СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА ЯК СТРУКТУРНА СКЛАДОВА ПУБЛІЧНО-КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 Державно-управлінські студії № 6(8), 2018

УДК 351

Худар С.М.

здобувач кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА ЯК СТРУКТУРНА СКЛАДОВА ПУБЛІЧНО-КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

 

 

У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз соціальної реклами як структурної складової публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління, ідентифіковано її як різновид комунікативних технологій, який цілеспрямовано впливає на формування соціально значимих у суспільстві цінностей, забезпечує узгодженість державних та суспільних інтересів, вироблення суспільно легітимованих моделей утвердження стабільності соціальної системи, доведено, що соціальна реклама забезпечує формування певного комунікативного уявлення про конкретну соціальну проблему та шляхи її розв’язання, артикулює мотивацію до запровадження певних дій з боку суспільства та прийняття відповідних управлінських рішень з боку органів державної влади, слугує засобом реалізації цілого комплексу організаційних, правових, економічних заходів щодо укріплення партнерства держави та суспільства.

Ключові слова: суспільство, держава, реклама, соціальна реклама, комунікації, зворотній зв’язок, громадськість, комунікативні заходи, інформація, рекламна інформація, інформаційна взаємодія, комунікативна діяльність, стратегічна комунікація, публічна діяльність, публічна політика, державно-управлінські процеси, публічно-комунікативні процеси, нормативні цінності.

 

In the article the theoretical and methodological analysis of social advertising as a structural component of public-communicative processes in the sphere of public administration was carried out, it was identified as a kind of communicative technologies, which purposefully influences the formation of socially significant values in society, ensures consistency of state and social interests, elaboration of socially legitimate models of establishing the stability of the social system, it is proved that social advertising provides the formation of a certain communication presenting a concrete social problem and ways of its solution, articulating the motivation to introduce certain actions by the society and adopting appropriate management decisions by the state authorities, serves as a means of implementing a whole range of organizational, legal, and economic measures for strengthening the partnership of the state and society.

Key words: society, state, advertising, social advertising, communication, feedback, public, communicative activities, information, advertising information, information interaction, communicative activity, strategic communication, public activity, public policy, public administration processes, publicly -communicative processes, normative values.

 

Постановка проблеми. Стратегічною функцією держави є реалізація соціального інтересу, яка забезпечується через діяльність органів державної влади, шляхом формування соціально-ціннісних пріоритетів суспільства у ролі артикуляції яких і виступає соціальна реклама. Саме вона «сприяє вирішенню соціальних задач держави, слугує засобом реалізації цілого комплексу організаційних, правових, економічних заходів щодо укріплення партнерства держави та суспільства» [1, с.234]. Відтак, органи державної влади для реалізації свого широкого функціонального діапазону мають включати запровадження соціальної реклами, яка має інформувати, формувати та стимулювати інтереси до відповідних проблем суспільного розвитку. Більше того саме соціальна реклама як структурна складова публічно-комунікативних процесів у державі покликана забезпечити вплив на стосунки між людьми, та їх ставлення до відповідних інститутів.

Соціальна реклама як структурна складова публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління характеризує безпосередню здатність «органів державної влади до налагодження цілеспрямованої інформаційної взаємодії з суспільством», шляхом презентації відповідних рекламних проектів, які чітко корелюються з реальними потребами громадян, тим самим підтверджуючи узгодженість державних та суспільних інтересів. В даному відношенні соціальна реклама постає у ролі інструменту формування певних державних цінностей та розв’язання конкретних соціальних проблем.

