ПРАКТИЧНІ ЗАСОБИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАХИСТОМ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ (НА ПРИКЛАДІ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМНИЦТВА)

Державно-управлінські студії № 6 (8), 2018

УДK 35.073.515.3

Перестюк І. М.

кандидат наук з державного управління, доцент кафедра публічного адміністрування, ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Гербеда С. В.

кандидат наук з державного управління, заступник Голови Національної служби посередництва і примирення

ПРАКТИЧНІ ЗАСОБИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАХИСТОМ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ (НА ПРИКЛАДІ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМНИЦТВА)

 

У статті проаналізовано практичні засоби удосконалення механізмів державного управління захистом прав громадян на приватну власність на прикладі культури підприємництва. Зосереджена увага на особливостях функціонування підприємств в межах усталеної культури підприємництва як невід’ємної складової механізмів захисту прав громадян на приватну власність. Розглянуто особливості культури підприємництва та передумови її формування в межах формальних і неформальних інститутів. Визначено основні засоби успішного формування ціннісно-орієнтованої культури підприємництва в України.

Ключові слова: захисту прав громадян, приватна власність, культура підприємництва, довіра, інтелектуальна власність,  управління за цінностями.

 

The article analyzes the practical means of improving the mechanisms of public administration of protecting citizens’ rights to private property on the example of a culture of entrepreneurship. Focused attention is paid to the peculiarities of functioning of enterprises within the established culture of entrepreneurship as an integral part of the mechanisms of protecting the rights of citizens to private property. The features of the culture of entrepreneurship and the preconditions of its formation within the limits of formal and informal institutes are considered. The basic means of successful formation of the value-oriented culture of entrepreneurship in Ukraine are determined.

Key words: protection of citizens rights, private property, culture of entrepreneurship, trust, intellectual property, value management.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Реформування органів державної влади, що відбувається в Україні потребує практичних засобів удосконалення системи захисту малого та середнього підприємництва на основі сучасних підходів до розуміння інституціональних процесів. Так, розглядаючи культуру підприємництва як частину формальних і неформальних інститутів можна виокремити основні впливи в цій сфері. Дослідження культури підприємництва дозволяє виявити реальний стан соціальної взаємодії в цій сфері, що може бути практично використано з метою адміністративного та політичного реформування в Україні.

Вказана проблема тісно пов’язана з інвестиційною привабливістю нашої країни, оскільки взаємодії, що відбуваються в сфері функціонування приватної власності лежать в основі міжнародних індексів щодо введення бізнесу і слугують орієнтирами для власників бізнесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичною основою статті слугували праці вчених, що досліджували проблеми становлення культури підприємництва в країнах з перехідною економікою та ціннісно-орієнтовані концепції формування культури підприємництва, зокрема: Вебер М.[1], Гордіца К.[2], Бланшар К.[10], О’Коннор М.[10], Баллард Д.[10], Фукуяма Ф.[11], Кокорський В.[12], Черданцев А.[14], Боуен Х.[15], Сото Е. де[16], Возна Л.[17].  

Незважаючи на доробок вчених, розгляд культури підприємництва як засобу удосконалення механізмів державного управління захистом прав громадян на приватну власність не достатньо досліджено.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті полягає у виявленні аспектів та передумов для успішного формування ціннісно-орієнтованої культури підприємництва в Україні як практичного засобу удосконалення механізмів державного управління захистом прав громадян на приватну власність.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Практичні засоби удосконалення механізмів державного управління захистом прав громадян на приватну власність потребують розгляду конкретних явищ, що впливають на дану сферу. Важливою складовою процесу захисту прав громадян на приватну власність – є культура підприємництва. Визначаємо, культуру підприємництва через «сукупність принципів, прийомів, методів, щодо здійснення підприємницької діяльності, відповідно до чинних в країні (суспільстві) правових норм (законів, нормативно-правових актів), звичаїв ділового обміну, етичних і моральних правил, норм поведінки при здійсненні цивілізованого бізнесу» [1]. Тож, культура підприємництва відображає фактичний стан соціальних взаємодій в цій сфері.

