ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ІДЕОЛОГІЇ У КОНТЕКСТІ ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

УДК351

Войтович

доктор наук з державного управління, професор

роректор з наукової роботи Інститутпідготовки кадрів Державної служби зайнятості України

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ІДЕОЛОГІЇ У КОНТЕКСТІІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Radmila V. Voytovych

PhD in Public Administration, Professor

Vice-Rector for Research Training Institute ofthe State Employment Service of Ukraine

PHENOMENOLOGY IDEOLOGY IN THE CONTEXT OFHISTORICAL AND METHODOLOGICAL ANALYSIS

В межах даної статті здійснено концептуальний аналізартикуляціїідеології у контексті історико-методологічного аналізу, на підставіцього розкрито її сутність та функціональні особливості у розвитку держави, запропонованоконтекст ототожнення її з світоглядом, формою самоусвідомлення суспільства та фундаментальноюсистемою цінностей розвитку сучасної держави, досліджено ідеологічнуконструкцію як важливий атрибут забезпечення ефективності функціонуваннянаціональних систем державного управління, ідентифіковано її структурніскладові щодо побудови сильної держави.

Within this article analyzes the conceptualarticulation of ideology in the context of historical and methodologicalanalysis on the basis of the revealed its essence and functional features inthe development of state invited the context of identifying it with ideology, aform of self-awareness of society and a fundamental value system of modernstate investigated ideological structure as an important attribute to ensureeffective functioning of national systems of public administration identifiedits structural gold to build a strong state.

Ключові слова: ідеологія, державнеуправління, сильна держава, світогляд, соціальні ілюзії, суспільна свідомість,ментальна структура, ідеологічна політика, політична свідомість суспільства,ідеологічна секуляризація, суспільна інтеракція, моноідеологія.

Keywords: ideology, governance,strong state, ideology, social illusion public consciousness, mental structure,ideological politics, political consciousness of society, ideologicalsecularization, social interaction, monoideolohiya.

Постановка проблеми. У контекстірозроблення моделі сильної держави та її інструментального забезпеченняфункціонування особливу увагу необхідно конкретизувати на розуміннітеоретико-практичного змісту ідеології. Методологічно принциповим є те, що убільшості національних систем державного управління ідеологія розглядаєтьсявиключно як політичний формуляр, який адміністративно-тотально просуваєтьсясуб’єктами політичної та державно-адміністративної діяльності, що безумовнорозмиває її первинну метафізичність. У такому контексті, ідеологія втрачає своєструктурно-функціональне призначення побудови сильної держави в сучасних умовахсуспільного розвитку, а тим більше держава не набудовує відповідногостратегічного потенціалу аби належно реагувати на відповідні внутрішньосуспільніта глобальні виклики.

Виділення невирішенихраніше частин загальної проблеми.

Саме тому в межах даного дослідження,передусім ми маємо на меті оголити саму методологічну сутність ідеології, абивона не сприймалась виключно як служниця політичних інтересів позбавившинеоднозначності та плутанини у її розумінні. У контексті різних дослідницькихпідходів сучасні вчені виходять із розуміння ідеології як важливогосуспільно-політичного феномену, який є предметом спеціального розгляду в межахфілософської, соціологічної, політологічної, історичної та культурологічноїнаук.

Аналіз останніхдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми.

Термін ідеологія вперше булозапропоновано наприкінці XVШ ст. французькими вченими А.де.Трасі,П.Кабанісом та К.Вольнеєм, які започаткували у Франції Національнийінститут, який ідейно готував буржуазну революцію. Цей інститут обмірковувавнад тим, як створити окрему науку, яка б експертно супроводжувала розгортаннясуспільно-політичних процесів і забезпечувала загальну просвіту суспільства. Однак, запропонована ними наука про ідеї у ролі якої вони розуміли ідеологію носила достатньо «абстрактний характер, не враховувала інтереси націй, класів, соціальних груп, мала суб’єктивно-ідеалістичну методологічну основу» [1].

