ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

Державно-управлінські студії № 5(7), 2018

УДК: 343.9:343.352(477)

Р. С. Радецький

доцент кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

У статті проаналізовані основи державної політики протидії корупції в Україні. Здійснено огляд основних дефініцій, виокремлено основні положення небезпеки корупції як суспільного явища. Окреслено проблеми корупції як глобального явища. Проаналізовано правову та інституційну базу боротьби з корупцією в Україні та запропоновано заходи з підвищення ефективності міжнародного співробітництва по боротьбі з корупцією в органах влади.

Ключові слова: антикорупційна політика, корупція, організаційні заходи, правові заходи, причини виникнення корупції.

 

Peculiarities of the state policy
of corruption counteraction in Ukraine

Radetskyi Ruslan S.,
Ukrainian State Employment Service Training Institute

 

The article analyzes the peculiarities of the state policy of combating corruption in Ukraine. The overview of the main definitions was provided as well as the main provisions of the danger of corruption as a social phenomenon were singled out. The problem of corruption as a global phenomenon was outlined. The legal and institutional framework for combating corruption in Ukraine was analyzed and measures to increase the effectiveness of international cooperation in combating corruption in the authorities were taken.

Key words: anti-corruption policy, corruption, organizational measures, legal measures, causes of corruption.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Боротьба з корупцією в Україні є одним із найважливіших пріоритетів під час євроінтеграції. Саме корупція є найбільшою перешкодою на шляху до демократизації суспільства, а її подолання – головною вимогою лідерів провідних європейських та світових країн. Корупція в Україні набула масштабного характеру та стала повсякденним явищем у нашому житті. Вона має виражений політичний підтекст. Насамперед, під корупцією розуміється отримання хабарів державними службовцями, продажність чиновників, зловживання владою та посадовим становищем заради особистого збагачення. Дане явище, на жаль, стосується майже всіх сфер життя в нашій державі, а боротьба з ним набула неабиякої актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання вказаної проблеми. Питанням дослідження корупції та боротьби з нею присвячували свої праці такі провідні науковці: Божок Г.Д., Ільєнок Т.В., Луценко М.М., Молдован Е.С., Політова А.С., Щербина Л.І. та інші. Утім питання особливостей державної політики щодо протидії корупції в Україні постійно перебуває у полі зору провідних українських та зарубіжних дослідників, що зумовило вибір теми статті.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті – проаналізувати особливості державної політики протидії корупції в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Феномен корупції існує з найдавніших часів, про що свідчить сама етимологія слова «корупція». Це поняття настільки ж багатогранне і неоднозначне, як і позначене ним явище. Популярним у вітчизняній науці є твердження, згідно з яким «корупція» походить від латинського “corruptio”, що означало «псування, підкуп».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-УІІ, корупція – це використання особою, зазначеною у ч 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка / пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей [1].

Як зазначає Божок Г.Д., корупція стала однією з головних загроз для розвитку багатьох країн, оскільки її вплив заважає нормальному функціонуванню інститутів держави, поширюючись як на загально-соціальне, так і на правове поле життєдіяльності суспільства. Не викликає сумніву і той факт, що корупція становить серйозну перешкоду на шляху України, оскільки є одним із основних чинників, які створюють реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави [2].

До питань боротьби з корупцією останнім часом у нашій державі звертаються не тільки силові структури та державні органи, а й громадські діячі, науковці та світова спільнота.

Як зазначає Ільєнок Т.В., небезпека корупції як суспільного явища полягає в тому, що вона [3]:

  • підриває авторитет держави, завдає шкоди утвердженню демократичних основ управління суспільством та функціонуванню державного апарату;
  • суттєво обмежує конституційні права і свободи людини;
  • порушує принцип верховенства права;
  • призводить до гальмування та викривлення соціально-економічних реформ, перешкоджає розвитку ринкових відносин, передусім середнього і малого підприємництва, а також надходження іноземних інвестицій;
  • грубо порушує встановлений порядок здійснення повноважень посадовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, управлінських структур правового сектора;
  • надає незаконні привілеї корумпованим угрупованням і кланам, підпорядковує державну владу їхнім інтересам;
  • сприяє криміналізації та тінізації економіки, а також легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом;
  • живить організовану злочинність, насамперед економічну, стає неодмінною умовою її існування;
  • порушує принцип соціальної справедливості, невідворотності покарання;
  • нищить духовні, моральні та суспільні цінності;
  • ускладнює відносини з іншими державами та всією міжнародною спільнотою, унеможливлює надання іноземної допомоги.

Отже, корупція формує ряд чинників, що перешкоджають розвитку України і, насамперед, шкодить міжнародним зв’язкам, особливо з європейськими країнами. Крім того, вона чинить загрозу правам та свободам українських громадян та верховенству права.