Передумови формування культури підприємництва безпосередньо пов’язана як з формальними інститутами так і з неформальними інститутами. Формування культури підприємництва в Західній Європі відбувається на основі фундаментального непорушного права на приватну власність та підприємницьку діяльність. Раціоналізація явища підприємницької діяльності в Західній Європі, як пише Вебер М., дозволило оформити ці явища в площину інститутів [2]. Інституційне минуле українського суспільства в сфері підприємницької діяльності не дозволяє ототожнювати процеси західного світу і українського суспільства. Так, «Історично склалося так, що в епоху розквіту лібералізму в Західній Європі більшість населення Східної України самі фактично були об’єктами власності поміщиків, які узурпували майже всі особисті права селян. Приватна власність у цей час існувала тут переважно у вигляді поміщицької власності на землю, яка розцінювалась народом виключно як загарбницька, нетрудова, а тому – «неправедна», несправедлива; недоторканість цієї власності забезпечувалась тільки силою закону, що сприймався безправними масами лише як один з проявів деспотизму. … А після розгрому декабристів популярності набула антиринкова ідея «аграрного соціалізму», яка ідеалізувала колективістські традиції патріархальної селянської общини… Реформа 1861 року звільнила селян від кріпосного гніту, але залишила їх у рамках колективно-общинної взаємозалежності, не створивши приватної селянської власності на землю. … Останні десятиліття ХІХ ст. величезну популярність у соціалістично налаштованому інтелігентському середовищі, в тому числі серед науковців, здобуло вчення Маркса К., яке давало всебічне комплексне обґрунтування висновку про необхідність ліквідації приватної власності» [3, c.102-113]. Ідеї ліквідації приватної власності згодом починає втілюватися і стає дуже зручною для режиму Радянського союзу. Тож, фактично легальне підприємництво в Україні починає формуватися зі здобуттям Незалежності, так і трансформація культури підприємництва.

Фактичний стан підприємництва та стан культури підприємництва в Україні, можна прослідкувати за даними міжнародних організацій, що здійснюють моніторинг прав власності. Так, організація The International Property Rights Index ( Міжнародний Індекс захисту прав власності), дійшла висновку, що зростання ВВП і закордонних інвестицій залежне від належного захисту речових прав в державі. Аналіз рейтингу країн світу щодо захисту прав власності за 2015 рік свідчать, що Україна знаходиться на 109 місці з 129 досліджуваних країн світу, по регіону (Східна Європа – Центральна Азія) Україна на 16 місці з 19 можливих. Захист речових прав ще в гіршому становищі, Україна на 121 місці з 129 можливих, дещо краща ситуація з захистом інтелектуальної власності Україна на 93 місця з 129 країн світу [4]. За доповіддю Всесвітнього економічного форуму (The Global Competitiveness Report)  за 2014-2015 роки Україна по захисту прав власності займає 135 місце з 144 країн. Що звісно є надзвичайно несприятливим показником, оскільки дані Всесвітнього економічного форуму є авторитетним в світі, а учасниками форуму є більше 1000 всесвітніх компаній. Показники доповіді свідчать, що інституціональні індикатори ефективності захисту прав власності в Україні знаходяться в найнижчому діапазоні [5, 6].  Організація Promoting Economic Opportunity & Prosperity / The Heritage Foundation & The Wall Street Journal (фонд сприяння економічних можливостей та процвітання, та фонд спадщини) в своєму Індексі економічної свободи визначає, Індекс захисту прав власності (в розділі property rights) визначає, що Україна знаходить на найнижчих показниках, так в 2016- це 162 місце з 188 країн світу, що входить до розділу країн з найгіршими показниками, в розділі «repressed» (пригнічений). Що означає, що всі хто ввійшов в цей розділ мають відносно відмінні погані показники [7].