У своїй праці «Елементи ідеології»Антуан Дестут деТрасі,який традиційно вважається автором терміну ідеологія акцентував увагу нагносеологічному аналізі ідей, з’ясуванні того, що є головним у контекстіформування системи ідеї та її практичній реалізації [2]. Виходячи із цього,вчений наголошував на необхідності створити таку науку про істинні ідеї, яка бстала теоретичним фундаментом для методологічного об’єднання різних наук, яківивчають державу та суспільство і на основі яких можна було б побудуватирозумний устрій суспільства. Але тут відразу ж постало питання, чи можливогіпотетично створити таку науку, яка функціонально визначатиме зміст розвиткусуспільства, і якими є її параметри об’єктивності, аби претендувати на такуметодологічну місію, а головне чи може вона стати апріорним принципомефективності системи державного управління. Це все було піддане жорсткійкритиці, і наука ідеологія була визнана лженаукою, здобувши велику критику збоку політиків. Навіть основні ідеї лібералізму «свобода, рівність, братство»,які закладались у ідеологію, яка мала стати основою для нової державноїдоктрини, оцінювались як афірмативні на шкідливі. Історично такий контекстрозуміння ідеології і спровокував навіки негативне ставлення до ідеології та доідеологів, які традиційно намагались нав’язувати політично вигідну лише нимдоктрину розвитку. Однак, такий контексті сприйняття ідеології знову ж такивносить зміщення певних акцентів щодо методології її розуміння тафункціонального призначення у суспільстві. З високою долею об’єктивностінеобхідно визнати факт того, що ідеологія як вчення про ідеї, базується навідображенні суб’єктивно-ідеалістичних поглядів обминаючи при цьому фактологічність об’єктивної реальності. Саме через це чітко артикулюєтьсяонтологічна слабкість ідеології, яка втрачає свій зв’язок здержавно-управлінською практикою та реальною політикою.

У XIX ст. значні методологічні корективиу розуміння терміну ідеології вніс марксизм, який вбачав у ній не лишевчення про ідеї, але й самі ідеї, які відображають реальне життя людей. Саметому ідеологія розглядалась ними як теоретичне відображення інтересів та ідей,які використовуються для характеристики владних відносин, задля створеннякомпромісів та єднання потенційно конфліктних груп. Відповідно до цього,основними ідеологемами марксизму, стала абсолютизація всезагальноїсправедливості та свободи, гарантія свободи особистості та прав людини. Вгностичному контексті визначення структурно-функціонального змісту ідеологіїмарксизм пішов далі і розумів під нею «сукупність поглядів, базованих на загальносвітоглядних передумовах та систематизованих формах ідеології(політичних, правових поглядах, мораль, філософія), які відображають об’єктивніматеріальні відносини. Відповідно до цього, ідеологія розглядається як«ідеальне, теоретичне відображення матеріального життя людей, якому відповідаємасова свідомість, і яке проявляється в різних формах… в даному відношенніідеологія не лише відображає інтереси класів, соціальних груп, але й ставитьпитання за яких умов можна отримати наукове знання про історію людей» [3, с. 25]. Це, у такий спосіб, підтверджує і те, що фактично марксизм, конструюючиідеологію ставив за мету не створення ідеології для окремого класу, а про науку,яка б адекватно відображала реальне життя людей у суспільстві.

Метою даної статті є: здійснитиконцептуальний аналізартикуляції ідеології у контексті історико-методологічногоаналізу. Досягненняданої мети обумовлює доцільність вирішення таких завдань,а саме:розкрити сутність та функціональні особливості ідеології урозвитку держави, визначити її тотожність та відмінність з світоглядом, формоюсамоусвідомлення суспільства та фундаментальною системою цінностей розвиткусучасної держави, дослідити ідеологічну конструкцію як важливий атрибутзабезпечення ефективності функціонування національних систем державногоуправління, ідентифікувати її структурні складові щодо побудови сильноїдержави.