Всі зусилля органів державної влади у контексті реалізації відповідних соціальних проектів мають базуватись на розумінні й прийнятті громадянами цільових ціннісних орієнтирів сучасного розвитку держави. У такий спосіб, соціальна реклама виступаючи у формі консолідуючої ланки громадянського суспільства та органів державної влади покликана забезпечити технологічну узгодженість їх інтересів. Це свідчить про те, що соціальна реклама як структурна складова публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління покликана не лише інформувати громадян про соціальні проблеми, але й спонукати до активної участі у їх вирішенні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Переважна більшість дослідників соціальну рекламу розглядають у контексті аналізу її структурно-функціонального та інструментального обґрунтування процесів суспільного розвитку. Відтак, Т.Матиціна розглядає соціальну рекламу як важливий елемент політичної, економічної та морально-психологічної стабільності суспільства, оскільки вона виконує низку стратегічно важливих функцій щодо забезпечення розвитку суспільства та посилення його взаємодії з державно-управлінськими інститутами. До таких функцій він відносить: 1) інформаційну – повідомляє про наявність певної суспільної проблеми, яка потребує негайного розв’язання; 2) освітню – пояснює причини виникнення соціальних негараздів і пропонує шляхи їх усунення; 3) виховну – формує такі моделі поведінки, які сприяють безконфліктному та комфортному спільному проживанню людей у суспільстві, задоволенню їхніх фізичних, моральних, естетичних і культурних потреб; 4) економічну – сприяє надходженню від громадян податків, за рахунок яких здійснюватиметься фінансування соціальних програм, проектів; 5) спонукальну до дії – «м’яка» реклама, яка викликає позитивні емоції, формує внутрішню готовність до дії, а потім саму дію та розрахована на довгостроковий результат; «жорстка» – має агресивний характер, шокує, показує соціальне явище з негативного боку, тому спонукає споживача соціальної реклами на швидку реакцію [2, с. 28]. Виходячи із цього, вчений конкретизує цілі соціальної реклами, серед яких: створення позитивних асоціацій, соціально значимих для кожного члена суспільства; утвердження та пропаганда моральних принципів (доброта, любов до ближнього, порядність, турбота про тварин та екологічні проблеми людства); схвалення благодійних акцій; удосконалення системи освіти, культурного рівня; формування уподобань нації [2, с.29].

Мета статті полягає в здійсненні теоретико-методологічного аналізу соціальної реклами як структурної складової публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління. Досягнення даної мети обумовлює вирішення відповідних завдань, а саме: ідентифікувати соціальну рекламу як різновид комунікативних технологій, який цілеспрямовано впливає на формування соціально значимих у суспільстві цінностей, забезпечує узгодженість державних та суспільних інтересів, вироблення суспільно легітимованих моделей утвердження стабільності соціальної системи.

Виклад основного матеріалу. Соціальна реклама формуючи певне комунікативне уявлення про конкретну соціальну проблему та шляхи її розв’язання чітко артикулює мотивацію до запровадження певних дій з боку суспільства та прийняття відповідних управлінських рішень з боку органів державної влади. Це дозволяє розглядати соціальну рекламу як структурну складову технології державного управління, оскільки вона презентує інтегровані зусилля органів державної влади та суспільства щодо реалізації їх спільних цілей та завдань. У разі якщо виникатимуть полярні розходження в їх цілях та завданнях соціальна реклама забезпечуватиме лише інформування суспільства, яке також функціонально зберігатиме за собою потенціал активного цілеспрямованого впливу.

Саме тому на думку У.Ліппмана використання технології соціальної реклами як структурної складової публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління передбачає вирішення двох взаємопов’язаних завдань, що включають: необхідність формування єдиної державної політики, яка б чітко артикулювала стратегічні цілі та цінності суспільного розвитку (включаючи вирішення суперечностей в законодавчому та податковому регулюванні соціальної реклами); розроблення галузевих та територіальних програм соціальної реклами, які б відображали конкретні проблеми суспільного розвитку, узгоджені з громадською думкою [3, с.69].

