РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА БІЗНЕСУ

Державно-управлінські студії № 4(6), 2018


УДК 378:658


Плисенко Г.П.

кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА БІЗНЕСУ

G. Plisenko

Candidate of science (economics), senior researcher, institute of personnel training of the state employment service of Ukraine

REGULATION OF INTEGRATION INTERACTION OF HIGHER EDUCATION AND BUSINESS

 

      Анотація. У статті розглянуто стан сучасної вищої освіти. Проаналізовано значення інтеграційної взаємодії між закладами вищої освіти та бізнесом. Досліджено переваги та недоліки цієї взаємодії, як для вищої освіти, так і бізнес структур. Проаналізовано основні проблеми відбору вітчизняними роботодавцями випускників закладів вищої освіти на вакантні місця.

      Abstract. The article deals with the state of modern higher education. The significance of integration interaction between institutions of higher education and business ware analyzed. The advantages and disadvantages of this interaction, both for higher education and business structures, ware explored. The main problems of selection by local employers of higher education institutions graduates for vacant places ware analyzed.

      Ключові слова: заклад вищої освіти, інтеграції, бізнес, колаборація, ринок праці.

      Key words: higher education institution, integration, business, cooperation, labor market.

      Постановка проблеми. Нині економіка України перебуває в складних економічно-соціальних умовах, що насамперед пов’язано із низьким рівнем власного виробництва, нестабільністю фінансово-валютного механізму, зміною влади тощо. Розвиток успішного бізнесу, екстенсивними чинниками якого були дешеві робоча сила, сировина та виробнича база, а також доступ до влади, а отже до державного бюджету, надав можливість сформувати в державі так звану олігархічно-кланову економіку, характерною рисою якої є надзвичайно низький попит на науковий продукт з боку вітчизняної промисловості. Разом із недостатнім державним фінансуванням наукової сфери це призвело до значного відставання наукової та освітньої галузей та уповільнення інноваційних процесів у країні [6].

      В свою чергу українська система вищої освіти досі потерпає від пережитків радянського підходу до управління: університети є заручниками державного замовлення, яке ізолює їх від економічних реалій і дедалі більше віддаляє від необхідності контактувати з бізнесом та активно реагувати на зміни в економіці. Диплом закладу вищої освіти (далі – ЗВО) є чи не основною вимогою під час працевлаштування, особливо для юристів, медиків, педагогів, менеджерів, фахівців добувної промисловості (інженерів, керівників підприємств). Для забезпечення реальних потреб роботодавців у кваліфікованих фахівцях виникає необхідність співпраці ЗВО з підприємствами, організаціями та інтегрованими бізнес-структурами, що надасть змогу коригувати навчальні плани та програми відповідно до сучасного ринку праці з метою зменшення невідповідності затребуваних професій та отриманих спеціальностей по закінченні навчання. А забезпечення інтеграційної взаємодії в сфері бізнесу та вищої освіти зможе забезпечити економічно-соціальне зростання країни.

      Аналіз останніх досліджень і публікацій. Регулювання взаємодії вищої освіти та ринку праці досліджували такі вітчизняні вчені як О. Грішнова [1], О. Гулевич [2], І. Грищенко, Л. Лісогор, І. Петрова та інші.

      Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. За наявності значної кількості наукових робіт присвячених взаємодії вищої освіти та ринку праці деякі аспекти залишаються недостатньо розкритими та обґрунтованими. Потребують подальшого дослідження регулювання інтеграційної взаємодії вищої освіти та бізнесу.

      Мета статті. Наукове обґрунтування необхідності регулювання інтеграційної взаємодії вищої освіти та бізнесу в Україні.

      Виклад основного матеріалу. Інтеграція (від лат. integration – відновлення, поповнення; цілий) – це об’єднування чого-небудь в єдине ціле [5]. Інтеграція вищої освіти та бізнесу може представляти собою об’єднання двох і більше суб’єктів для досягнення чітко визначеної спільної мети. Інтеграція є цілісною системою, в якій налагоджений механізм взаємодії різних сфер бізнесу та вищої освіти, визначені взаємовідносини з урахуванням виконуваних функцій для підвищення ефективності здійснення поставлених завдань, реалізація яких відбудеться з використанням наявних ресурсів.

