному, виходячи з тих чи інших міркувань. По-перше, частина вчених корупцію пов’язувала з економічною та цивілізаційною відсталістю Польщі. Питання відсталості було важливим напрямком досліджень сучасної економічної та соціальної історії Польщі. По-друге, наслідком відсталості стала відсутність довіри до державних установ та довіра до неперсоналізованих відносин, що схоже на концепцію аморальної сімейності, сформульовану американським соціологом Е. Банфілдом. Серед визначених ним моральних законів відсталого суспільства варто виділити такі: закон буде порушуватися, якщо немає ризику покарання; чиновник буде брати хабарі, коли це можливо; будь-яка владна група егоїстична та корумпована. Відсутність довіри до державних інституцій пояснювалася в Польщі й постколоніальним синдромом. По-третє, після 1989 року в Польщі почав утверджуватися так-званий політичний капіталізм, ключову роль у розвитку якого відігравали як формальні, так і неформальні інституції, а однією з ознак стали патології економіки. По-четверте, існувала думка, яка ґрунтувалася на теоріях залежності та світової системи, і полягала у твердженні про вигідність для сильних держав мати слабу периферію з низьким рівнем державних інституцій та високим рівнем корупції. По-п’яте, стверджувалося, що до утвердження нових інституцій корупція заповнює нішу відносин між публічною владою та населенням і, отже, виконує необхідну функцію. По-шосте, часто згадувався традиційний для Польщі поділ на шляхту (лише яка мала громадянські права) та інше населення, яке завжди залежало від шляхти. По-сьоме, поширеними в Польщі кінця ХХ – початку ХХІ століття стали клієнтелістські відносини, згідно яких вважалося вигідним мати покровителів у владі. Відбулося злиття політичних та правоохоронних структур, зросла корумпованість судів.

Як наголошують автори дослідження про механізми розвитку корупції в Польщі, вона існувала як в часи соціалізму, так і після нього, набувши форми клієнтелізму, кумівства та непотизму [9, с. 4].

Результати проведених у 1998–2003 роках соціологічних досліджень показали переконаність поляків у високому рівні корупції в країні. Особливо піддавалися корупції приватні підприємці, 66 % з яких вважали, що корупція розширюється [ 10, с. 46–47].

Вчені інституту дослідження демократії, провівши соціологічні опитування у 1998–2001 роках, дійшли висновку про усвідомлення польськими бізнесменами корупції як бар’єра для економічного розвитку, чинника, що значно диференціює шанси різних суб’єктів господарювання. Підприємці наголошували, що до корупції вдаються не підприємливі, працьовиті та інноваційні бізнесмени, а ті, хто має кращий неформальний доступ до контрактів, поступок, ліцензій або інших прерогатив, які мають державні органи. Саме тому корупція стала важливим чинником, який руйнує рівні можливості та призводить до того, що дуже велика частина підприємницької діяльності просто не вигідна [1, с. 38].

У статті 2005 року А. Кубяк виділила корупцію чиновницьку, комерційну, політичну та відзначала, що у сучасних визначеннях корупції особливо підкреслюється її місце на стику державної та приватної сфер. Корупція поширюється, коли:

  • з’являється спільне, публічне благо, яке потрібно розділити по-різному між членами цього суспільства;
  • відбувається делегування прав на розподіл товарів, тобто призначення осіб, яким суспільство або його представники, які здійснюють владу, довірятимуть розподіляти продукти;
  • створюється система обміну, вимінювання та обігу товарів [11, с. 287].

Уже в період 1990-х років шокова терапія, адміністративна та інші реформи, пов’язані з децентралізацією публічного управління дозволили поступово змінювати економічну, політичну та соціальну ситуацію, а водночас і менталітет населення. Суттєвим позитивним фактором у Польщі був високий рівень релігійності населення. Корупція стала усвідомлюватися як владою, так і суспільством як загроза для безпеки держави. Значним поштовхом до змін стала підготовка до вступу до Європейського Союзу.

Внаслідок серії гучних скандалів, серед яких виділялася так-звана «афера Ривіна», що стосувалася спроби політично-бізнесової групи за хабар отримати вигідний медійний закон. Влада змушена була провести детальне розслідування (2002 рік), яке показало корупційність влади, що була змушена під тиском громадськості вдатися до антикорупційної реформи.