У контексті аналізу соціальної реклами як структурної складової публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління доцільно чітко ідентифікувати її структурні елементи, які забезпечують її функціональну результативність. Передусім варто відзначити, що соціальна реклама як структурна складова публічно-комунікативних процесів спрямована на передачу відповідного повідомлення, яке набуває завершеної форми свого функціонування і стає інформацією, якщо доходить до свого адресату, опредмечується через форми його сприйняття, трансляції та ретрансляції. З огляду на це «певна інформація, лише тоді стає рекламним повідомленням, коли вона перетворена в знаково-символічну форму, яка сприймається аудиторією, і в результаті цього доводиться до аудиторії» [4, с. 384]. Такий підхід дозволяє ідентифікувати структурні елементи соціальної реклами як складової публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління, серед них:

  1. Комунікатор – суб’єкт ініціювання певного комунікативного повідомлення.
  2. Повідомлення – інформація, яке суб’єкт ініціювання має намір передати одержувачу і заради якої здійснюється соціальна реклама.
  3. Кодування – перетворення інформації в знаково-символічну форму, тобто в повідомлення, яке передається одержувачу.
  4. Канал – засіб, за допомогою якого фізично передається повідомлення.
  5. Одержувач – адресат, якому передається повідомлення.
  6. Декодування – розшифрування повідомлення одержувачем [4, с.411].

Виходячи із даної структури уявляється можливим розробити типологію суб’єктів (агентів рекламної діяльності) ініціювання соціальної реклами як форми реалізації публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління спираючись на дотримання вимог функціональної послідовності їх дій щодо її розроблення та реалізації. Типологія суб’єктів ініціювання соціальної реклами включає наступні:

Рекламодавець – який є суб’єктом ініціювання певних рекламних дій з метою встановлення контакту з відповідними групами громадськості, що регламентується конкретною маркетинговою стратегією.

Рекламовідтворювач (рекламна агенція) – структура, особа, яка забезпечує перетворення певної інформації шляхом її кодування у знаково-символічну форму придатну для поширення та масового сприйняття конкретною аудиторією (групою громадськості);

Рекламопоширювач – структура, особа, яка забезпечує поширення інформації за допомогою засобів масової комунікації, які здійснюють донесення певного рекламного повідомлення від її суб’єкта до безпосереднього отримувача.

Рекламоотримувач – цільова аудиторія (сукупність осіб), яка є отримувачем рекламних повідомлень, а також і ті особи, які безпосередньо перебувають під їх безпосереднім впливом.

При цьому надзвичайно важливо враховувати і той факт, що поширення соціальної реклами відбувається на двох рівнях: глобальному (охоплює населення країн та регіонів світу) та локальному (охоплює населення окремих регіонів, міст або районів) [5, с.46]. Технологічно вплив соціальної реклами як структурної складової публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління може бути описаний за допомогою відповідного системного алгоритму, який включає: 1) однонаправлену передачу інформації аудиторії; 2) отримання та декодування відповідного рекламного повідомлення аудиторією [6, с.79]; 3) реакція аудиторії на зміст інформації рекламодавця у формі її сприйняття чи несприйняття, що традиційно супроводжується зміною її соціально-поведінкової характеристики. В даному відношенні мова йде про ефективність соціальної реклами, головним критерієм якої має виступати чітко визначена форма реакції аудиторії, яка попередньо з прогнозована рекламодавцем.

У сфері державного управління соціальна реклама має слугувати реалізації двох цілей її впливу на цільову аудиторію, серед яких: 1) створення певного уявлення про презентований об’єкт реклами та 2) формування певного ставлення до об’єкту реклами. На основі цього уявляється можливим чітко ідентифікувати три основні групи завдань, яким має слугувати соціальна реклама як структурна складова публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління, серед них:

  1. Інформування – формування у суспільства обізнаності про відповідний об’єкт реклами.
  2. Переконання – формування у суспільства переваг щодо об’єкта рекламування, переконання аудиторії у вподобанні рекламованої пропозиції в порівнянні з її аналогами.
  3. Нагадування – підтримання у суспільства стану обізнаності про об’єкт та інтерес до нього [7, с.273].