Найбільш згубним і небезпечним видом корупції є корупція в органах державної влади (або політична корупція). Безумовно, «політична корупція» є ширшим поняттям, ніж «корупція в органах державної влади». У даній статті пропонується вважати ці терміни рівнозначними, ґрунтуючись на суміжності семантичних компонентів. Вона найбільш руйнівна за своєю дією на суспільство, безпосередньо або опосередковано впливає на кожного громадянина країни. Саме їй буде присвячено дане дослідження. Сьогодні в політичній науці існує кілька визначень корупції. На наш погляд, найактуальнішим може вважатися визначення, пропоноване вітчизняними юристами: «Корупція – це злочинна діяльність у сфері політики або державного управління, яка полягає у використанні посадовими особами довірених їм прав і владних повноважень з метою особистого збагачення» [4].

У тій чи іншій мірі корупція властива всім країнам сучасного світу, незалежно від їх політичного устрою або рівня економічного розвитку. Корупція завжди розглядалася як явище національне, як «проблема своєї батьківщини» для кожної країни. Але до кінця ХХ ст. разом з глобалізацією світових політичних процесів корупція стає міжнародним явищем, проблемою, для вирішення якої потрібна консолідована позиція світової спільноти.

Підтвердження цьому можна знайти в посланні Генерального секретаря ООН з нагоди Міжнародного дня боротьби з корупцією, у якому йдеться про те, що «порядок денний в сфері сталого розвитку на період до 2030 року є надихаючим новим всесвітнім маніфестом, націленим на перетворення нашого світу та побудову кращого майбутнього для всіх. Однак, вступаючи на шлях, який повинен привести нас до досягнення цієї найважливішої мети, ми стикаємося з потужним бар’єром – корупцією. Жодна країна не застрахована від корупції і кожна країна несе відповідальність за те, щоб покласти їй край. Корупція тримає в своїх лещатах людей, громади та країни. Вона послаблює сфери освіти і охорони здоров’я, підриває виборчі процеси і підсилює несправедливість, перекручуючи системи кримінального правосуддя і концепцію верховенства права. Через відволікання внутрішніх і іноземних засобів, обумовлених корупцією, різко сповільнюється економічний і соціальний розвиток, посилюються злидні. Корупція завдає шкоди всім, але найбільше через неї страждають малозабезпечені та вразливі верстви населення» [5].

Проте питання, чи є боротьба з корупцією в органах влади компетенцією виключно національної держави, чи міжнародна спільнота має взяти на себе частину відповідальності і активніше протидіяти даному виду корупції, залишається відкритим. Наблизитися до відповіді на нього допомагає розгляд політичних наслідків корупції в органах влади; аналіз зарубіжного досвіду та заходів, прийнятих міжнародною спільнотою для протидії цьому явищу, а також виявлення тих дій, які дозволять зробити боротьбу з корупцією ефективнішою.

Як уже зазначалося, не існує держави, яка ніколи б за свою історію не зустрічалася з корупцією в органах влади. Водночас для одних країн завдання боротьби з корупцією є вкрай актуальним, а для інших сам факт вкоріненої у владних структурах корупції (як і її прояви в інших сферах суспільного життя) не вважається чимось кричущим; в одних державах корупція паралізує реформи й уповільнює розвиток, в інших – випадки корупції в органах влади настільки рідкісні, що шокують суспільство та правоохоронні органи. Іншими словами, не тільки рівень корупції, а й ставлення до неї диференціюється залежно від звичаїв, традицій, рівня економічного розвитку, наявності політичних свобод в державі і безлічі інших умов.

Подоланню корупції має сприяти активна антикорупційна діяльність, відповідне законодавче забезпечення, рішучі дії владних структур, керівництва держави й учасників освітнього процесу. Як зазначено в Антикорупційній стратегії, одним із найбільш істотних чинників подолання корупції є ставлення населення до цієї проблеми. За результатами досліджень, проведених в Україні протягом останніх років, більше половини населення схильне до вчинення корупційних правопорушень, якщо це може сприяти розв’язанню проблеми. Крім того, значна частина населення не кваліфікує певні вчинки як корупційні, усвідомлюючи при цьому невідповідність такої поведінки нормам моралі чи професійної етики. За умови ефективної роз’яснювальної роботи населення може змінити ставлення до такої практики як до неприйнятної, у такий спосіб антикорупційний потенціал суспільства значно зросте. Отже, нагальними є системне запровадження проведення освітніх заходів щодо моделей поведінки в тих чи інших ситуаціях із можливими корупційними ризиками; запровадження культури повідомлення спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції про факти вчинення корупційних правопорушень; подолання пасивності суспільства щодо протидії корупції; залучення широких верств населення до активної участі в антикорупційній діяльності [6, с. 4].