У 2002 році була затверджена урядова антикорупційна стратегія, яка запроваджувала механізм взаємодії державних органів та громадськості при проведенні антикорупційних розслідувань, а також пропагувала нетерпимість до корупції в суспільстві. При МВС було створено Орган з координації антикорупційної стратегії.

З 2002 по 2009 рік Антикорупційна стратегія була реалізована у два етапи. При цьому чітко проявилися переваги й недоліки цього документа, який був в основному набором відомчих завдань. Як наслідок, такі ключові антикорупційні заходи, як створення організаційних антикорупційних структур були реалізовані незалежно від Антикорупційної стратегії. У документі не визначено показників реалізації поставлених цілей. У 2010 році Рада міністрів прийняла Заключний звіт про виконання другого етапу впровадження Антикорупційної стратегії (у 2005–2009 роки).

Слід відзначити, що саме антикорупційні державні програми стали організуючим фактором у протидії корупції в Польщі. Відсутність спеціального антикорупційного закону компенсована досить широкою шкалою покарань за корупційні правопорушення, що міститься у Кримінальному кодексі.

У 2004 році впроваджено «Антикорупційну громадянську картку», яка надає громадянам інформацію про нормативно-правове забезпечення протидії корупції, рекомендації щодо поведінки у корупційно небезпечних ситуаціях тощо. Надані спеціальні адреси електронних скриньок передбачають можливість інформування правоохоронних органів.

Проте й після вступу до ЄС (2004 рік) до вступу в Болгарії та Румунії (2007 рік) Польща вважалася однією з найбільш корумпованих країн в Євросоюзі, що вимагало посилення антикорупційної діяльності. Правляча партія та президент Лех Качинський після виборів 2005 року створили спеціальний орган по боротьбі з корупцією – Центральне антикорупційне бюро (ЦАБ) (Centralne Biuro Antykorupcyjne) [12], що почало працювати з червня 2006 року, отримавши фактично правоохоронні повноваження і відігравши значну роль у забезпеченні протидії корупції [3]. Завдання ЦАБ лежать у площині попередження порушень, здійснення оперативної діяльності з виявлення та припинення порушень, аналітична та контрольна діяльність і профілактика. Суттєвою для ЦАБ є створення системи інформаторів, їх захист та забезпечення анонімності, а також робота співробітників під прикриттям. Аналіз свідчить, що ЦАБ є досить впливовим, хоча за офіційними даними, наприклад, у 2011 році на ЦАБ приходиться менше 3 % виявлених фактів корупції, 12.3 % – на прокуратуру і 83 % – на поліцію.

ЦАБ виступило прототипом для створення Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) – щодо структури, механізмів та інструментів дії. Проте, як і в Україні НАБУ, ЦАБ періодично піддається тиску. Наприклад, одна з перших – «справа Гарліцького» (кардіохірурга) завершилася розкриттям значної кількості хабарів, але ЦАБ звинувачували у знищенні польської трансплантації, а вирок так і не набув сили.

Важливе місце у антикорупційній діяльності належить Агентству внутрішньої безпеки (АВБ) (Agencjа Bezpieczeństwa Wewnętrznego) [13], завданнями якого передбачено й боротьбу з корупцією.

Запобігання і протидія корупції вимагають об’єднання зусиль, на чому наголошують польські автори, стверджуючи, що система протидії корупції в Польщі складається з 13 елементів, як безпосередньо відповідальних за протидію корупції, так і тих, чия основна сфера діяльності – не боротьба з корупцією, але які відіграють важливу роль з точки зору суспільства та держави. Це законодавча влада, виконавча влада, судова система, державний сектор, правоохоронні органи, орган адміністрування виборів (Національна виборча комісія), омбудсмен, Вищий контрольний орган, антикорупційні агенції (Центральне антикорупційне бюро), політичні партії, засоби масової інформації, неурядові організації, бізнес [14].