У сфері державного управління визначення завдань соціальної реклами регламентується конкретною соціально-політичною чи економічною ситуацією (умовами прийняття відповідних державно-управлінських рішень, технологічними особливостями реалізації маркетингових стратегій ) і залежить від намірів рекламодавця досягнути відповідного рекламного ефекту. В результаті того, яку мету переслідує рекламодавець (в даному відношенні суб’єкт прийняття відповідних державно-управлінських рішень) запроваджується відповідний тип соціальної реклами. Основними структурними елементами такої типології традиційно виступають наступні:

  1. Соціальна реклама-повідомлення (інформуюча реклама), яка спрямована на привернення уваги до об’єкту рекламування та формування у суспільства певної обізнаності про відповідну проблему ситуацію, яка потребує свого вирішення. Під обізнаністю традиційно розуміють «здатність отримувача рекламного повідомлення, представника цільової аудиторії ідентифікувати (впізнавати чи пригадувати) об’єкт рекламування в обсязі необхідному для прийняття відповідних рішень та запровадження відповідних дій» [8, с.31]. У сфері державного управління реклама-повідомлення слугує реалізації відповідних цілей: інформування про державно-управлінські послуги та їх якість; інформування про прийняті державно-управлінські рішення та про новоприйняті закони; інформування про переваги діяльності відповідних державно-управлінських інститутів; інформування суспільства про відповідні зміни у певній сфері суспільного життя; пояснення суспільству про результативність відповідних соціальних проектів; виправлення стереотипного уявлення про відповідну ситуацію, проект чи продукт соціальної практики.

Соціальна реклама-переконання (переконуюча реклама), спрямована на формування у суспільства певних вподобань щодо об’єкту рекламування, та певне його переконання у перевагах відповідного об’єкту рекламування. Під вподобанням зокрема Є.Дугін розуміє «сталу потребу суспільства як суб’єкта отримання рекламного повідомлення та представника конкретної цільової аудиторії в необхідності формування чітко визначеного, технологічно змодельованого уявлення про об’єкт рекламування» [9, с.77].

Переконуюча реклама – як вид соціальної реклами відіграє стратегічну роль, оскільки вона спрямована на формування сталого уявлення про відповідну ситуацію у сфері суспільного життя та формування певного ставлення до неї з боку суспільства.

Залежно від того наскільки змістовно ця модель соціальної реклами синхронізується із запитами суспільства, формується і уявлення про результативність та ефективність державно-управлінських інститутів. Виходячи із цього, головною функцією переконуючої реклами є спонукання суспільства до окремих дії, стимулювання певної потреби щодо ставлення до відповідної ситуації чи реалізації конкретної послуги. З огляду на це, такий контекст переконуючої реклами, свідчить про те, що функціонально вона покликана «переконати споживача зробити вибір на користь одного конкретного образу чи моделі сприйняття з безлічі можливих, що, як правило, передбачає різноманітне поєднання раціональних та ірраціональних аргументів, переконань, які повинні бути більш вагомими і мати більше впливу щодо формування певного ставлення до певної події чи ситуації» [10, с.69].

Переконуюча соціальна реклама спрямована на реалізацію відповідних цілей, серед яких: переконання суспільства щодо сприйняття певних подій та оцінки відповідних ситуацій; переконання суспільства у відповідних діях як у формі реакції на певний подійний ряд, так і більш активна реакція у формі безпосередньої діяльності; переконання змінити своє оціночне ставлення до певного рішення; змінити ставлення до певної ситуації, події чи явища; змінити комунікативний образ сприйняття відповідної ситуації у суспільстві; сформувати або змінити модель позиціонування певного соціального проекту у свідомості громадян; утримати лояльність суспільства до відповідних явищ, подій, процесів чи рішень.

  1. Соціальна реклама-нагадування (нагадувальна реклама) спрямована на підтримання у суспільства обізнаності про об’єкт рекламування, шляхом збереження сталого інтересу до нього та попиту на певну комунікативну модель позиціонування відповідних подій. Головною функцією даного виду соціальної реклами є формування у суспільства представленого відповідними групами громадськості певного інформаційного запиту на окремий об’єкт рекламування. Так, досить часто соціальна реклама маючи короткочасну тактичну спрямованість не утримується у свідомості суспільства, а тому нагадувальна реклама спрямована на забезпечення її стратегічної спрямованості з її передчасним та постійним тиражуванням, яке має слугувати фокусуванню усталеності щодо відповідного розуміння певної ситуації. Йдеться здебільшого про повторюваність, яка набуває стратегічного значення в позиціонуванні відповідного змісту соціальної реклами в певних обставинах.

