МІСЦЕ ТА РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

Державно-управлінські студії № 4(6), 2018


УДК 331.105:364


В. А. Кучер

здобувач кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

МІСЦЕ ТА РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

V. Kucher

candidate for the Department of Public dministration and Administration of the Ukrainian State Employment Service Training Institute

LOCATION AND THE ROLE OF SOCIAL PARTNERSHIP IN THE MODERN SYSTEM OF SOCIAL PROTECTION OF THE POPULATION

      У статті  розкривається вагоме місце та визначна роль соціального партнерства, обґрунтована  доцільності використання соціального партнерства в галузі забезпечення соціального захисту населення в Україні, акцентовано увагу на соціальному підприємництві як одному із ефективних шляхів пошуку джерел фінансування для забезпечення соціального захисту населення, перспективного напряму посилення соціальної відповідальності суб’єктів ринку праці, запропоновано розробити концепцію соціального партнерства для періоду стабілізації й економічного зростання.

      The article reveals the important role and the prominent role of social partnership, substantiates expediency of using social partnership in the field of providing social protection of the population in Ukraine, emphasizes the attention to social entrepreneurship as one of the effective ways to find sources of financing for ensuring social protection of the population, a perspective direction for strengthening social responsibility of the sub It is proposed to develop a concept of social partnership for the period of stabilization and economic growth.

 

      Ключові слова: соціальне партнерство, соціальне підприємництво, соціальний захист населення.

      Key words: social partnership, social entrepreneurship, social protection of the population.

 

       Постановка проблеми. Соціальна політика як цілеспрямована діяльність з розробки та реалізації рішень, які безпосередньо стосуються людини, її ролі в суспільстві, надання їй соціальних гарантій із урахуванням особливостей різних груп населення країни, є складовою загальної стратегії держави, що відноситься до соціальної сфери. Економічна криза та політична нестабільність створюють вагомі передумови для необхідності використання альтернативних форм та методів вирішення соціальних питань, реалізації прав населення на їх соціальний захист. Як свідчить вітчизняна практика, однією з найбільш важливих задач у процесі здійснення соціального захисту населення є пошук джерел фінансування соціальних проектів. У більшості випадків соціальні проблеми вирішуються лише засобами бюджетних дотацій, які є практично незалежними від реальних якісних результатів роботи, оскільки частка державних організацій бюджетної структури завжди суворо обмежена. Запровадження соціального партнерства в Україні сьогодні – це взаємовигідна взаємодія в рамках загальноукраїнського трикутника, що включає державні структури, бізнес-структури і суспільні (громадські) організації, що і зумовлює інтерес до теми соціального партнерства, яке стає трендом в Україні, привертає увагу ініціативних груп та активних людей.

       Аналіз досліджень і публікацій. Незважаючи на актуальність проблеми соціального партнерства, розвитку соціального підприємництва, це питання потребує наукового обґрунтування. Розпочали науково обґрунтовувати впровадження соціального партнерства в Україні, аналізувати перешкоди та необхідні умови для розвитку взаємодії між державним і приватним сектором такі вчені, як О. Грішнова, В. Давиденко, В. Красномовець О. Петроє, І. Салій, О. Сотула та ін.

      Мета статті – розкрити вагоме значення соціального партнерства як складової соціальної політики сучасної демократичної держави; обґрунтувати доцільність використання соціального партнерства в галузі забезпечення соціального захисту населення в Україні.

      Виклад основного матеріалу. Пріоритетними цілями соціального партнерства є узгодження та захист інтересів різних соціальних груп, страт та класів, що сприяють вирішенню актуальних економічних, соціальних та політичних завдань, формування соціальної правової держави, відкритого демократичного суспільства. Доречно зазначити, що політика соціального партнерства не обмежується сферою економічних або соціально-трудових відносин. Вона реалізується за участю громадських об’єднань, які представляють інтереси різних соціальних груп, органів державного управління та місцевого самоврядування, прийнятих і виконаних договорів, політичних рішень. У розробці й прийнятті цих рішень беруть участь великі групи людей, трудові колективи, представники населених пунктів, територій.

      Звертаємо увагу, що система соціального партнерства має свої сильні й слабкі сторони. Сильна сторона держави – її владні важелі, сильна сторона бізнесу – здатність забезпечити фінансові ресурси, третій сектор (громадянське суспільство) є ініціатором новаторських ідей. Невміння спільно їх використовувати породжує низку проблем.

      Важливим механізмом у забезпеченні взаємодії громадянського суспільства та бізнесових структур у контексті реалізації державної політики  та посилення соціальної відповідальності може виступати соціальне підприємництво як специфічна діяльність у сфері економіки, яке має поєднувати в собі соціальні ідеї та комерційні цілі.

      Соціальне підприємництво, на нашу думку, є одним із ефективних шляхів вирішення пошуку джерел фінансування для забезпечення соціального захисту населення, перспективним напрямом посилення соціальної відповідальності суб’єктів ринку праці.