Значна увага приділяється в Польщі превентивній роботі, що стосується, насамперед, широкого інформування населення про шляхи уникнення корупційних діянь та залучення поляків до антикорупційної боротьби. Як приклад можна навести роботу навчального порталу «Антикорупція» та серію видань НАБ, серед яких варто виділити журнал «Przeglad antykorupcyjny» [15]

Активно проводиться робота з публічними службовцями в основному в рамках забезпечення етики їх службової діяльності. Інформаційні матеріали видаються як організаційними структурами публічної служби, так і ЦАБ. Наприклад, виданий у 2012 році ЦАБ «Антикорупційний порадник для урядників» [16] дає інформацію про загрозу корупції, її форми, передбачені законом покарання та можливості запобігання корупції. Аналогічні порадники видано для поліцейських [17] , бізнесменів тощо.

Поширеними стали кодекси етики, які приймаються не лише для публічних службовців, а й для бізнесменів та людей інших професій. Цікавою є практика підготовки бізнесовими структурами річних планів протидії корупції та звітів про їх виконання.

Отже, поступово центр уваги у боротьбі проти корупції зміщується із протидії до запобігання, що вимагає єдності у підходах. Такої думки дійшли, наприклад, учасники організованої у 2012 році Фондом Стефана Баторія дискусії на тему «Присвоєння держави: клієнтелізм, корупція, непотизм», яка ще раз засвідчила увагу до проблеми корупції. [18]. Сенатор М. Боровський наголосив, що боротьба з «кумівством» гальмується відсутністю діалогу між владою та опозицією, запропонувавши угоду між політичними партіями, оскільки поступове вирішення проблеми корупції вимагає довгострокової перспективи (з одного боку, необхідно ввести правові чи моральні норми, а з іншого – змінити соціальний менталітет, який фактично приймає ці явища).

Думка про необхідність поєднання зусиль у протидії корупції знайшла відображення у низці документів, головним з яких стала Урядова програма боротьби з корупцією на 2014–2019 роки, мета якої полягає у зниженні рівня корупції в Польщі шляхом посилення профілактики та освіти як у суспільстві, так і в публічному управлінні та посиленні ефективності боротьби з корупційними злочинами. Ця програма тісно пов’язана зі «Стратегією розвитку краю 2020» як одним із інструментів досягнення його цілей. Документ також пов’язаний з інтегрованою стратегією «Якісна держава 2020» та «Стратегією Європа 2020» [19, с. 47].

06 січня 2018 року, відповідно до Постанови Ради Міністрів № 207 від 19 грудня 2017 року (П.н. 2018 р., П. 12) була створена Урядова програма протидії корупції на 2018–2020 роки [20]. Програма є результатом роботи Центрального антикорупційного бюро, проведеної внаслідок домовленостей між Міністром внутрішніх справ та адміністрацією, відповідальним за впровадження та реалізацію РППК на 2014–2019 роки, та Міністром – Координатором спеціальних служб. Урядова Програма боротьби з корупцією на 2018–2020 роки здійснює зобов’язання систематично здійснювати антикорупційні заходи, що випливають з рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO), рекомендацій Європейського Союзу та Ради Європи, а також Конвенції ООН проти корупції. Під час його створення Бюро також керувалося необхідністю узгодження зі «Стратегією відповідального розвитку до 2020 року» (з перспективою до 2030 року), яка була прийнята Радою Міністрів 14 лютого 2017 року і є оновленням «Національної стратегії розвитку 2020».

Нова програма формує напрями антикорупційної політики, що проводиться державою в найближчі роки. Формулюючи нові припущення, передбачалося, що ГДК на 2018–2020 роки буде діяти як інструмент забезпечення гнучкого планування та управління законодавчою, оперативною, профілактичною та освітньою діяльністю державних служб та органів у сфері протидії корупційним злочинам. Запропоновані зміни стосуються, головним чином, запровадження нового часового інтервалу антикорупційної програми відповідно стратегічних державних документів, зміна головної мети та завдань, встановлення нових стандартів впровадження та оцінки.

Основною метою програми визначено реальне обмеження корупції в країні та підвищення обізнаності громадськості щодо протидії корупційній поведінці. Відповідно виділено такі завдання: посилення профілактичної та освітньої діяльності; удосконалення механізмів контролю за корупційними загрозами та моніторинг правових норм у сфері протидії корупційним злочинам; посилення співпраці та координації дій між правоохоронними органами.