      Згідно із Законом України «Про вищу освіту» [3] основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і розробок та їх спрямування на створення і впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу.

      Співпраця між бізнес-середовищем і науковим світом завжди була важливою, але складною темою. У зв’язку зі швидким розвитком бізнес-середовища і величезними перетвореннями у всій академічній сфері колаборація цих двох сфер має досить вагоме значення. Основна перевага для компаній з цієї співпраці – це доступ до останніх результатів досліджень та інноваційних методик. Перевага для ЗВО – змога набуття студентами практичного досвіду, додаткове фінансування на прикладні дослідження. Це взаємний підхід – компанії пропонують бізнес-ідеї, а ЗВО за відповідні кошти розробляють методики та залучають науково-педагогічних працівників і студентів з метою реалізації їх навиків та досвіду.

      Оскільки університети і промислові компанії мають різні бізнес-моделі, співпраця повинна здійснюватися з урахуванням взаємних цілей: ЗВО зосереджені на навчанні та створенні нових знань; компанії, застосовуючи винайдені ноу-хау, зосереджені на освоєнні завдань конкурентного середовища і прагнуть до успіху на ринку. Очевидно, що основний інтерес обох відрізняється. Коли вони співпрацюють, кожна сторона має певні очікування: компанії чекають на впровадження інноваційних засобів навчання, щоб забезпечити високу якість освіти, цінні знання та новаторські методики, водночас університети вбачають змогу надати своїм студентам досвід ведення бізнесу, наприклад, через стажування, та можливості здобути практичні навички на практиці.

      Випускник ЗВО, як претендент на цікаву, творчу працю у сфері технології виробництва, організації та управління ним, повинен мати не тільки високий рівень теоретичних професійних знань, але й уміти застосовувати їх у практичній діяльності. Сьогодні роботодавцю потрібен не просто носій знань, володар диплому, а ініціатор, регенератор, співучасник впровадження інноваційних методів розвитку виробництва та управління ним [1]. Викладачі також розраховують, що зможуть передати теоретичні ідеї в практичні проекти та здійснювати дослідження в реальному секторі підприємництва та бізнесу. Обидві сторони мають принципові моменти, що представляють інтерес, і це безпрограшна ситуація, в якій можна досягти максимально вигідного ефекту. Сучасний роботодавець «на виході» зможе отримати добре освіченого в нових методологіях і корпоративних завданнях фахівця, який переноситиме теоретичні нововведення в практичні проекти.

      Компанії, які не мають тісного зв’язку з науковим співтовариством, розвиватимуться повільніше. Вони не матимуть доступу до останніх результатів і методологій досліджень, а потім витрачатимуть більше часу для розробки власних методик і апробації їх на практиці. Студенти і молоді фахівці ЗВО, які перебувають поза зв’язком з компаніями, стають менш привабливими для потенційних роботодавців і часто після отримання диплома не можуть влаштуватися за фахом. ЗВО часто мають складну корпоративну місію і управляються відповідним чином. Підготовка студентів до майбутніх завдань управління має ключове значення для ЗВО. Тісна співпраця з компаніями через стажування або спільні навчальні програми запрошених лекторів, які є експертами в своїх галузях, співпраця в проектах між університетами та компаніями – все це показує, наскільки відкритий університет.

      У рамках своєї освіти та співпраці ЗВО з компаніями студенти повинні розробляти нові рішення для можливості виконання корпоративних завдань, з якими стикаються компанії в своїх організаціях; мати можливість дізнатися, як зробити їх методології відчутними в реальних життєвих ситуаціях. Ступивши за рамки суто теоретичного підходу, викладачі повинні донести навички, щоб допомогти своїм студентам передавати ідеї та стратегії на практиці. Існує взаємний вплив між широким спектром академічних і промислових областей.