      Вперше про соціальне підприємництво заговорили у  2000-их, коли окреслилися соціальні проблеми, які держава була неспроможна вирішити самостійно, тому залучалося використання підприємницьких коштів.

      Дослідник О.В. Сотула, обґрунтовуючи виникнення соціального підприємництва як нового ринкового інституту, спроможного оптимально поєднати економічну стійкість і соціальну відповідальність, відстоює думку про необхідність його впровадження, що сприятиме модернізації української економіки [2, c.1].

      В Україні, де громадяни мають високий рівень емпатії і активно генерують нові ідеї в умовах економічної кризи, – формуються передумови для соціального підприємництва як засобу вирішення соціальних проблем в умовах скорочення бюджетного фінансування. Така взаємодія не тільки стимулює соціальні та екологічні інновації, виступаючи фактором розвитку бізнесу, а й створює, накопичує і використовує соціальний капітал (громадський ресурс та торгівлі, і сприяє вирішенню різних суспільних проблем).

       І. Салій визначає два основні підходи до розуміння соціального підприємництва:

  • європейський (соціально-ціннісний);

      Соціальне підприємництво позиціонується як специфічна бізнес-структура, котра ставить соціальні цілі. Значна (якщо не переважна) частина прибутку такої структури використовується не для збагачення власників чи учасників підприємства, а для вирішення соціальних завдань і проблем. Як правило, для такої структури передбачено окрему організаційно-правову форму, що являє собою організаційний і функціональний гібрид, який працює на межі двох інституційних секторів, використовуючи прийоми та принципи роботи їх обох за регламентованими управлінськими та розподільчими (щодо прибутку) процедурами. Такий  підхід передбачає активне сприяння інституційно та фінансово розвитку цього виду діяльності з боку держави, оскільки фінансова самодостатність не є головним критерієм успішності зазначених організаційних утворень.

  • американський (ринковий), де соціальне підприємництво позиціонується здебільшого як підприємницька діяльність громадської організації, прибуток від якої спрямовується на реалізацію її місії чи статутних цілей. Відповідно, − соціальним підприємством виступає найчастіше громадська організація. Управлінські й інші процедури для неї неспецифічні (в рамках загального регуляторного поля). Регулювання з боку держави при цьому є мінімально необхідним [1], а джерела фінансової підтримки – різноманітні з чіткою орієнтацією на самоокупність і власну прибутковість організації.

       Світовий досвід показує, що соціальне партнерство виступає елементом конструктивної взаємодії різних сил на суспільній арені, який здатний забезпечити людям рівні можливості для достойного життя. Наразі подібні соціальні підприємства успішно працюють у таких постсоціалістичних країнах Європи як в Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія. Ці країни використовують європейський підхід з акцентуванням уваги на організаційно-правову форму взаємодії між бізнесом, державою та громадянським суспільством.

       Вітчизняне правове поле соціального партнерства характеризується першими паростками. Цікавим, на нашу думку, є проект Закону України «Про соціальні підприємства» 2015 року, який  визначає поняття, організаційні форми, правові засади діяльності соціальних підприємств в Україні та заходи їх державної підтримки. Зокрема, подано поняття «соціальне підприємство», задекларовані правові умови створення, діяльності та ліквідації соціального підприємства, надання таким підприємствам статусу соціального, визначені умови їх державної підтримки [6] тощо.

      Виходячи зі змісту законодавчих ініціатив, можемо зазначити, що Україна тяжіє до європейського підходу. Така ситуація загалом є природною з огляду на історичні та географічні чинники. Однак соціоекономічні реалії сьогодення свідчать, що в країні формується своєрідне і дещо суперечливе сприйняття соціального підприємництва. Його умовно можна назвати наздоганяючим підходом, за якого декларації про необхідність інституціоналізації соціальних підприємств і формування відповідної державної політики поєднуються з фактичною відсутністю їх мінімального законодавчого визнання, з їх вимушеною гнучкістю щодо вибору форм легітимізації, методів роботи й управлінських практик, а також із вкрай слабкими можливостями їх підтримки з боку держави. Натомість велике значення відіграють благодійні пожертви, ресурси міжнародних грантодавців, а також власна підприємницька ініціатива таких організацій. Тобто де-факто реалізуються основні характеристики американської моделі соціального підприємництва, хоча можливості для цього теж не є повноцінними з огляду на загальні проблеми ділового клімату в країні.

       Успіх соціального партнерства визначається багатьма умовами. Однак є такі, без яких воно не працює. Так, важливою складовою трикутника соціального партнерства є інститути громадянського суспільства: добровільні громадські об’єднання, професійні, благодійні та інші організації. Участь у добровільних об’єднаннях – не єдине питання особистих інтересів, бажань і можливостей самореалізації. Це питання відносин особистості й держави. Використовуючи свободи і права, громадяни одночасно беруть на себе і відповідальність, певні обов’язки по охороні своїх прав, у т.ч. соціальні, що відіграє важливу роль у формуванні активної громадської позиції та розвитку демократичних принципів у суспільстві.