Недостатня правова обізнаність громадян досить часто є причиною порушень їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм. Більшість громадян не знає правового механізму захисту своїх прав, а інша частина взагалі не обізнана з ними. Таке становище зумовлює необхідність усебічного роз’яснення основ правових актів, утвердження їх у свідомості громадян, перетворення на переконання й утілення в практику повсякденної поведінки. Саме суспільство є істотним елементом у справі боротьби з корупцією, адже воно, до певної міри, самостійно залучене в практику корупції. Водночас його участь необхідна, бо існує безліч ролей, які суспільство може відіграти ефективніше, ніж будь-який інший інститут [6, с. 122].

За останні роки на національному рівні вдалося зробити ряд кроків, які поступово наближають нас до подолання корупції. Серед них – прийняття законів України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки» від 14 жовтня 2014 року № 1699-VI, «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, Указу Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна–2020»» від 12 січня 2015 року № 5/2015 та інших нормативних документів.

З 14 жовтня 2014 року в Україні набув чинності закон «Про запобігання корупції». Даний антикорупційний закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень [1].

Також в Україні напрацьована інституційна основа боротьби з корупцією. Окрім традиційних інститутів (таких як суди та Генеральна прокуратура), створено і спеціалізовані органи, серед яких Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро та спеціалізована антикорупційна прокуратура. Кожен із цих органів відповідає за певну ділянку роботи. Так, Національне антикорупційне бюро та спеціалізована прокуратура є каральними органами, а Національне агентство з питань запобігання корупції носить більш превентивний характер.

Національне антикорупційне бюро є правоохоронним органом з широкими силовими повноваженнями, на який покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття корупційних злочинів [11].

Спеціалізована антикорупційна прокуратура в Україні є самостійним структурним підрозділом Генеральної прокуратури України, на який покладається здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України; підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями [12].

Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, відповідальним за формування антикорупційної політики та запобігання корупції. НАЗК утворене відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», ухваленого 14 жовтня 2014 року. Створення та успішна діяльність НАЗК є однією з передумов отримання Україною безвізового режиму з ЄС та успішної співпраці з МВФ. Національне агентство з питань запобігання корупції виконує превентивну функцію, зокрема щодо перевірки декларацій державних службовців і стилю їх життя, розкриття будь-якої інформації з приводу фактів корупції чи зловживання посадою [13].

Для підвищення ефективності міжнародного співробітництва по боротьбі з корупцією в органах влади необхідно встановити більш точні критерії визначення рівня корупції, ніж ті, що ми маємо сьогодні. Для цього пропонується здійснити ряд наступних дій:

  • проаналізувати причини виникнення і поширення корупції в конкретній країні, простежити історичний шлях даного феномена в конкретних умовах;
  • визначити, що є максимально допустимим рівнем корупції і всюди він буде однаковий;
  • вивчити наявний національний успішний досвід боротьби з корупцією, також розглянути невдачі держав в цьому напрямку;
  • дослідити міжнародні документи, спрямовані на боротьбу з корупцією, оцінити їх ефективність на даний момент;
  • створити антикорупційні програми, що поєднують в собі метод «батога і пряника»:
    • від демократизації усіх сфер життя, економічних і політичних свобод, від створення активної громадянської позиції у населення і, як наслідок, формування громадянського суспільства, ведення профілактичної та роз’яснювальної роботи про шкоду і неприпустимість корупції;
    • до посилення відбору кадрів на посади державної служби, невідворотності покарання за скоєний злочин і т.д.;
  • підвищити якість антикорупційної експертизи нормативних правових актів, впровадити на загальнодержавному та регіональному рівнях державного управління систему оцінки регулюючого впливу законопроектів.

Звичайно ж, це лише загальний план заходів, які можуть допомогти міжнародному співтовариству підвищити ефективність боротьби з корупцією в органах влади. Але й вони можуть бути втілені в життя тільки при усвідомленні політичним керівництвом необхідності прийняття і послідовного здійснення комплексної антикорупційної стратегії, а також при наявності політичної волі для прийняття непростих відповідальних рішень. Очевидно, що проблема корупції в органах державної влади тісно пов’язана з ефективністю управління. Для підвищення ефективності необхідний подвійний контроль політичних рішень – «зверху» і «знизу». Для першого виду контролю необхідна розвинена система стримувань і противаг у державному управлінні, для другого – розвинене громадянське суспільство.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, позитивні зрушення, які зробила Україна на шляху до подолання корупції, покращують її імідж. Поліпшити позиції протягом останніх років вдалося завдяки зростанню рівня громадського осуду корупціонерів, створення антикорупційних органів та виникнення руху викривачів корупції. Проте на сьогодні є ряд проблем, які необхідно невідкладно вирішувати. Сприяти ефективному їх вирішенню допоможе усестороння і плідна міжнародна співпраця України з іншими провідними країнами, які мають позитивний досвід у подоланні цього згубного явища.