      Одним з найважливіших чинників співпраці повинно бути розташування ЗВО. Наприклад: якщо університет знаходиться в «сильній» промисловій зоні, природно буде налагодити більш тісну співпрацю з промисловими компаніями. Студенти повинні мати можливість провести семінар або практичне заняття безпосередньо на підприємстві без проблем мобільності. Зарубіжним прикладом колаборації бізнесу і ЗВО є німецька консалтингова фірма «Тефен», яка включила співпрацю з науковим світом у своїй стратегії управління персоналом на двох різних рівнях [7]: 1) стажування – студенти тимчасово приєднуються до співробітників, щоб отримати більш глибоке розуміння управління бізнес-консалтингом; 2) спільна програма дослідження – надає молодим консультантам можливість взяти участь у програмі інтегрованої післядипломної магістерської освіти. Така форма колаборації забезпечує найсучасніші знання і сучасний розвиток навичок.

      Ще однією перевагою колаборації бізнесу та ЗВО є можливість відбору викладачів як партнерів компетентності в бізнесовій мережі, тим самим отримуючи вигоду з передачі знань, результатів досліджень і нових методик, що надасть бізнес-структурам конкурентну перевагу. ЗВО виграють від такої співпраці, оскільки вихід спільних проектів підвищує кількість практичних знань і досвіду, які викладачі можуть коментувати на своїх лекціях. Позитивний досвід ведення бізнесу – саме те, що очікують сучасні студенти. Більш глибоке розуміння корпоративного життя полегшить для викладачів розробку тематичних досліджень і реальних прикладів, які позитивно впливатимуть на студентів. Дедалі більше студентів вважають за краще брати участь в корпоративному житті компанії, а не працювати з традиційно типовими студентськими роботами. Компанії надають студентам основи та підтримують їх через наставництво, семінари і особистий розвиток.

      Основні переваги, які отримують компанії від співпраці з науковими колами: доступ до університетів і довгострокових відносин зі студентами, з самого початку їх навчання або на дуже ранній стадії; забезпечення постійного потенціалу високого набору; близькі відносини зі студентами на дуже ранній стадії, щоб вибрати кращих із них для подальшого співробітництва. Переваги для студентів: отримують глибоке розуміння компанії з самого початку своїх досліджень і розуміння поточних проблем і питань управління; вони можуть погоджувати свої дослідження із реальними потребами взаємодії компанії і, отже, отримувати старт на високооплачувані робочі місця. Переваги для ЗВО: оскільки компанії мають сильну «присутність» в економіці, це сприяє розвитку бренду ЗВО для залучення більшої кількості абітурієнтів; забезпечення для ринку праці фахівців з практичним досвідом.

      Більшість компаній стикаються з проблемою підбору відповідних та висококваліфікованих молодих фахівців на керівні посади. Однією з головних причин цього є демографічний розвиток. Для забезпечення експертних ноу-хау, компанії, тісно співпрацюють з університетами та інтегрують це в різні стратегії управління персоналом. З іншого боку, це призводить до того, що «класичні» студенти залишаються вільними у своїх рішеннях для стажування і тимчасових зобов’язань під час навчання; студенти, які отримують тісні відносини або навіть контрактні угоди з компаніями з самого початку їх навчання. Ці компанії підтримують студентів за роки навчання, наприклад, через наставництво, базову зарплату, доступ до особистого розвитку і т.д. У свою чергу, студенти виконують свої завдання зі стажування та корпоративні зобов’язання в компанії під час літніх і зимових канікул.

      Інтегративна взаємодія різних сфер бізнесу та вищої освіти включає сукупність економічного, структурно-організаційного, соціально-правового і глобалізаційного аспектів. Економічний аспект пов’язаний з формуванням ринкових відносин, які, включаючись в усі сфери діяльності людини, трансформують науково-освітню діяльність щодо її залежності від комерційної забезпеченості. Структурно-організаційний аспект інтеграції пов’язаний з економічним і тому здійснюється на всіх рівнях національного господарства:  мікро-, мезо-, макрорівнях. Освітньо-наукові структури можуть об’єднатися з промисловістю, бізнесом, органами влади і стати групою близько розташованих і пов’язаних між собою організацій, що доповнюють одна одну у своєму середовищі діяльності [4].