У підтвердження цього, нагадувальна соціальна реклама спрямована на реалізацію відповідних цілей, серед яких: нагадування суспільству про відповідні проблемні ситуації, які потребують його уваги та вирішення; нагадування суспільству про необхідність реалізації відповідного соціального проекту від якого безпосередньо залежить його майбутнє; надування суспільству про те які наслідки можуть бути в результаті недостатньої уваги до відповідних проблем суспільного розвитку; нагадування про те який інструментарій існує у контексті вирішення соціальних проблем, і яка дочасність їх вирішення; нагадування про доцільність реалізації відповідних соціальних проектів та підтримання високого рівня інформованості суспільства про їх актуалізацію в сучасних умовах суспільного розвитку.

В межах здійснення даного аналізу доцільно виходити із того, що функціонально соціальна реклама покликана вирішувати суспільно значимі проблеми, а тому її замовниками виступають як органи державної влади, так і комерційні та некомерційні структури. Виходячи із цього достатньо обґрунтованою є класифікація основних видів соціальної реклами, яка традиційна включає:

  • некомерційну (представлена державними інститутами щодо артикулювання суспільно значимих питань);
  • суспільну (звертає увагу на позитивні явища в житті суспільства);
  • державну(покликана поліпшити імідж державних інститутів – таких як армія, міліція, податкова поліція і т. п.);
  • власне соціальну (спрямована на актуалізацію проблем суспільного розвитку) [11, с.18-19].

Дана класифікація є методичним підтвердженням того, що суб’єктами замовлення та реалізації соціальної реклами можуть виступати некомерційні структури (церква, медичні установи, навчальні заклади), які у такий спосіб слугують реалізації державних та недержавних проектів.

Відтак, соціальна реклама як структурна складова публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління має слугувати згуртованості суспільства, а тому вона повинна оперувати стратегічною тематикою, яка відповідає об’єктивним інтересам та запитам суспільства. В межах вітчизняної комунікативної практики, така тематика структурована за відповідними розділами, включаючи проблеми: «навколишнього середовища; вживання шкідливих речовин; ставлення до мови та населення в цілому; сімейного насильства та насильства над дітьми; антитваринної тематики» [12, с.178].

Це свідчить про те, що соціальна реклама як структурна складова публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління забезпечується через діяльність відповідних інститутів. Такими інститутами на нашу думку виступають наступні.

  1. Громадські організації, використовують соціальну рекламу для реалізації соціально значимих цілей, для актуалізації своєї діяльності у суспільстві. Для них «соціальна реклама вважається одним із методів реалізації свої ідей, пов’язаних з суспільними змінами або просуванням певних цінностей» [13, с.26]. Йдеться про рекламу громадських організацій, діяльність яких спрямована на посилення взаємодії з органами державної влади, шляхом реалізації потреб та інтересів суспільства.
  2. Благодійні інституції, які задають змістовну направленість соціальної реклами, з метою досягнення таких цілей як: збір коштів; реалізація соціальних проектів спрямованих на вирішення конкретних суспільних проблем.
  3. Державно-управлінські інститути, використовують соціальну рекламу задля реалізації своїх функціональних обов’язків шляхом посилення взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Йдеться про безпосередню рекламу діяльності державних інститутів, шляхом використання механізмів налагодження соціального дискурсу (до прикладу інформування суспільства про зміст державної політики) з суспільством. Саме в такому розумінні використовується поняття державна реклама, як «реклама державних інститутів та просування їх інтересів» [14, с.89]. Завдяки соціальній рекламі державно-управлінські інститути здобувають можливість «інформувати та повідомляти про найбільш важливі та актуальні проблеми сучасності, впливати на свідомість громадян та їх мислення» [14, с.93].

