СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Державно-управлінські студії № 5(7), 2018

УДК 364.04

  О. П. Лішик

заступник голови Луганської обласної державної адміністрації із соціальних та гуманітарних питань

СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

 

У статті з’ясована сутність та зміст соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Виокремлено три головні складові системи соціального захисту: пенсійне забезпечення та забезпечення на випадок безробіття; грошова допомога сім’ям; різні форми соціальної допомоги й соціальних послуг (догляд за людьми похилого віку та інвалідами, опіка над сиротами). Виявлені основні напрями державної політики щодо соціального захисту населення України. Досліджено основні напрями державної політики щодо соціального захисту населення України. З’ясовано, що соціальний захист внутрішньо переміщених осіб здійснюється в рамках додаткового соціального захисту і полягає у наданні додаткової матеріальної підтримки та соціальних послуг за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів, інших джерел фінансування, пов’язаний з вимушеним або самостійним залишенням власного місця проживання під впливом воєнного конфлікту, окупаційних умов, повсюдного виявлення насильницьких дій, порушення соціальних прав та інших проблем з метою уникнення можливих негативних наслідків вказаних явищ.

Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, державне управління, дефініції, соціальний захист.

 

The essence and content
of social protection of internally displaced persons

Lishyk Olga P.,
Luhansk Regional State Administration

 

The article clarifies the essence and content of social protection of internally displaced persons. There are three main components of the social protection system: pension and unemployment insurance; cash assistance to families; various forms of social assistance and social services (care for elderly people and people with disabilities, care for orphans). The main directions of the state policy concerning social protection of the population of Ukraine were revealed. The main directions of the state policy concerning social protection of the population of Ukraine were researched. It was determined that social protection of internally displaced people is carried out in the framework of additional social protection and is to provide additional material support and social services at the expense of the state budget, local budgets, other sources of financing, connected with forced or self-abandonment of their own residence under influence of military conflict, occupational conditions, widespread detection of violent actions, violation of social rights and other problems in order to avoid possible negative effects of these phenomena.

Key words: internally displaced persons, public administration, definitions, social protection.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Коли суспільство в своєму розвитку потрапляє в епоху кардинальних економічних та політичних змін, завжди гостро постає питання соціального захисту населення. Це стосується й України, конституція якої гарантує своїм громадянам право на такий захист. Термін «соціальний захист» вперше було застосовано у США в зв’язку з прийняттям у 1935 році закону «Про соціальний захист». На сьогоднішні мають місце різні підходи до трактування поняття «соціальний захист».

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання вказаної проблеми. Питанням соціального захисту внутрішньо переміщених осіб присвячували свої праці такі провідні науковці: Болотіна Н.Б., Бориченко К.В., Комарова О.О., Кравченко М.В., Макарова О.В. та інші. Проте дане питання потребує додаткового вивчення у світлі останніх подій, чому і буде присвячена дана стаття.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті з’ясувати сутність та зміст соціального захисту внутрішньо переміщених осіб.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Під поняттям соціального захисту варто розуміти категорію, яка є відображенням сукупності відносин, що виникають у суспільстві з виробничих, розподільчих, перерозподільчих питань задля забезпечення адекватного підходу до соціальної адаптації та включення в соціальне життя осіб, які не здатні самостійно піклуватися про себе та уникнути соціального ризику.

Система соціального захисту виконує дві основні функції: по-перше, зменшення негативних наслідків бідності шляхом надання короткотермінової адресної допомоги бідним верствам населення; по-друге, запобігання бідності шляхом створення умов для участі громадян у належно оплачуваній продуктивній праці та соціальному страхуванні в працездатний період [11].

Існуюча в Україні система соціального захисту почала своє формування після набуття незалежності і в зв’язку з подальшим переходом устрою економічної системи країни від командно-адміністративного до ринкового. Зважаючи на такі зміни, замість поняття «соціальне забезпечення», яке було характерним для радянського періоду історії, коли воно окреслювало сукупність державних заходів по матеріальному забезпеченню громадян в старості або у разі втрати працездатності, пов’язаної з піклуванням про дітей, з лікуванням та медичним обслуговуванням тощо, прийшло поняття «соціальний захист». Соціальне забезпечення формувалося за рахунок суспільних фондів споживання, які забезпечували безоплатну освіту, стипендії, пенсії та інші соціальні виплати, оплату щорічних відпусток та путівок у санаторії або будинки відпочинку, безоплатне медичне обслуговування, піклування про дітей дошкільного віку, ряд інших виплат та пільг тощо.