      Спостерігається тенденція зменшення рівня самодостатності і дієздатності бізнесу та вищої освіти як незалежних сфер економічно-соціальної діяльності. Реалії нинішнього часу потребують нового рівня інтеграції, що відображатимуть реальні зв’язки бізнесу та вищої освіти, які посядуть центральне місце в об’єктивному процесі взаємодії освіти й бізнесу. Також це забезпечить практичне застосування отриманих знань молодими фахівцями на ринку праці, і наукові розробки матимуть можливість упроваджуватися в різні сфери бізнесу. Інтеграційна взаємодія бізнесу та вищої освіти є визначальним чинником ефективності використання інноваційних технологій, що, в свою чергу, забезпечить підвищення рівня конкурентних переваг вітчизняних підприємств.

      Бізнес-середовищу та ринку праці притаманна швидкоплинність. Вимоги до вмінь та навичок молодих фахівців і працівників, рівня практичної підготовки та отриманої освіти змінюються з кожним роком. Свідченням цих змін є виникнення таких професій, про які було зовсім невідомо десять років тому: менеджер соціальних медіа, розробник мобільних ігор і додатків, фахівець з аналізу даних тощо [7]. ЗВО повинні вміти швидко реагувати на такі зміни для задоволення потреб сучасних роботодавців у висококваліфікованих працівниках.

      Серед роботодавців все популярнішим стає термін Employability – «придатність до працевлаштування», який характеризує сукупність знань, умінь, навичок, володіння підходами до вирішення практичної ситуації, а також здатність і бажання до неперервного навчання та професійного розвитку. Придатність до працевлаштування включає загальні компетенції, які не залежать від обраної професії, а саме: рівень самоорганізації, уміння виконувати конкретні завдання, здатність до роботи в групі, навички комунікації, грамотність, знання інформаційних технологій [2].

      Роботодавців бажають отримувати молодих фахівців, які зможуть швидко реагувати на зміни і нововведення та ті працівники, які зможуть мислити креативно. Значний рівень безробіття в нашій країні та недостатні економічні можливості є наслідком того, що молоді фахівців після навчання у ЗВО не мають практичних навичок та досвіду роботи. Вітчизняні роботодавці вже тривалий час не мають довіри до вищої освіти і вважають, що студенти, які закінчили українські ЗВО не спроможні задовольнити їх потреби у кваліфікованій праці.

      Висновки. Стан українського ринку праці підтверджує невтішний факт: кваліфікація випускників, кількість новоявлених фахівців у певних галузях, якість отриманих ними знань і навичок не задовольняють потреб роботодавців. Причина – відсутність налагодженої схеми партнерських зв’язків між бізнесом і закладами вищої освіти. Застарілі стандарти української вищої освіти не встигають за технологічним прогресом, інноваціями та більшим попитом на релевантних фахівців в індустрії. Освітня система продовжує фокусуватися на лекціях та іспитах, не приділяючи достатньої уваги реаліям практичного професійного життя. На виході маємо два взаємозалежних сектори, які за фактом ніяк між собою не пов’язані: бізнес і вища освіта [7].

      Активна співпраця бізнесу та вищої освіти у розробці навчальних програм і профорієнтування студентів може стати найбільш взаємовигідною: підприємства матимуть змогу готувати спеціалістів із необхідними професійними навичками, а ЗВО залучатимуть студентів до навчання за оновленими програмами, демонструючи реальні кар’єрні перспективи від бізнес-партнерів. Щоб підвищити якість вищої освіти в сучасних умовах і, найголовніше, допомогти студентам підготуватися до професійного життя за межами університетських аудиторій, треба активно впроваджувати більш практичний, прикладний підхід до освіти. Надання освітніх послуг, заснованих на досвіді та актуальних бізнес-процесах, допоможе викорінити наявні прогалини у продуктивності молодої робочої сили.