 

Список літератури

  1. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.
  2. Божок Г.Д. Історичні витоки корупції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.big-lib.com/book/64_Aktyalni_problemi_zapobigannya_ta_protidii_korypcii_i_ohoroni_prava_vlasnosti/6888_Bojok_G_D_ISTORIChNI_VITOKI_KORYPCII_.
  3. Ільєнок Т.В. Історико-правові витоки поняття корупції / Т.В.Ільєнок // Держава та регіони. Сер. Право. –  – Вип. 3. – С. 51–56.
  4. Kaufmann, Kraay A. and Zoido-Lobaton P. Aggregating Governance Indicators. – The World Bank, 1999. – 42 p.
  5. Послання з нагоди Міжнародного дня боротьби з корупцією [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/sg/messages/2016/anticorruptionday.shtml.
  6. Прояви корупції в системі освіти: запобігання та протидія : навч.-мет. посіб. / К. Бабенко, Н. Діденко, М. Кондрашова та ін. – К. : Грамота, 2015. – 184 с.
  7. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1698-18.
  8. Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1699-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1699-18.
  9. Про Національну поліцію: Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19.
  10. Про Стратегію сталого розвитку «Україна–2020: Указ Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5/2015.
  11. Національне антикорупційне бюро України : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://nabu.gov.ua/.
  12. Генеральна прокуратура України : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/.
  13. Національне агентство з питань запобігання корупції : офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://nazk.gov.ua/.

 

References

  1. Verkhovna Rada of Ukraine (2014), Law of Ukraine “On prevention of corruption”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.
  2. Bozhok H.D. (2018), Istorychni vytoky koruptsii [Historical sources of the corruption], available at: http://www.big-lib.com/book/64_Aktyalni_problemi_zapobigannya_ta_protidii_korypcii_i_ohoroni_prava_vlasnosti/6888_Bojok_G_D_ISTORIChNI_VITOKI_KORYPCII_
  3. Ilienok T.V. (2012), “Historical and legal origins of the concept of corruption”, Derzhava ta rehiony, Series Pravo, vol. 3, pp. 51–56.
  4. Kaufmann, Kraay A. and Zoido-Lobaton P. (1999), Aggregating Governance Indicators, The World Bank.
  5. Message on the International Day for the fight against corruption, available at: http://www.un.org/ru/sg/messages/2016/anticorruptionday.shtml.
  6. Babenko K., Didenko N. and Kondrashova M. (2015), Proiavy koruptsii v systemi osvity: zapobihannia ta protydiia : navchalno-metodychnyi posibnyk [Manifestations of corruption in the education system: prevention and counteraction: teaching manual], Hramota, Kyiv, Ukraine.
  7. Verkhovna Rada of Ukraine (2014), Law of Ukraine “On the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1698-18.
  8. Verkhovna Rada of Ukraine (2014), Law of Ukraine “On the principles of state anti-corruption policy in Ukraine (Anticorruption Strategy) for 2014-2017”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1699-18.
  9. Verkhovna Rada of Ukraine (2015), Law of Ukraine “On the National Police” available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19.
  10. Verkhovna Rada of Ukraine (2015), Decree of the President of Ukraine “On the Strategy of Sustainable Development “Ukraine–2020”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5/2015.
  11. National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, available at: https://nabu.gov.ua/.
  12. General Prosecutor’s Office of Ukraine, available at: http://www.gp.gov.ua/.
  13. National Agency for the Prevention of Corruption, available at: https://nazk.gov.ua/.

 

Радецький Руслан Станіславович,

доцент кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

03038, Україна, м. Київ, вул. Нововокзальна 17

 

Radetskyi Ruslan S.,

Associate Professor of the Department Chair of Public Administration and Management of the Ukrainian State Employment Service Training Institute

17 Novovokzalna str., Kyiv, 03038, Ukraine

Email: _______________

ORCID: _______________

 

Цитування: Радецький Р. С. Основи державної політики протидії корупції в Україні // Державно-управлінські студії. – 2018. – № 5 (7). – Режим доступу : _________.

Стаття надійшла: 01.01.2018

Схвалено до друку: 01.01.2018

 

Citation: Radetskyi R.S. (2018), Peculiarities of the state policy of corruption counteraction in Ukraine, Derzhavno-upravlinski studii, vol. 5 (7), available at: ________.

Article arrived: 01.01.2018

Accepted: 01.01.2018