Комерційні структури користуютьсяі використовують соціальну рекламу в межах реалізації загальної стратегії соціальної відповідальності бізнесу. У більшості випадків «великий бізнес» включає соціальну проблематику у свої комунікативні стратегії з метою формування позитивного образу своєї організації у суспільстві» [15, с.171]. Комерційні структури також відіграють надзвичайно важливу роль у публічно-комунікативній сфері суспільства, адже ефективність комерційної реклами сьогодні також визначається рівнем використання соціального дискурсу, в результаті чого відбувається так звана комерціалізація соціальної реклами, яка підтверджує високий рівень її зближення із сферою бізнесу.

У контексті розроблення та реалізації соціальної реклами варто враховувати роль професійних об’єднань, які також виступають суб’єктом замовлення соціальної реклами щодо позиціонування певних соціальних проектів притаманних для відповідної професійної групи та комерційних структур, які в стратегію своєї діяльності включають вирішення соціальних проблем у формі реалізації відповідної рекламної стратегії.

Аналізуючи соціальну рекламу як структурну складову публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління варто також враховувати і той факт, що при ідентифікації відповідних інтересів, які виступають предметом державної реклами, надзвичайно складним питанням залишається чітке відмежування її методологічної сфери від ідеологічної пропаганди, якою досить часто пронизана державна реклама. Функціонально, це обумовлено і тим, що за предметом, цілями та завданнями державна реклама співпадає з ідеологічною пропагандою, адже у більшості випадків головним замовником соціальної реклами виступає держава, то заради відстоювання своїх інтересів вона може переорієнтовуватись від позиціонування предметної проблематики соціальної реклами до позиціонування власної інституційної функціональності.

Як висновок варто зазначити, що здійснений нами аналіз соціальної реклами як структурної складової публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління дозволив ідентифікувати її як різновид комунікативних технологій, який цілеспрямовано впливає на формування соціально значимих у суспільстві цінностей, забезпечує узгодженість державних та суспільних інтересів, вироблення суспільно легітимованих моделей утвердження стабільності соціальної системи. На підставі цього доведено, що соціальна реклама забезпечує формування певного комунікативного уявлення про конкретну соціальну проблему та шляхи її розв’язання, артикулює мотивацію до запровадження певних дій з боку суспільства та прийняття відповідних управлінських рішень з боку органів державної влади, слугує засобом реалізації цілого комплексу організаційних, правових, економічних заходів щодо укріплення партнерства держави та суспільства і реалізується на двох рівнях: глобальному (охоплює населення країн та регіонів світу) та локальному (охоплює населення окремих регіонів, міст або районів).Все це увиразнює доцільність детального аналізу місця, ролі та функцій соціальної реклами як форми публічної комунікації у функціонуванні системи державного управління, що й закладає перспективи для подальшого розроблення даної проблематики в межах сучасної державно-управлінської науки.

 

Список використаних джерел:

  1. Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг. СПб.: Наука, 2015. –789 с.
  2. Матыцина, Т. Социальная реклама Текст. / Т. Матыцина // Пчела. – – №2. – 21-37.
  3. Липпман У. Общественное мнение. М. : 2014 – 569 с.
  4. ГрачевМ. Н. Политическая коммуникация: теоретические концепции, модели, векторы развития. – М., 2014 – 711 с.
  5. Татарннова Г.Н. Управление общественными отношениями. –СПб., 2014 – 611 с.
  6. Никитов В. А., Орлов Е. И., Старовойтов А. В., Савин Г. И. Информационное обеспечение государственного управления. М, 2000 – 489 с.
  7. Кравченко В.И. Власть и коммуникация: проблемы взаимодействия в информационном обществе. – СПб., 2013 – 389 с.
  8. McQuail D. Media Performance. Mass Communication and the Public Interest. – L., 2012 – 483 р.
  9. Дугин Е.Я. Создание смыслов в электронную эру. М., 2015 – 489 с.
  10. Чаган Н. Г. Реклама в социокультурном пространстве: традиции и современность // Маркетинг за рубежом. – 2012 – №2. – С.67-81.
  11. Сюняков Р. М. Качественная реклама в современном мире / Р. М. Сюняков // Инновационный менеджмент. – – № 3. – С. 17-23
  12. Донцов А. И. Экономические результаты рекламной восприимчивости. – М. : 2012 – 411 с.
  13. Докторов Б. З. Обогащенное общественное мнение: понятие, социальная практика, опытизучения // Мониторинг общественного мнения. – – № 3 – с.25-39
  14. Алексеева О. П. История доверия в недоверительные времена / О.П. Алексеева. – М. : Эксмо, 2008. – 240 с.
  15. Брайант, Дж. Основы воздействия сциальной рекламы / Дж. Брайант С. Том-сон: пер. с англ. – М. : Издат. дом «Вильяме», 2014. – 432 с.