Крім того, відображають стан культури підприємництва, такі показники як здійснення ділового обміну, етика ведення бізнесу (ціннісні орієнтири ведення бізнесу); відповідальність суб’єктів господарювання (в тому числі і соціальна відповідальність підприємств); ефективність і логічність державного регулювання підприємницької діяльності (в тому числі захист власності та захист інтелектуальної власності).

Культура підприємництва по суті відображає ціннісні орієнтири ведення бізнесу та виступає як частина державного управління за цінностями. Цінності притаманні тому чи іншому суспільству завжди відображають культурний стан, демонструють повагу до відповідних чеснот. Відношення до цінностей, завжди відображається на здійсненні ділового обміну, етиці ведення бізнесу (управлінні). Аналіз розвитку європейської культури, вказує на цінності як на моральні початки цивілізації, повага і дотримання яких є невід’ємною складовою Європейського Союзу [8]. Цінності покладені в основу та постійно зустрічаються в європейських офіційних документах. Культура підприємництва включену в загальноприйняту систему цінностей. Спостерігаємо нові підходи на основі цінностей і в управлінні. Державне управління за цінностями передбачає, що державне адміністрування у сфері управління приватною власністю здійснюється на основі узгоджених та задокументованих принципів і цінностей, та передбачає державний та громадський моніторинг за процесом дотримання вже встановлених принципів і цінностей. Управління за цінностями – парадигма котра застосовується не лише в відносинах між державами-членами ЄС та державами-кандидатами, а й управлінських відносинах підприємств.[9]

Цінності як стратегію управління, розглядають в спільній праці «Управління за цінностями», Бланшар К., О’Коннор М., Баллард Д. Зміну підходів автори пов’язують зі зміною технологічних, культурних, соціальних, економічних передумов ведення бізнесу. Діловий світ змінюється, змінюються працівники, менеджери, власники бізнесу, клієнти, це все збільшує тиск, – резюмують автори. Управління за цінностями забезпечує практичне, надійне та нове рішення для вирішення поставлених управлінських задач. Управління за цінностями забезпечує новий рівень організаційного успіху. Автори зазначають що спільна мета і набір цінностей дозволить всім зацікавленим сторонам виграти. Мова йде, в першу чергу не про обсяг чи розмір прибутку, а про якість сервісу та якість життя. Бланшар і О’Коннор дають практичний план дій, який прояснює практику організації на всіх рівнях і у всіх областях, з функціональним набором основоположних цінностей, прийнятих в рамках всієї організації. Автори дають методологію управляння за цінностями, основою яких є практичний досвід компаній замовників. Управління за цінностями складається з основних етапів: перший етап – ясне розуміння цінностей компанії, другий етап – ефективне впровадження цінностей компанії, третій етап – налаштування на цінності [10].

Особливого значення в управлінні за цінностями набуває поняття довіри. Фукуяма Ф. в праці «Довіра: соціальні чесноти і шлях до процвітання»[11], визначає довіру – як «очікування, котре виникає у членів спільноти, стосовно того що інші його члени будуть вести себе більш-менш передбачувано, чесно і з увагою до потреб оточуючих, в згоді з деякими загальними нормами» [11, c.52]. Як, пояснює автор: «дещо з цих норм відноситься до сфери «фундаментальних цінностей» (наприклад, до розуміння Бога або справедливості), проте в їх число входять і такі цілком світські речі, як професійні стандарти і корпоративні кодекси поведінки. Так, довіряючи лікарю і сподіваючись, що він не заподіє нам навмисної шкоди, ми розраховуємо на його вірність клятві Гіппократа і встановленими правилами медичної професії» [11, c.52].

Фукуяма Ф. звертає увагу на практичну значущість довіри в сфері ділових відносин: «якщо люди, що працюють разом в одній компанії, довіряють один одному в силу спільності своїх етичних норм, витрати виробництва будуть менше. Суспільство, де це відбувається, має більше можливостей впроваджувати нові форми організації, оскільки високий рівень довіри дозволяє виникати найрізноманітнішим типам соціальних контактів. Не випадково, що саме американці, з їх схильністю до суспільної поведінки, першими прийшли до створення сучасної корпорації в кінці XIX – початку XX століття, а японці – до створення мережевої організації в XX столітті» [11, c.55].