Виклад основногоматеріалу дослідження

У ХХ ст. відбувається методологічнатрансформація у конструюванні терміну ідеологія та забезпечення йогогерменевтичного дискурсу. Здебільшого основний акцент було зроблено нарозумінні ідеології як світогляді суспільства, який чітко корелюється ізпотребами та інтересами громадян. Зокрема, П.Сорокін під ідеологією розумів«сукупність явлень, понять, суджень та їх комплекси: переконання, вірування,теорії, світогляд, які властиві членам суспільства» [4, с. 483]. Відповідно доцього, ідеологія включає переконання, теорії, вірування як ті, які людипереживають і розмірковують про себе, так і ті, що є їх мовними рефлексами(слова, письмові знаки, малюнки жести, лозунги) і носять зовнішню форму виразу. Тут вчений виходить із розуміння чіткої детермінації між ідеологією тапотребами та інтересами людей, які вона покликана легітимізувати. Особливуувагу П.Сорокін акцентує на таких явищах як голод, бідність та ситість,які зумовлюють стратегічну потребу ідеології та визначають її функціональнийзміст. «Зміст свідомості людини різко міняється при різких змінах кривоїкількості та якості їжі, яка поступає в її організм, ця зміна полягає в тому,що при голоді ідеологія деформується у напрямку посилення та закріпленнясуджень, теорій, переконань та вірувань» [4, с. 487]. Саме тому, аби покращитиумови свого існування люди можуть продукувати найбільш радикальні ідеї івикористовувати тотальний інструментарій для їх легітимації на рівні державноїполітики. Тому, чим біднішим є суспільство тим радикалізованішими є його ідеї, і чим заможнішим, тим більше вони є ліберальними та поступальними.

Однак, контекст розуміння ідеологіїзапропонований П.Сорокіним є достатньо тотальним та суб’єктивістським,адже жорстко взаємопов’язувати «кількість калорій» з прихильністю до тієї чиіншої ідеологічної системи не достатньо коректно. Зазвичай люди намагаютьсявіддавати превагу тій чи іншій ідеологічній системі, яка максимальною міроюсприяє задоволенню їх потреб та інтересів і яка чітко корелюється звідповідними конкретно-історичними умовами її розвитку суспільства. Це,свідчить про те, що дана думка П.Сорокіна не досить чіткокореспондується є об’єктивними умовами суспільного розвитку, і люди ніколитотально не надають перевагу єдиній, навіть достатньо універсальній ідеології. Саме тому в сильній державі найбільше відкритий політичний люфт для одночасногорозвитку та функціонування навіть достатньо протилежних під собою ідеологічнихсистем, кожна із яких покликана відображати інтереси певного суспільногопрошарку.

Виходячи із цього у ХХ ст. Т.Іглетонздійснив першу методологічну реконструкцію змісту терміну ідеологія і описавосновні труднощі з якими він стикнувся при визначенні гностичної первинностійого розуміння. При цьому, він наголосив, що нікому в світовій науковій таполітичній думці не вдалося дати єдине та адекватне визначення ідеології, оскількивона включає ряд значень, які подекуди є абсолютно несумісними між собою. Цевін пояснює тим, що поняття ідеології, – це текст, зітканий із всіх тканинрізних концепцій, які здебільшого суперечать одна одній, і тому найбільшважливо, що має бути залишеним, а що має бути викинутим в кожному із них, чимпоєднати їх штучно в певну глобальну теорію ідеології» [5, с.44]. Упідтвердженнясвоєї концепціївченийздійснив редукціюбазових визначень ідеології, які представлені у сучасній західноєвропейськійдумці, серед них:

процесвідтворення ідей, значень, знаків, та цінностей в соціальному житті;

сукупністьідей, характерних для певних соціальних груп та класів;

системаідей, які дозволяють узаконити державну політичну владу;

системахибних ідей, які допомагають узаконити державну політичну владу;

систематичнофальсифіковані повідомлення;

формальнідумки, мотивовані соціальними інтересами;

необхіднісоціальні ілюзії;

дієво-орієнтованаспрямованість віри, переконань;

конюктураміркувань та влада;

плутаниналінгвістичної та феноменальної дійсності;

процес перетворення соціальних ідей в дійсну реальність [5, 48].