 

References:

  1. Lamben J.-J. (2015), Strategicheskij marketing [Strategic Marketing], Nauka, SPb., Russia.
  2. Matycina T. (2002), “Social Advertising Text”, Pchela, №2, рр. 21-37.
  3. Lippman U. (2014), Obshhestvennoe mnenie [Public opinion], Moscow, Russia.
  4. Grachev M. N. (2014), Politicheskaja kommunikacija: teoreticheskie koncepcii, modeli, vektory razvitija [Political communication: theoretical concepts, models, development vectors], Moscow, Russia.
  5. Tatarnnova G. N. (2014), Upravlenie obshhestvennymi otnoshenijami [Public relations management], SPb., Russia.
  6. Nikitov V. A., Orlov E. I., Starovojtov A. V., Savin G. I. (2000), Informacionnoe obespechenie gosudarstvennogo upravlenija [Information support of state administration], Moscow, Russia.
  7. Kravchenko V.I. (2013), Vlast’ i kommunikacija: problemy vzaimodejstvija v informacionnom obshhestve [Power and Communication: Problems of Interaction in the Information Society], SPb., Russia.
  8. McQuail D. (2012), Media Performance. Mass Communication and the Public Interest [Media Performance. Mass Communication and the Public Interest], London, Great Britain.
  9. Dugin E. Ja. (2015), Sozdanie smyslov v jelektronnuju jeru [Creating meanings in the electronic era], Moscow, Russia.
  10. Chagan N. G. (2012), “Advertising in the socio-cultural space: traditions and modernity”, // Marketing za rubezhom, №2, рр.67-81.
  11. Sjunjakov R. M. (2008), “Qualitative advertising in the modern world”, Innovacionnyj menedzhment, № 3, рр. 17-23.
  12. Doncov A. I. (2012), Jekonomicheskie rezul’taty reklamnoj vospriimchivosti [Economic results of advertising susceptibility], Moscow, Russia.
  13. Doktorov B. Z. (2014), “Enriched public opinion: concept, social practice, experiments”, Monitoring obshhestvennogo mnenija, 2014. – № 3, рр.25-39.
  14. Alekseeva O. P. (2008), Istorija doverija v nedoveritel’nye vremena [Confidence story in uncertain times], Moscow, Russia.
  15. Brajant Dzh. Osnovy vozdejstvija scial’noj reklamy [Fundamentals of the Impact of Publicity Advertising], Moscow, Russia.

 

 

Худар C.М., здобувач кафедри публічного управління та адміністрування Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

07527, Україна, Київська обл., Баришівський р-н, с. Бзів, вул. Свято-Миколаївська, 24.

Email: stanislav.khudar@gmail.com

ORCID: 0000-0002-7691-6258

Цитування: Худар С.М. Соціальна реклама як структурна складова публічно-комунікативних процесів у сфері державного управління // Державно-управлінські студії. – 2018. – № 6 (8). – Режим доступу : _________.

Стаття надійшла: 08.05.2018

Схвалено до друку: 21.05.2018

 

Stanislav Hudar, postgraduate student of the department of public administration training institute of the State Employment Service of Ukraine

07527, Ukraine, Kyiv region, Baryshevskа region, with. Bziv, st. St. Nicholas, 24.

Email: stanislav.khudar@gmail.com

ORCID: 0000-0002-7691-6258

Citation: Hudar S.M. (2018) Social advertising as a structural component of public-communicative processes in the field of public administration, Derzhavno-upravlinski studii, vol. 6 (8), available at: ________.

Article arrived: 08.05.2018

Accepted: 21.05.2018