Дослідження Фукуяма Ф. вказують на те, що відсутність довіри збільшує витрати компаній і держави в цілому, так пише автор: «люди, котрі не довіряють один одному, в кінці кінців зможуть співпрацювати лише в рамках системи формальних правил і регламентацій – ця система вимагає постійного переписування, узгодження, відстоювання в суді і забезпечення виконання, іноді примусового. Весь цей юридичний апарат, який замінює довіру, призводить до зростання того, що економісти називають операційними витратами. … Недовіра, поширена в суспільстві, накладає на всю його економічну діяльність щось на зразок додаткового мита, яку товариствам з високим рівнем довіри платити не доводиться» [11, c.55]. Коли підприємства та суспільство не послуговуються довірою в своїй щоденній практиці вони змушені за це платити.

Фукуяма Ф. в своєму дослідження наводить приклади країн з низьким рівнем довіри, вказуючи на їхню не спроможність сформувати середній клас: «якщо в суспільстві з низьким рівнем довіри виникає потреба в створенні великих підприємств, цю роль має взяти на себе держава, озброєне такими інструментами, як субсидії, адміністративне керівництво і навіть можливість безпосереднього володіння. Тоді в країні виникає такий розподіл економічних підприємств, де на одному краю шкали – велика кількість відносно дрібних сімейних фірм, на іншому – невелике число великих державних, а в середній частині – майже нічого» [11, c.60].

Суспільства де наявна довіра лише до родинних груп, а довіра поза межами родинних зв’язків відсутня, характеризуються: неспроможністю сформувати середній клас, потенційною знижується здатністю до колективної дії, а здатність до накопичення соціального капіталу падає. «Соціальний капітал – це певний потенціал суспільства або його частини, що виникає як результат наявності довіри між його членами» [11, c.52-53]. Кокорська О.І., звертає увагу, що «недовіра викликає ерозію соціального капіталу, обертається атомізацією суспільства, ізоляцією індивідів, упередженим ставленням до іншої точки зору, а в політичній сфері – апатією, відчуженням від структур влади, ігноруванням політичних інститутів, а отже втратою можливостей впливати на рішення, які приймає держава» [12]. 

Так, формування середніх підприємств за обсягом доходів, потребує такої культури де наявна довіра і де громадяни здатні захищати та вимагати захисту своїх прав на приватну власність. Забезпечення такої культури підприємництва де наявна довіра та юридичні норми працюють потребує розширення правових спроможностей всіх груп населення. Розширення правових спроможностей відбувається, в першу чергу, через громадян, що визнають зобов’язання держави перед громадськістю та безпосередньо вимагають від державних органів виконувати їхні юридичні зобов’язання щодо захисту прав громадян, тобто – «управнені громадяни» («empowered citizens»). Повноваження з правових питань стосуються зміцнення спроможності всіх громадян, в тому числі і малорепрезентативних груп, з метою реалізації своїх прав, та можливості кожного у своїй різноманітності мотивовано брати участь у процесі. Для забезпечення розширення спроможностей розглядається використання широкого спектору типів технологій спрямованих на звичайних громадян, від інформаційних систем на основі SMS до сайтів, які дозволяють людям збирати юридичні документи, вирішувати суперечки та знаходити правову інформацію, що відповідає їхній ситуації. Побудова подібних технологічних систем розширює

існуючі способи побудови довірених відносин, які є суттєвими для правових повноважень [13].

Крім того, відображає стан культури підприємництва, наявність або відсутність  відповідальності суб’єктів господарювання (в тому числі і соціальної відповідальності підприємств). Культура підприємництва формується під натиском зобов’язань та очікувань в разі настання юридичної і моральної (соціальної) відповідальності. Настання відповідальності та звітування за свої протиправні дії передбачено юридичною відповідальністю [14].