      Побудова й розширення партнерських зв’язків між науковими колами та приватним сектором – невід’ємна частина налагодження цього процесу. У багатьох ЗВО України якість вищої освіти визначається невисоким рівнем наукових досліджень та інноваційної діяльності, тому наслідком цього є підготовка фахівців на низькому науково-практичному рівні, не говорячи про фахівців вищої кваліфікації.

Список використаних джерел

  1. Грішнова О. А. Молоді спеціалісти на ринку праці: проблеми конкурентоспроможності та працевлаштування / О. А. Грішнова, А. Є. Самарцева // Экономика и управление. – 2013. – №2. – С. 49-54.
  2. Гулевич О. Ю. Нова парадигма вищої економічної освіти в контексті вимог ринку праці. Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: теорія, методологія, організація : збірник тез доповідей учасників ХV Всеукраїнської наукової конференції. – К. : ДП “Інформ.-аналіт. агентство”, 2017. – 327 с. – С. 283–285.
  3. Закон України «Про вищу освіту» №1556‑VII, із змінами від 01.07.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua
  4. МачулінаІ. І. Форми мережевої інтеграції науки, освіти і бізнесу // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – 2014. – №20. – С. 123–127. 
  5. Новий український тлумачний словник. Близько 20000 слів і словосполучень / укл. Н. Д. Кусайкіна, Ю. С. Цибульник; за заг. ред. д. філол. н., проф. В. В. Дубічинського. – Х., 2008. – 608 с.
  6. Ніколаєнко С. М. Наукові дослідження в університетах – визначальний чинник зростання якості освіти / С. М. Ніколаєнко. – К. : Прок-Бізнес, 2007. – 176 с.
  7. Покідіна В. Університети та бізнес: міжнародний досвід співпраці та перспективи для України. [Електронний ресурс] / Валерія Покідіна / Інтернет-проект «Популярна економіка: ціна держави». – Режим доступу : http://www.cost.ua/news/421-college-business-cooperation.

References

  1. Hrishnova O. A. Molodi spetsialisty na rynku pratsi: problemy konkurentospromozhnosti ta pratsevlashtuvannya / O. A. Hrishnova, A. YE. Samartseva // Ékonomyka y upravlenye. – 2013. – №2. – S. 49-54.
  2. Hulevych O. YU. Nova paradyhma vyshchoyi ekonomichnoyi osvity v konteksti vymoh rynku pratsi. Rozvytok systemy obliku, analizu ta audytu v Ukrayini: teoriya, metodolohiya, orhanizatsiya : zbirnyk tez dopovidey uchasnykiv KHV Vseukrayinsʹkoyi naukovoyi konferentsiyi. – K. : DP “Inform.-analit. ahent·stvo”, 2017. – 327 s. – S. 283–285.
  3. Zakon Ukrayiny «Pro vyshchu osvitu» №1556 VII, iz zminamy vid 01.07.2014 r. [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon0.rada.gov.ua.
  4. Machulina I. I. Formy merezhevoyi intehratsiyi nauky, osvity i biznesu // Metodolohiya, teoriya ta praktyka sotsiolohichnoho analizu suchasnoho suspilʹstva. – 2014. – №20. – S. 123–127.
  5. Novyy ukrayinsʹkyy tlumachnyy slovnyk. Blyzʹko 20000 sliv i slovospoluchenʹ / ukl. N. D. Kusaykina, YU. S. Tsybulʹnyk; za zah. red. d. filol. n., prof. V. V. Dubichynsʹkoho. – KH., 2008. – 608 s.
  6. Nikolayenko S. M. Naukovi doslidzhennya v universytetakh – vyznachalʹnyy chynnyk zrostannya yakosti osvity / S. M. Nikolayenko. – K. : Prok-Biznes, 2007. – 176 s.
  7. Pokidina V. Universytety ta biznes: mizhnarodnyy dosvid spivpratsi ta perspektyvy dlya Ukrayiny. [Elektronnyy resurs] / Valeriya Pokidina / Internet-proekt «Populyarna ekonomika: tsina derzhavy». – Rezhym dostupu: http://www.cost.ua/news/421-college-business-cooperation.
Стаття надійшла до редакції 28.04.2018 р.
 
Номер журналу  4(6) 2018.