Ці цілі залишаються узгодженими з конкретною метою, визначеною в Стратегії відповідального розвитку, тобто підвищення рівня громадської безпеки та порядку як умови розвитку країни. Ефективні заходи, вжиті у зв’язку з його реалізацією, полягають у обмеженні явищ, надзвичайно шкідливих для функціонування держави, у тому числі корупції, а також реагування на чіткі соціальні очікування. Координацію та моніторинг Програми покладено на ЦАБ.

Запропоновані зміни повинні призвести до впровадження та подальшого застосування нових стандартів діагностики, моніторингу та запобігання корупційним загрозам, а також забезпечити розробку ефективних механізмів реагування та підвищення ефективності відповідних послуг як необхідної умови для належного функціонування держави.

З набранням чинності цим нормативним актом Постанова № 37 Ради Міністрів від 01 квітня 2014 року щодо Програми Уряду щодо боротьби з корупцією на 2014–2019 роки втратила свою силу.

Керівники антикорупційних органів Польщі стверджують про необхідність використання нових форм та методів протидії корупції. Як наголосив директор ЦАБ Е. Бейда під час зустрічі з керівником НАБУ: «Корупція щораз більше пов’язана з транзакціями, з виходом грошей в офшор, з відмиванням коштів. Ми мусимо ділитися досвідом. Без співпраці ми не зможемо впоратися» [21].

Слід відзначити певну централізацію антикорупційної боротьби в Польщі, що критики пов’язують зі спробами нинішнього керівництва концентрувати владу. У цій же площині варто розглядати й дискусію щодо реформи судової системи та критика з боку інституцій ЄС підходів польського керівництва до вирішення цієї проблеми.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Корупція в Польщі має давню і складну історію, певні ментальні корені, які посилилися в часи соціалізму. Рівень корупції значно зріс в період посткомуністичної трансформації через дефіцит цінностей та слабкість державних структур, набувши форми клієнтелізму, кумівства та непотизму.

Водночас, вже в період 1990-х років шокова терапія, адміністративна та інші реформи, пов’язані з децентралізацією публічного управління дозволили поступово змінювати економічну, політичну та соціальну ситуацію, а також менталітет населення. Суттєвим позитивним фактором у Польщі був високий рівень релігійності населення. Значним поштовхом до змін стала підготовка до вступу до Європейського Союзу.

Унаслідок серії гучних скандалів корупція стала усвідомлюватися як владою, так і суспільством як загроза для безпеки держави, що примусило владу вдатися до антикорупційних заходів.

У Польщі відсутній єдиний антикорупційних закон, покарання за корупційні злочини регулюється Кримінальним кодексом. Протидія корупції регулюється в рамках урядових антикорупційних програм та підзаконних нормативно-правових актів і здійснюється системою правоохоронних органів, серед яких суттєву роль відіграє Центральне антикорупційне бюро. Його роль визначається не кількістю розкритих справ, а постійною загрозою, яку він створює для корупціонерів високого рівня.

Помітним у Польщі є зміщення акцентів від протидії корупції до запобігання, що особливо проявляється у зростанні уваги до етичних принципів діяльності публічних службовців та створення системи антикорупційного навчання.

Досвід антикорупційної діяльності в Польщі активно використовується в Україні, що особливо проявляється у діяльності НАБУ.

Протягом порівняно незначного часу Польщі вдалося досягти помітних позитивних зрушень у зниженні рівня корупції. Основними факторами для цього стали: формування антикорупційної громадської думки, що полегшувалося завдяки високому рівню релігійності населення; цілеспрямована діяльність органів влади; якісне інституційне забезпечення антикорупційної діяльності.

Значну роль відіграла спонукальна роль Європейського Союзу, що особливо було помітно на етапі підготовки до вступу та в перші роки членства. Суттєве, а може й вирішальне значення мали економічні та соціальні досягнення в рамках стратегії сталого розвитку.