Соціальна відповідальність передбачає, в першу чергу, таку поведінку підприємств, яка б відповідала цінностям та цілям суспільства [15]. В ціннісно-орієнтованих суспільствах соціальна відповідальність бізнесу виступає як управлінська стратегія. А відсутність такої стратегії може мати репутаційні втрати, що прямо пропорційно обернені в зниженні доходу. Так, Е. де Сото зауважує, що «у західному світі повага до власності та прийнятими зобов’язаннями навряд чи закодовано в ДНК громадян.» проте ця якість є «…результатом чіткості і надійності відносин власності». Легалізація та легальність власників створює умови для відповідальності: «закони, що захищають не тільки права власності, а й виконання договорів, виховують в громадянах західних країн повагу до власності, до договорів і готовність підкорятися закону. Система безпомилково фіксує факт безчесної поведінки людини, що тут же позначається на його репутації в очах сусідів, служб комунального господарства, банків, телефонних компаній, страхових фірм і всіх інших учасників мережі, утвореною відносинами власності» [16, c.61-62].

Дійсна соціальна відповідальність підприємств, навіть як засіб досягнення бізнес цілей (в стратегічному управлінні за цінностями), не можлива в суспільстві де не працюють інститути покликані захищати приватну власність, в тому числі і інтелектуальну власність. В таких суспільствах де власність не захищена більш ефективною стратегією збільшення доходів є незаконне поглинання та корупційні схеми.

Очевидно, що формування культури підприємництва, також пов’язана ефективністю і логічністю державного регулювання підприємницької діяльності. Важливим є стратегічне бачення держави відносин з власниками бізнесу, що має бути побудоване на основі цінностей. В Україні довгострокового бачення відносин держави з власниками бізнесу немає, та головною проблемою «реалізації державного регулювання є те, що сама держава часто орієнтується на досягнення короткострокових цілей, віддаючи перевагу популістським заходам» [17]. Логічність і ефективність державного регулювання підприємницької діяльності пов’язання з логічним і ефективним захистом прав громадян на приватну власність.

Крім того, відкритим залишається питання захисту інтелектуальної власності в Україні. Інтелектуальна власність важливий елемент діяльності підприємств. В ціннісно-орієнтованих суспільствах інтелектуальна власність являє собою цінність, що здатна комерціалізуватися. Так, Е. де Сото в своїй праці досліджуючи феномен західного світу щодо системи захисту власності, звертає увагу на приклади успіху відомі по всьому світу, задаючи риторичне питання: Чи могли б новатори побудувати свою бізнес імперію якби їхні винаходи не були захищенні?. Е. де Сото, вказує на спроможність лише таких систем захисту приватної (в тому числі і інтелектуальної власності ), де правові інститути та політична воля працює за для створення легального власника [16].

Закони України, котрі безпосередньо регламентують порядок захисту інтелектуальної власності: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»[18], «Про охорону прав на промислові зразки»[19], «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»[20], «Про охорону прав на зазначення походження товарів»[21], «Про авторське право i сумiжнi права»[22], «Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»[23], «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»[24] та ін.. В представлених вище законах відсутня процедура подання заперечень третіми особами на етапі розгляду заявок реєстрації знаків. А це в свою чергу створює підстави для діяльності недобросовісних суб’єктів господарювання. Так, Закон України «Про авторське право i сумiжнi права»[22], «охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, [22]., разом з тим, не передбачає прозорої процедури захисту інтелектуальної власності. Закон передбачає попередження порушення авторських прав лише на митниці, та не передбачає процедури оперативного реагування. Судові процеси для капіталізованих брендів передбачає втрату можливого прибутку.

Міжнародна торгова палата аналізуючи проблеми захисту інтелектуальної власності, в звіті дає законодавчі рекомендації щодо удосконалення даної сфери в Україні. Так, законодавчі рекомендації передбачають: усунення недоліків у кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві стосовно захисту прав інтелектуальної власності; удосконалення заходів по боротьбі з порушеннями в мережі Інтернет; усунення недоліків у сфері процедур цивільного правозастосування; усунення правових недоліків у режимі охорони прав інтелектуальної власності; удосконалення адміністративних процедур правозастосування;  удосконалення митних процедур правозастосування [25].