Важливу методологічну цінність щодорозуміння ідеології представляє концепція К.Мангейма, який запропонував частковета тотальне її визначення. Часткове визначення ідеології, позначує своюідеологію, яка відображає ідеї та уявлення, які є усвідомленим викривленнямдійсних фактів, які перешкоджають об’єктивному розумінню стану речей усуспільстві. Тотальне визначення ідеології характеризує ідеологію певноїісторичної доби або конкретної соціальної групи, яка визначає зміст суспільноїсвідомості певного історичного періоду розвитку суспільства [6]. У другому випадку ідеологія розглядається як певний світогляд, який визначає зміст суспільного розвитку.

Ідеологія як імпліцитна системасвітогляду суспільства базується на легітимації певних інтересів, які чіткокорелюються з його відповідною ментальною структурою. Так до прикладу,німецький вчений У.Матц закцентував увагу на архетипі ідеології,конкретизуючи її характерні ознаки:

ідеологіярелігійно мотивована, але за своїм змістом секуляризаційна система орієнтацій(«ерзац-релігія»);

ідеологіяреволюційна, а тому будь-які системи орієнтаційні, які іменуються ідеологіями можутьрозглядатись лише як епіфеномени ідеології, які здобувають чітке оформленнязавдяки своєму протиставленню ідеології;

ідеологіяпо своїй суті, це картина світу, яка складається у ході систематичногопродукування складностей дійсності;

ідеологіястворює орієнтаційний та мобілізаційний потенціал і дає можливість дляідеологічної політики та її носіїв явити себе в ролі епохального руху;

ідеологічна політика спирається не на суспільство, чиї структури та цінності виростають із його традицій, а на трансцендентний по відношенню до суспільства принцип, який суспільству нав’язується [7].

Це дало підстави вченому стверджувати, щокласичні ідеології в сучасному світі приходять в занепад, втрачаючи свійметодологічний абрис та жорсткість протистояння іншим ідеологічним константам. Такий підхід сьогодні змінює параметри розуміння політичної свідомостісуспільства у розвинених західноєвропейських суспільствах, які визнаютьідеологічну секуляризацію як чи не основний атрибут лібералізації системидержавного управління та відповідної побудови сильної держави.

В руслі саме таких міркувань вибудовуєсвою концепцію американський вчений К.Гірц, який відзначає безоціночнийстатус ідеології [8] Виходячи із цього, у сучасному світі ідеологія, так і ненабуває статусу «упорядкованої системи культурних символів», а відтак вона не єстратегічним формуляром для надбудови потенціалу сильної держави. Тут,стискаючий ефект належить стереотипному сприйняттю ідеології як політичної константи,яка виконує маніпулятивну, а не структурно-функціональну функцію. На такомуконтексті ідеології сьогодні акцентують увагу більшість західноєвропейськихвчених, зокрема І.Мейжор ототожнює її з «мислення, яке збилося ізправильного шляху» [9], а Ч.Велч уподібнює її з «мутною рікою, закаламученоюта забруднено влитими в неї нечистотами» [10]. У такий спосіб, вчені вбачають уній виключно дуалістичну складову, яка дезінтегрує суспільство, поглиблюєполяризацію поглядів між громадянами щодо оцінки певних явищ суспільного життя. Такий концептуальний формат ідеології, привносить і антогоністиний контекст у функціонування системи державного управління, оскільки спонукає визнавати, що є лише одна легітимна думка і вона виключно належить політичній силі, яка володіє монополією на всю ідеологічну систему держави, тому жоден компроміс у суспільстві стає неможливим.

Особливу теоретико-практичну цінність уконтексті даного дослідження становить концепція Л.Альтюссера, який підідеологією розумів теоретичну форму самоусвідомлення суспільства, яказабезпечує формування певної моделі соціальної дійсності. У такому контекстівона покликана створити нову реальність, базовану виключно на суспільнійперцепції, однак тим самим вона не повинна допускати певного ідеологічногодиктату, який де-факто проголошується як супровідна складова ідеологічногозабезпечення суспільних процесів в межах майже кожної сучасної держави. Такийконтекст дозволяє розглядати ідеологію у ролі «феномену сфери суспільноїінтеракції», який вказує на те, що вона «існує у сфері відносин між суспільнимиіндивідуумами, амбівалентність яких проявляється у тому, що, з одного боку вонискладають – аудиторію, до якої звертається ідеологія, а з іншого – виступаютьяк «аґенти», за допомогою яких ідеологія перетворюється у соціальну практику» [11]. Виходячи із цього дослідник формує своєї узагальнення, щодо ідеології яка «є вічною, постійно відроджується та маніфестується в своїх суб’єктах та їх практиках, хоча її форми є змінними» [11].