Соціальна політика в Україні, відповідно до загальноприйнятих сучасних вимог, передбачає вирішення трьох головних завдань: розробка й реалізація програм соціального захисту населення, спрямованих на забезпечення прогресу на міжнародному, національному й регіональному рівнях у різних сферах суспільного життя; формування правової культури населення, що передбачає, насамперед, подолання правового нігілізму, «правового екстремізму»; здійснення економічних перетворень, необхідних для забезпечення переходу до ринкової економіки, диференційованої багатоукладної моделі виробництва й розподілу, здатної гнучко реагувати на погіршення становища окремих соціальних верств і категорій населення [7]. Будучи невід’ємною складовою соціальної політики, соціальний захист визначає обличчя соціальної держави, є інструментом втілення конституційних положень, перетворення гасел на дійсність.

Слід виділити три головні складові системи соціального захисту: 1) пенсійне забезпечення та забезпечення на випадок безробіття; 2) грошова допомога сім’ям; 3) різні форми соціальної допомоги й соціальних послуг (догляд за людьми похилого віку, інвалідами, опіка над сиротами) [7].

Структура видатків з бюджетів місцевого рівня, що спрямовуються на соціальну допомогу та соціальне забезпечення, переважно сформована з видатків на соціальний захист сімей, дітей та молодих людей. Основний же напрям, куди спрямовуються кошти, – це захист людей пенсійного віку.

Основні напрями державної політики щодо соціального захисту населення України полягають у: підвищенні якості життєдіяльності населення, досягненні високих соціальних стандартів та нормативів; сприянні розвитку людських ресурсів, повноцінному відтворенню людського потенціалу, що передбачає, у тому числі, розбудову та модернізацію соціальної інфраструктури; створенні умов для реалізації соціального потенціалу людини; реформування системи оплати праці, підвищення її стимулюючої ролі у структурі грошових доходів населення; трансформації ринку праці та сфери зайнятості населення; покращенні послуг в охороні здоров’я, створенні системи загальнообов’язкового державного медичного страхування; гарантуванні та рівності умов при набутті загальної освіти; вирівнюванні рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов’язана з об’єктивними причинами; створенні умов для соціальної адаптації осіб з обмеженими фізичними можливостями, у т.ч. умов для навчання і працевлаштування відповідно до стану здоров’я; створенні сучасної системи соціальних послуг [4].

На даний час ведуться науково-суспільні дискусії стосовно впровадження медичного страхування. Доволі різкий перехід до такого типу медичного забезпечення в Україні на нинішньому етапі соціально-економічного розвитку держави може виявитися передчасним і призвести до загострення соціальних проблем. Вочевидь, держава повинна залишатися основним джерелом фінансування системи охорони здоров’я, зберегти за собою контроль над фінансовими потоками в даній галузі, але змінити при цьому принципи фінансування медичних закладів, спираючись на нові ринково-економічні відносини.

Чинна в Україні система державної соціальної допомоги представлена низкою виплат, спрямованих на підтримку соціально вразливих або найменш забезпечених груп населення. Державна соціальна допомога надається органами соціального захисту населення, що підпорядковані Міністерству соціальної політики України. Фінансування здійснюється шляхом перерахування до місцевих бюджетів субвенцій з центрального. Хоча повноваження щодо фінансування соціальної допомоги покладені на місцеві бюджети, насправді відбувається централізоване регулювання відповідних надходжень, місцева влада фактично позбавлена фінансової самостійності [5].

Таким чином, сьогодні розмір соціальної допомоги є доволі вагомим за обсягом видатків та кількістю населення, що її отримує, а також характеризується складним структурним змістом.