Захист інтелектуальної власності безпосередньо пов’язаний з рівнем зовнішніх інвестицій, особливо якщо мова йде про технологічне виробництво. В державах де інтелектуальна власність не захищені, самі державні інституції можуть виступати контрагентами в захоплені технологій. Тож, інтелектуальна власність важливий елемент діяльності підприємств, що безпосередньо впливає на формування культури підприємництва.

Формування культури підприємництва відбувається в умовах постійної взаємодії власників. Тож, якщо власники впевнені, що знаходяться в легальному просторі та впевнені в спроможності державних інституцій захистити їхні права – це сприяє формування ціннісно-орієнтованої культури підприємництва. 

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Отже, для успішного формування ціннісно-орієнтованої культури підприємництва в Україні як практичного засобу удосконалення механізмів державного управління захистом прав громадян на приватну власність необхідно: 

– логічність і  ефективність державного регулювання правом громадян на приватну власність (тому числі в підприємницької діяльності), створення системи легальних власників;

– впровадження концепту «Управління за цінностями» (управлінська парадигма як для державних інституцій, та як управлінська стратегія для підприємств);

– формування середовища довіри (як інструмент зменшення операційних витрат держави та підприємств, та як інструмент формування середнього підприємництва) ;

– формування «управнених громадян» («empowered citizens»), тобто громадян, що здатні безпосередньо відстоювати свої права на власність;

– формування відповідальності у власників (через створення системи легальних власників);

– захист інтелектуальної власності (як інструмент збільшення технологічних інвестицій та розвиток інновацій).

У подальших наукових розвідках слід приділити увагу дослідженню ментальних особливостей формування культура підприємництва в Україні.

 

Список використаних джерел

  1. Шевченко И.К. Организация предпринимательской деятельности. Учебное пособие./ Шевченко И.К. – Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2004. – 92 с.
  2. Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму / Вебер Макс; [пер. з нім. О. Погорілий.] – Київ : Основи, 1994. – 261 c.
  3. Гордіца К.А. Неформальні складові інституту власності в Україні: історико-економічний аналіз / Гордіца К.А // Український соціум. – 2010. –  №2. –  C. 102-113.
  4. The International Property Rights Index. Офіційний сайт. – [Електронний ресурс]. URL: http://internationalpropertyrightsindex.org.
  5. The World Economic Forum. Офіційний сайт. – [Електронний ресурс– URL: https://www.weforum.org.
  6. The Global Competitiveness Report 2014-2015. Офіційний сайт. – [Електронний ресурс]. URL: http://www3.weforum.org/docs/WEF_Global CompetitivenessReport_2014-15.pdf, 373 с.
  7. Index of Economic Freedom ( Promoting Economic Opportunity & Prosperity / The Heritage Foundation & The Wall Street Journal). Офіційний сайт. – [Електронний ресурс]. – URL: http://www.heritage.org/index/explore?view=by-region-country-year.
  8. Интеграционное право в современном мире. Сравнительно-правовое исследование. / [Кашкин С., Четвериков А., Калиниченко П., Слепак В., Жбанков В.]. – Москва : Проспект, 2015. – 416с.
  9. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011
  10. Blanchard K. H.. Managing by Values. / Kenneth H. Blanchard, Michael J. O’Connor, Jim Ballard; – Oakland : Berrett-Koehler Publishers, 2003. – 154с.
  11. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию: / Фукуяма. Ф. ; [пер. Д. Павлова, В. Кирющенко, М. Колопотин ]. – Москва : АСТ, 2004. – 730 c.
  12. Кокорський В.Ф. Генералізована довіра в системі цінностей українського суспільства [Електронний ресурс] / Кокорський В.Ф., Кокорська О.І. // Історичні і політологічні дослідження. – 2013. – № 2. – С. 308-316.
  13. Walker T., Verhaert P. Technology for legal empowerment. Global review. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.theengineroom.org/wp-content/uploads/2019/01/Tech-for-Legal-Empowerment-The-Engine-Room.pdf
  14. Черданцев А.Ф. О понятии и содержании юридической ответственности / Черданцев А.Ф., Кожевников С.Н. // Правоведение. – 1976. – №5. – С. 40 -41.
  15. Bowen H.R. Social Responsibilities of the Businessman. / Bowen Howard R.; – New York : Harper, 2013. – 296c.
  16. Сото Эрнандо де. Загадка капитала. Почему капитализм торжествует на Западе и терпит поражение во всем остальном мире. / Сото Эрнандо де; [пер. с англ.]. – Москва : ЗАО «Олимп-Бизнес», 2004. – 272 с.
  17. Возна Л.Ю. Бізнес-цикл як феномен української економіки: передумови формування та висновки для політиків / Возна Л.Ю. Жаліло Я.А. // Стратегічні пріоритети. 2014. –  № 2. – C. 23-34
  18. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» : станом на 05.12.2012. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws /show/3687-12
  19. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» : станом на 05.12.2012. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3688-12
  20. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» : станом на 21.05.2015/ URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3689-12
  21. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження това-рів» : станом на 05.12.2012 – – URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/752-14
  22. Закон України «Про авторське право i сумiжнi права» : станом на 13.01.2016. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3792-12
  23. Закон України «Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» : станом на 13.01.2016/ URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1587-14
  24. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» : станом на 01.09.2015. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/877-16
  25. International Chamber of Commerce. Report «The development and protection of intellectual property» – Ukraine. URL: http://www.iccwbo.org/Advocacy-Codes-and-Rules/BASCAP/International-engagement-and-Advocacy/Country-Initiatives/ Promoting-and-protecting-IP-in-the-Ukraine.