Список літератури

  1. Bak, Strategia polskiego biznesu wobec rorupcji / M. Bak, P. Kulawczuk, A. Szczesniak. – Warszawa, wrzesień 2001 r. – 60 s.
  2. ЗадорожнийС.А. Механізми запобігання та протидії корупції в органах місцевої влади : дис. … канд. н. держ. упр. – К. [б.в.], 2016. – 251 с.
  3. КіселичникВ. Центральне антикорупційне бюро Республіки Польща: передумови створення та адміністративно-правові основи діяльності / В. Кіселичник// Вісник Нац. академії прокуратури України. –  – № 2 (40). – С. 51–58.
  4. ПідбережникН.П. Управлінські механізми запобігання та протидії корупції в країнах ЄС: досвід Польщі / Н.П. Підбережник // Ефективність державного управління. – 2013. – Вип.  – С. 158–165.
  5. РибакА.І. Державна політика боротьби з корупцією у Польщі: нормативно-інституційний аспект / А.І. Рибак // Гілея: наук. вісник. Зб. наук. пр. / гол. ред. В.М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, 2011. – Вип.  – С. 717–725.
  6. ЛахижаМ.І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та практичні аспекти : моногр. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – 289 с.
  7. ЛахижаМ.І. Модернізація публічної адміністрації: досвід Республіки Польща. – Полтава : ПолтНТУ, 2012. – 243 с.
  8. Koryś P.,Tymiński M. Skorumpowane instytucje czy mentalność? Krótko- i długookresowe uwarunkowania postkomunistycznej korupcji // Osrodek mysli politycznej [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.omp.org.pl/artykul.php?artykul=328.
  9. Mechanizmy przeciwdzia korupcji w Polsce. Raport z badañ, red. A. Kobyliñska, G. Makowski, M. Solon-Lipiñski. – Warszawa, 2012, – 280 s.
  10. Opinia publiczna i przedsiebiorcy o korupcji. Raport z badan. Aunjr dr. Anna Kubiak. – Warszawa, 2003. – 57 s.
  11. Kubiak A. O korupcji urzędniczo-komercyjnej w Polsce : wyniki badań empirycznych annales. Etyka w życiu gospodarczym. –– 8/1. – S. 287-300.
  12. Centralne Biuro Antykorupcyjne [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.cba.gov.pl./
  13. Agencjа Bezpieczeństwa Wewnętrznego [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.abw.gov.pl/.
  14. Mechanizmy przeciwdziałania korupcji w polsce raport z monitorin. – Warszawa, 2012. – 280 s.
  15. Edukacyjny portal o antykorupcji [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.antykorupcja.gov.pl/ak/wydawnictwa-cba/publikacje-w-jezyku-pol/przeglad-antykorupcyjny.
  16. Poradnik antykorupcyjny dla urzednikow. – Warszawa, 2012. – 79 s.
  17. Poradnik dla policjantów pełniących służbę na drogach. – Warszawa, 2014. – 65 s.
  18. Zawłaszczanie państwa: klientyzm, korupcja, nepotyzm. 17 września 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.batory.org.pl/programy_operacyjne/debaty/2012/zawlaszczanie_panstwa _klientyzm_korupcja_nepotyzm.
  19. Wdrozenie rzadowego Progravu przeciwdzialania korupcji na lata 2014–– 66 s.
  20. Rządowy Program Przeciwdziałania Korupcji na lata 2018–2020 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.antykorupcja.gov.pl/ak/rppk-2018-2020/12896,RPPK-20182020.html.
  21. БейдаЕ. Толеранція до корупції – спадок комунізму / підготував В. Семків [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zbruc.eu/node/80689.