Для більшості дослідницьких підходівнаприкінці ХХ поч. ХХІ ст. принциповим питанням у дослідженнітеоретико-практичних аспектів розуміння ідеології було визначити спільнийзнаменник за яким приналежність тих чи інших ідей, світоглядних доктрин корелюваласьіз поняттям ідеологія. У ролі такого знаменника виступали підходи до ідеології,в межах яких вона розглядалась як: вчення про ідеї; система поглядів та ідей, вяких в теоретичній формі усвідомлюється та оцінюється ставлення людей додійсності, до всього існуючого; система поглядів та ідей, в яких у теоретичнійформі усвідомлюється та оцінюється ставлення людей до їх реального життя,суспільного буття, культури та захищаються інтереси різних соціальних об’єднань,визначаються соціально-культурні цілі та шляхи, способи їх досягнення [12, с.7].

Наприкінці ХХ ст. більшість вченихприйшли до об’єктивно нового контексту розуміння ідеології розкриваючи її змістчерез детермінований взаємозв’язок з інтересами різних соціальних груп таакумулюючи її функціональну роль у розвитку суспільства та функціонуваннянаціональних систем державного управління. В даному відношенні під ідеологієювони розуміли форму духовної діяльності суспільства, яка відображає певнусистему ідей та поглядів, які притаманні окремим соціальним групам, якіпокликані виступати носіями суспільної життєдіяльності та суб’єктами їїреконструкції, якщо вона не відповідає на їх запити. У такому контексті,ідеологія є концентрованою викладкою ідей, поглядів, уявлень прожиттєдіяльність суспільства, яка чітко регламентована його інтересами, цілями,потребами та ідеалами. Це свідчить про, те що ідеологія у методологічномувідношенні завжди зберігає за собою певну «соціальну заангажованість», але втой же час, вона є визначальним критерієм для досягнення не лише соціальної алей загальнонаціональної єдності у суспільстві, а тому вона структурно-функціональноважлива для розвитку національних систем державного управління. Більше того,варто зауважити, що ідеологія зберігаючи за собою статус суб’єкта формуванняпростору для світоглядної єдності може також провокувати певні світогляднізагострення. Ідеологія як багатофункціональне явище вбирає в себе зміст та сентенції певної конкретно-історичної доби, а соціальні групи, які привносять певні новації порушують таку її субстанціональну сутність, а це у свою чергу приводить до зміни її функціонального спрямування.

Відтак, у контексті аналізу даногоаспекту ідеології, під нею доцільно розуміти «взаємопов’язану систему ідей тауявлень про суспільний ідеал, про шляхи розвитку соціальної системи, інтересирізних суспільних прошарків» [13], які феноменологічно апелюють до утвердженняфундаментальної системи цінностей, яка б не лише відображала їх інтереси, але йзабезпечувала їх легалізацію. Для більшої методологічної деталізації ідеологіюнеобхідно розглядати у формі «теоретичного оформлення самосвідостісуспільства», яка чітко корелюється з відповідними конкретно-історичнимиумовами суспільного розвитку та запитами державно-управлінської практики.

Аналізуючи ідеологію як фундаментальнусистему цінностей сильної держави, доцільно виділити два аспекти її розгляду: зодного боку, ідеологія самостійно являє собою певну систему цінностей, якавключає сукупність взаємопов’язаних між собою ідей, які відображаютьфундаментальні інтереси та потреби суспільства. З іншого боку, ідеологія єаксіологічним інструментом формування фундаментальної системи цінностей, шляхомартикулювання та ранжування інтересів та потреб суспільства, що забезпечуєутвердження певного типу суспільної свідомості, але реально не зводиться лишедо нього. У такому відношенні, чітко увиразнюється їїфеноменологічно-функціональна складова, а саме, вона забезпечує формуванняпевного типу суспільних відносин як власне між громадянами, так і міжгромадянами та державою. Відповідно до цього, ідеологія як фундаментальнасистема цінностей впливає на різні рівні (економічний, політичний, правовий,духовний, культурний, морально-етичний, соціально-психологічний, національний) суспільної свідомості і забезпечує формування та пропагування певних цінностей.