 

References

  1. Shevchenko, I.K. (2004), Organizacija predprinimatelskoj dejatelnosti. Uchebnoe posobie [Business organization. Tutorial], TRTU, Taganrog, Rossija.
  2. Veber M., (1994), Protestants’ka etyka i dukh kapitalizmu [Protestant ethics and the spirit of capitalism], Osnovy, Kyiv, Ukraina.
  3. Gordіca K.A. (2010), “Informal Components of the Institute of Ownership in Ukraine: Historical and Economic Analysis”, Ukraїnskij socіum, 2, pp.102-113.
  4. The International Property Rights Index (2015), “International Index of Protection of Ownership. Eastern Europe – Central Asia 2015” available at: http://internationalpropertyrightsindex.org (Accessed 30August 2018).
  5. The World Economic Forum (2015), available at: https://www.weforum.org (Accessed 30August 2018).
  6. The Global Competitiveness Report 2014-2015 (2015), available at: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2014-15.pdf, 373 с. (Accessed 30August 2018).
  7. Index of Economic Freedom ( Promoting Economic Opportunity & Prosperity / The Heritage Foundation & The Wall Street Journal) (2016), “The index of economic freedom determines. Index of property rights protection”. available at:http://www.heritage.org/index/explore?view=by-region-country-year. (Accessed 30August 2018).
  8. Kashkin S., Chetverikov A., Kalinichenko P., Slepak V. and Zhbankov V.(2015), Integracionnoe pravo v sovremennom mire. Sravnitel’no-pravovoe issledovanie[Integration law in the modern world. Comparative legal research], Prospekt, Moskva, Rossija.
  9. The Verkhovna Rada of Ukraine (2018), “Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand”, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011 (Accessed 30 August 2018).
  10. Kenneth H. Blanchard, Michael J. O’Connor and Jim Ballard (2003), Managing by Values, Berrett-Koehler Publishers, Oakland,
  11. Fukujama F. (2004), Doverie: social’nye dobrodeteli i put’ k procvetaniju, [Trust: social virtues and the path to prosperity], AST, Moskva, Rossija.
  12. Kokors’kyj V.F.(2013), “Generalized Trust in the System of Values of Ukrainian Society”, Istorychni i politolohichni doslidzhennia, vol. 2, pp. 308-316.
  13. Walker T., Verhaert P.(2018), “Technology for legal empowerment. Global review”, available at: https://www.theengineroom.org/wp-content/uploads/2019/01/Tech-for-Legal-Empowerment-The-Engine-Room.pdf. (Accessed 30 December 2018).
  14. Cherdancev A.F.(1976), O ponjatii i soderzhanii juridicheskoj  Pravovedenie [On the concept and content of legal responsibility. Jurisprudence], IVUZ, Moskva, Rossija.
  15. Bowen H.R.(2013), Social Responsibilities of the Businessman, Harper, New York, USA.
  16. Soto Jernando de.  (2004),  Zagadka  kapitala. Pochemu  kapitalizm  torzhestvuet  na  Zapade  i  terpit porazhenie  vo  vsem  ostal’nom  mire  [  The  Mystery  of Capital. Why Capitalism Triumphs in the West and Fails Everywhere Else], ZAO “Olimp-Biznes”, Moskva, Russia.
  17. Vozna L. and Zhalilo Y. (2014), “Business cycle as a phenomenon of the Ukrainian economy: preconditions for formation and conclusions for politicians”, Stratehichni priorytety, vol. 2, pp. 23-34.