       Спільними рисами для різних організацій, які іменують себе соціальними підприємствами в Україні, науковці та практики вважають:

1) чітко задекларовану соціальну місію та її пріоритетність порівняно з бізнес-цілями;

2) здатність генерувати прибуток та відпрацьовані способи його реінвестування в організаційний розвиток;

3) прозорість у діяльності організації та можливість її оцінювання, що досягається, серед іншого, через публічне звітування.

      Слід відзначити, що соціальне партнерство в Україні є не сформованим. І це наслідок недорозвиненості деяких складових цієї системи: законодавчої (закон про соціальні підприємства не прийнятий) , організаційної (недостатньо налагодженою є взаємодія соціальних партнерів), соціально-економічної (укладання договорів співпраці не гарантує їх сумлінного виконання, недостатньою є матеріальна база громадських організацій, які опікуються питаннями соціального партнерства) та ін.

       Висновки з дослідження.Соціальне партнерство по своїй суті націлене на зниження напруженості у взаємовідносинах між різними соціальними групами та на політичну консолідацію органів влади всіх рівнів і органів місцевого самоуправління.

      Нинішній стан відносин соціальних партнерів у сфері праці в Україні слід охарактеризувати як переважання формальних процедур соціального партнерства, які не мають вагомих реальних економічних наслідків. Зазначені чинники розвитку соціального партнерства потрібно перетворити на конкретну програму дій соціальних партнерів із урахуванням зарубіжного досвіду, розробити концепцію соціального партнерства для періоду стабілізації й економічного зростання, що почалися останніми роками.

Список використаної літератури:

  1. Салій І. Американський та європейський шляхи соціального підприємництва [Електронний ресурс] / І. Салій // Громадський простір. – 2013. – 19 березня. – Режим доступу : http://civicua.org/news/view. html?q=1991219 (дата звернення: 16.12.2017).
  2. Сотула О.В. Соціальне підприємництво як інноваційна модель розвитку економіки / О.В. Сотула // Наука й економіка, науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету. [Електронне наукове фахове видання: Ефективна економіка. – 2013. — №4. – Режим доступу: economy.nayka.com.ua (дата звернення: 24.09.2017).
  3. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч.-метод. посібник / За заг. ред. проф. Качана Є. П. – Тернопіль: ТДЕУ, 2006. – 373 с.
  4. Красномовець В. А. Соціальне партнерство в системі соціально-трудових відносин України: особливості формування та перспективи розвитку / В. А. Красномовець, А. С. Пасєка // Соціально-трудові відносини: теорія та практика. – 2013. – № 2. – С. 155-159. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/stvttp_2013_2_2
  5. Петроє О. М. Соціальний діалог у державному управлінні: європейський досвід та українські реалії : монографія / О. М. Петроє. – К. : НАДУ, 2012. – 304 с.
  6. Про соціальні підприємства: [проект Закону України від 14.06.2012. №10610]. Офіційний веб-портал //Верховна Рада України/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4 _1?id=&pf3511=54903

 

References:

  1. Saliy, I. (2013), American and European ways of social entrepreneurship [Electronic resource] / I. Salii // Ggromads`ky`j prostir, 2013, march 19. [Online], available at: http://civicua.org/news/view. html? q = 1991219 (Accessed 16 Dec. 2017).

2. Sotula ,O.V. (2013), Social entrepreneurship as an innovative model of economic development / O.V. Sotula //Nauka j ekonomika, naukovo-teorety`chny`j zhurnal Xmel`ny`cz`kogo ekonomichnogo universy`tetu. [Online], available at: www.economy.nayka.com.ua (Accessed 24 Sept  2017).

3.Kachan, Y. P. (2006), Ekonomika praci ta social`no-trudovi vidnosy`ny` [Economics of Labor and Social-Labor Relations], Ternopil` Ukraine.

  1. Krasnomovecz`, V. A.(2013), Social`ne partnerstvo v sy`stemi social`no-trudovy`x vidnosy`n Ukrayiny`: osobly`vosti formuvannya ta perspekty`vy` rozvy`tku / V.A. Krasnomovecz` , A. S. Pasyeka // Social`no-trudovi vidnosy`ny`: teoriya ta prakty`ka, vol.2 [Online], available at: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/stvttp_2013_2_2
  2. Petroye, O. M. (2012), Social`ny`j dialog u derzhavnomu upravlinni: yevropejs`ky`j dosvid ta ukrayins`ki realiyi [Social Dialogue in Public Administration: European Experience and Ukrainian Realities], Vydavnytstvo Nacional`noyi akademiyi upravlinnya pry` Prezy`dontovi Ukrayiny`, Ky`yiv, Ukraine.
  3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), draft The Law of Ukraine “About social enterprises” № 10610, [Online], available at: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4 _1?id=&pf3511=54903
Стаття надійшла до редакції 26.04.2018 р.
 
Номер журналу  4(6) 2018.