У сучасному світі відбувається зміщенняпевних ціннісних координат. Протягом останніх років відбуваються зміни усоціальній структурі розвинутих суспільств, що на думку Ф.Фукуями характеризується«скороченням чисельності робітників, зайнятих фізичною працею, зростаннямкількості інтелігенції, особливо у науково-технічній сфері, а також осіб зайнятиху сфері обслуговування, які вносять суттєві зміни в ідеологічну орієнтаціюлюдей, в результаті цього прихильниками тієї чи іншої ідеологеми можуть бутипредставники різних соціальних прошарків» [14]. Це дає підставі вважати, щосоціальна база ідеології в сучасному світі є достатньо розмитою та слабоструктурованою, з’являються нові спільності, конструюються нові ідеологічніконцепти. Головне аби це не привело до ідеологічного диктату, який би виключав панування моноідеології і відкорковував шлях для ідеологічної свободи, яка б кристалізувала новітню систему цінностей, яка б забезпечувала формування сильної держави.

Висновки з даногодослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Таким чином, здійснений нами аналіз артикуляції ідеології у контексті сучасних державно-управлінських підходів засвідчує її ефемерність та ставить питання про ідеологічну конструкцію як важливий атрибут забезпечення ефективності функціонування національних систем державного управління, які акумулюють свої стратегії на нарощенні структурно-функціонального потенціалу сили. Під ідеологією варторозуміти чітко артикульовану, легітимізовану систему цінностей, якавідстоюється різними групами суспільства на предмет розвитку держави. Передусім, вона покликана відображати певну єдність інтересів трьох рівнів: міжгромадянами; між громадянами та владою; між відповідними гілками влад. Аби такасистема цінностей в Україні була сформована за двадцять три роки незалежності унас би ніколи не виникало питань, щодо змісту внутрішньої політики, чи виборувідповідного геополітичного вектору. Наявність ефективної державної ідеології, дозволила б чітко структурувати функції між всіма суб’єктами політичної та державно-управлінської сфери в результаті чого громадяни здобули б чітку формулу за якою оцінювати результативність державної політики.

Стратегічним імперативом для утвердженняпевної фундаментальної системи цінностей, яка має покладатись в основудержавної ідеології, і яка має забезпечити побудову сильної держави маютьвиступати національна ідея та національна ідеологія. Важливим методологічнимпитанням в даному контексті є співвідношенні між національною та державноюідеологією, які характеризують логічне відношення загального  та часткового,саме цей аспект закладає підвалини для подальшого дослідження даноїпроблематики у контексті державно-управлінської науки.

Список використаних джерел

Хорина Г.П. Идеология как элемент системы культуры. [Електронний ресурс]- Режим доступу:http://tourism.mosgu.ru/o_fakultete/kafedra/cultural/Nayka/Horina.htm

АнтуанДестут де Траси лементы идеологии. [Електронний ресурс]- Режимдоступу: http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k41799v.r=El%C3%A9ments+d%27id%C3%A9ologie+.langEN

МарксК., Энгельс Ф. Соч. Т. 3. [Електронний ресурс]– Режим доступу: https://www.marxists.org/russkij/marx/cw/t03.pdf

CopoкинП. А. Голод как фактор. Влияние голода на поведение людей, социальнуюорганизацию и общественную жизнь. М., 2013. – 613 с.