References

  1. Bak M., Kulawczuk P. and Szczesniak A. (2001), Strategia polskiego biznesu wobec rorupcji, Warsaw, Poland.
  2. Zadorozhnyi S.A. (2016), Mekhanizmy zapobihannia ta protydii koruptsii v orhanakh mistsevoi vlady : dysertatsiia kandydata nauk z derzhavnoho upravlinnia [Mechanisms of prevention and counteraction of corruption in local authorities: dissertation of the candidate of science in public administration], Kyiv, Uktaine.
  3. Kiselychnyk V. (2015), “Central Anti-Corruption Bureau of the Republic of Poland: the preconditions for the creation and the administrative and legal basis of activity”, Visnyk Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy, 2 (40), pp. 51–58.
  4. Pidberezhnyk N.P. (2013), “Administrative mechanisms of prevention and counteraction of corruption in the EU countries: experience of Poland”, Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia, vol. 36, pp. 158–165.
  5. Rybak А.І. (2011), “State policies to combat corruption in Poland: regulatory and institutional aspects”, Hileia: naukovyi visnyk. Zbirnyk naukovykh prats, vol. 50, pp. С.717–725.
  6. Lakhyzha M.I. (2009), Modernizatsiia publichnoi administratsii: teoretychni ta praktychni aspekty : monohrafiia [Modernization of public administration: theoretical and practical aspects: monograph], RVV PUSKU, Poltava, Ukraine.
  7. Lakhyzha M.I. (2012), Modernizatsiia publichnoi administratsii: dosvid Respubliky Polshcha [Modernization of public administration: the experience of the Republic of Poland], Poltava National Technical University named after Yuri Kondratyuk, Poltava, Ukraine.
  8. Koryś P. and Tymiński M. (2018), Skorumpowane instytucje czy mentalność? Krótko- i długookresowe uwarunkowania postkomunistycznej korupcji, Osrodek mysli politycznej, available at: http://www.omp.org.pl/artykul.php?artykul=328.
  9. Kobyliñska A., Makowski G. and Solon-Lipiñski M. (2012), Mechanizmy przeciwdzia korupcji w Polsce. Raport z badañ, Warsaw, Poland.
  10. Kubiak A. (2003), Opinia publiczna i przedsiebiorcy o korupcji. Raport z badan, Warsaw, Poland.
  11. Kubiak A. (2005), O korupcji urzędniczo-komercyjnej w Polsce : wyniki badań empirycznych annales, Etyka w życiu gospodarczym, 8/1, pp. 287–300.
  12. Centralne Biuro Antykorupcyjne (2018), available at: https://www.cba.gov.pl/.
  13. Agencjа Bezpieczeństwa Wewnętrznego (2018), available at: https://www.abw.gov.pl/.
  14. Mechanizmy przeciwdziałania korupcji w polsce raport z monitorin (2012), Warsaw, Poland.
  15. Edukacyjny portal o antykorupcji (2018), available at: http://www.antykorupcja.gov.pl/ak/wydawnictwa-cba/publikacje-w-jezyku-pol/przeglad-antykorupcyjny.
  16. Poradnik antykorupcyjny dla urzednikow (2012), Warsaw, Poland.
  17. Poradnik dla policjantów pełniących służbę na drogach (2014), Warsaw, Poland.
  18. Zawłaszczanie państwa: klientyzm, korupcja, nepotyzm (2012), available at: http://www.batory.org.pl/programy_operacyjne/debaty/2012/zawlaszczanie_panstwa_klientyzm_korupcja_nepotyzm.
  19. Wdrozenie rzadowego Progravu przeciwdzialania korupcji na lata 2014–2019.
  20. Rządowy Program Przeciwdziałania Korupcji na lata 2018–2020 (2018), available at: http://www.antykorupcja.gov.pl/ak/rppk-2018-2020/12896,RPPK-20182020.html.
  21. Beida (2018), Tolerantsiia do koruptsii – spadok komunizmu [Tolerance to corruption is an inheritance of communism], available at: https://zbruc.eu/node/80689.

Лахижа Микола Іванович,

доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

03038, Україна, м. Київ, вул. Нововокзальна 17

Lakhyzha Mykola I.,

Doctor of Public Administration, Professor, Professor of the Department Chair of Public Administration of the Ukrainian State Employment Service Training Institute

17 Novovokzalna str., Kyiv, 03038, Ukraine

Email: lahisha@ukr.net

ORCID: 0000-0001-8676-4578

Цитування: Лахижа М.І. Корупція та антикорупція в Республіці Польща: теоретичні та практичні аспекти // Державно-управлінські студії. – 2018. – № 5 (7). – Режим доступу : _________.

Стаття надійшла: 01.01.2018

Схвалено до друку: 01.01.2018

Citation: Lakhyzha M.I. (2018), Corruption and anti-corruption in the Republic of Poland: theoretical and practical aspects, Derzhavno-upravlinski studii, vol. 5 (7), available at: ________.

Article arrived: 01.01.2018

Accepted: 01.01.2018