  18. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), The Law of Ukraine “On Protection of Rights to Inventions and Utility Models”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3687-12 (Accessed 30August 2018).
  19. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), The Law of Ukraine “On Protection of Rights to Industrial Designs”, available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3688-12(Accessed 30August 2018).
  20. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015),The Law of Ukraine “On the Protection of Rights to Trademarks for Goods and Services”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 (Accessed 30August 2018).
  21. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), The Law of Ukraine “On Protection of Rights to Indicate Origin of Goods”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/752-14 (Accessed 30August 2018).
  22. The Verkhovna Rada of Ukraine (2016), The Law of Ukraine “On Copyright and Related Rights”, available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/3792-12 (Accessed 30August 2018).
  23. The Verkhovna Rada of Ukraine (2016), The Law of Ukraine “On the Distribution of Dimensions of Audiovisual Works, Phonograms, Videograms, Computer Programs, Databases”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/1587-14 (Accessed 30August 2018).
  24. The Verkhovna Rada of Ukraine (2016), The Law of Ukraine “On the Basic Principles of State Supervision (Control) in the Field of Economic Activity”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/877-16 (Accessed 30August 2018).
  25. International Chamber of Commerce. Report. “The development and protection of intellectual property – Ukraine”, available at: http://www.iccwbo.org/Advocacy-Codes-and-Rules/BASCAP/International-engagement-and-Advocacy/Country-Initiatives/Promoting-and-protecting-IP-in-the-Ukraine (Accessed 30August 2018).

 

Перестюк І.М., кандидат наук з державного управління, доцент кафедра публічного адміністрування, ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

Гербеда С. В., кандидат наук з державного управління, заступник Голови Національної служби посередництва і примирення

 

Цитування: Перестюк І.М., Гербеда С. В. Практичні засоби удосконалення механізмів державного управління захистом прав громадян на приватну власність (на прикладі культури підприємництва) // Державно-управлінські студії. – 2018. – № 6 (8). – Режим доступу : _________.

Стаття надійшла: 08.05.2018

Схвалено до друку: 21.05.2018 

 

Perestyuk I.M., PhD., Associate Professor, Department of Public Administration, Private Joint-Stock Company «Higher education institution “Interregional Academy of Personnel Management»

Gerbedа S.V., candidate of Science in Public Administration, Deputy Head of the National Mediation and Reconciliation Service.

 

Citation: Perestyuk I.M., Gerbedа S.V. Practical measures for improving mechanisms of public administration of protection of citizens’ rights by private property (in the case of culture of business), Derzhavno-upravlinski studii, vol. 6 (8), available at: ________.

Article arrived: 08.05.2018

Accepted: 21.05.2018