Eagleton T. Ideology. Z.- .N. Y., 1991. P. 1. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.lrb.co.uk/v13/n10/jonathan-bate/saint-terence

Манхейм К. Диагноз нашего времени. [Електронний ресурс]– Режим доступу http://www.krotov.info/libr_min/13_m/an/heim3.html

Матц У. Идеология как детерминанта политики в эпоху модерна [Електронний ресурс] -Режим доступу : http://rus-lib.ru/book/27/69/69-3/130-142.html

Гирц К. Интерпретация культур[Електроннийресурс] – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/girc/08.php

IstvanMészáros The Structural Crisis of Capital, New York:Monthly Review Press, 2010. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.readingfromtheleft.com/Books/MR/structural%20crisis%20of%20capital.pdf

Welch,Cheryl B. Liberty and Utility: The French Idéologues and theTransformation of Liberalism (New York:Columbia University Press.[Електронний ресурс] – Режим доступу :http://scholar.harvard.edu/files/cwelch/files/welchresume11.pdf

AlthusserLouis. Ideology and Ideological State Apparatuses/ Mapping Ideology. ed. bySlavoj Zizek. London, New York: Verso, 2007. – 678 р.

Рікер П. Ідеологія та утопія. – К.: Дух і Літера, 2005. – 487 с..

Wesche,T. Reflexion, Therapie und Darstellung. Formen der Kritik // Was ist Kritik? / Hg. von Rahel Jaeggi und Tilo Wesche. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 2008. – S. 199.

Fukuyama F. The Origins of Political Order: From Prehuman Times to the French RevolutionFarrar, Straus and Giroux, 2012 – 348 р.

References

1. Khoryna H.P. Ydeolohyia kak element systemy kul’tury. [Elektronnyj resurs]- Rezhym dostupu:http://tourism.mosgu.ru/o_fakultete/kafedra/tsultural/Nayka/Horina.htm

2. Antuan Destut deTrasy Elementy ydeolohyy. [Elektronnyj resurs]- Rezhym dostupu:http://gallitsa.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k41799v.r=El%Ts3%A9ments+d%27id%Ts3%A9ologie+.langEN

3. Marks K., Enhel’s F. Soch. T. 3. [Elektronnyj resurs] – Rezhym dostupu:https://vvv.markhists.org/russkij/markh/tsv/t03.pdf

4. Tsopokyn P. A. Holodkak faktor. Vlyianye holoda na povedenye liudej, sotsyal’nuiu orhanyzatsyiu yobschestvennuiu zhyzn’. M., 2013. – 613 s.

5. Eagleton T. Ideology. Z.- .N. Y., 1991. P. 1. [Elektronnyj resurs] – Rezhym dostupu:http://vvv.lrb.tso.uk/v13/n10/jonathan-bate/saint-terentse

6. Mankhejm K. Dyahnoznasheho vremeny. [Elektronnyj resurs] – Rezhym dostupu :http://vvv.krotov.info/libr_min/13_m/an/heim3.html

7. Matts U. Ydeolohyiakak determynanta polytyky v epokhu moderna [Elektronnyj resurs] – Rezhymdostupu : http://rus-lib.ru/book/27/69/69-3/130-142.html

8. Hyrts K. Ynterpretatsyia kul’tur. [Elektronnyj resurs] – Rezhym dostupu :http://vvv.gumer.info/bibliotek_Buks/Tsulture/girts/08.php

IstvanMészáros The Structural Crisis of Capital, New York:Monthly Review Press, 2010. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.readingfromtheleft.com/Books/MR/structural%20crisis%20of%20capital.pdf

Welch,Cheryl B. Liberty and Utility: The French Idéologues and theTransformation of Liberalism (New York:Columbia University Press.[Електронний ресурс] – Режим доступу : http://scholar.harvard.edu/files/cwelch/files/welchresume11.pdf

AlthusserLouis. Ideology and Ideological State Apparatuses/ Mapping Ideology. ed. bySlavoj Zizek. London, New York: Verso, 2007. – 678 р.

РікерП. Ідеологія та утопія. – К.: Дух і Літера, 2005. – 487 с..

Wesche,T. Reflexion, Therapie und Darstellung. Formen der Kritik // Was ist Kritik? / Hg. von Rahel Jaeggi und Tilo Wesche. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 2008. – S. 199.

Fukuyama F. The Origins of Political Order: From Prehuman Times to the French RevolutionFarrar, Straus and Giroux, 2012 – 348 р.

Статтянадійшла до редакції 20.0.2017 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published.




You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>