У контексті нашого дослідження, соціальний захист внутрішньо переміщених осіб варто розглядати як сукупність дій соціального характеру, спрямованих на підтримку соціальної адаптації та включення в соціальне життя осіб, які змушені здійснювати внутрішню міграцію через посилення збройних конфліктів та політичних негараздів на території певного регіону.

Зважаючи на військові події у східній частині України 2014 року значна кількість людей змушена мігрувати, при цьому державою запроваджена спеціальна адресна допомога для внутрішньо переміщених осіб.

У цих умовах особливого значення серед видів соціального захисту внутрішньо переміщених осіб набуває соціальне обслуговування, що передбачає діяльність соціальних служб щодо надання безплатно або на пільгових умовах соціальних послуг переселенцям у зв’язку з необхідністю подолання та пом’якшення несприятливих наслідків соціальних ризиків, пов’язаних з обставинами, що спричинили необхідність внутрішнього переселення [2]. Ситуація, що наразі відбувається в Україні з регулюванням правового та соціально-економічного захисту переселенців, є вкрай нестабільною. Вона скоріше спрямована на уникнення масових соціальних вибухів у суспільстві, аніж на належний ефективний їх соціальний захист [3].

Фактично, в Україні утворилася нова категорія соціально незахищених осіб, для роботи з якою необхідно мати, по-перше, відповідне нормативно-правове забезпечення, по-друге, організації і фахівців, що зможуть надавати соціальні послуги відповідно до потреб цієї категорії клієнтів. Саме тому проблема розширення напрямів діяльності організацій соціальної сфери, розроблення і впровадження програм допомоги внутрішньо переміщеним особам набула на сьогодні особливої актуальності [10].

Специфічна робота із сім’ями вимушених переселенців хоч і є новою для багатьох спеціалістів соціальних служб, проте однозначно вимагає від них відповідального ставлення, високого професіоналізму щодо профілактики наслідків стресів, гострих емоційних станів, переживання горя і втрат, попередження різних проявів міжособистісних конфліктів, насильства в освітньому середовищі, а також чуйності та поваги до кожної особистості [9, с. 103]. Це пов’язано з тим, що рятуючись від збройного конфлікту, насильства та інших проявів порушень прав людини, сім’ї досить часто покидали місце свого проживання без достатньої кількості необхідних речей або взагалі без них. У зв’язку з цим важливого значення набуває забезпечення внутрішньо переміщених осіб, у тому числі сімей з дітьми, натуральною допомогою – одягом, взуттям, речами першої необхідності, товарами догляду за дитиною та ін. [2].

В умовах, що склалися, соціальний захист внутрішньо переміщених осіб має бути одним із пріоритетних напрямів сучасної державної політики. Натомість реалії свідчать, що в Україні досі відсутня єдина стратегія комплексної державної допомоги із чіткими цілями, завданнями, пріоритетами та критеріями оцінювання. З метою вирішення низки проблем, з якими вони стикаються, доцільно координувати зусилля держави та активну позицію громадянського суспільства, що можливо лише за умов володіння реальними, достеменно відомими, офіційними, статистичними даними щодо кількості внутрішньо переміщених осіб, а також даними соціальних опитувань та моніторингів на предмет того, якої конкретно допомоги вони потребують. З метою ефективного розв’язання окреслених проблем, вважаємо за доречне використовувати досвід інших країн щодо ефективної координації та адаптації внутрішньо переміщених осіб [3].

Однак внутрішньо переміщені особи, що потрапляють до територій підконтрольних українській владі, у своїй більшості потребують матеріальної, соціальної, юридичної та інших видів допомоги. Таким чином, на сьогодні вищезазначена категорія населення потребує особливого ставленні та підвищеної уваги з боку держави та суспільства, а саме органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських та волонтерських організацій і об’єднань тощо. Найважливішим питанням постає питання вирішення проблем соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Саме це призводить до необхідності проведення цілого комплексу заходів, які спрямовані на соціальну адаптацію внутрішньо переміщених осіб та їхній захист. Серед низки проблем, які постають перед внутрішньо переміщеними особами, слід виділити: житлова проблема (розміщення та забезпечення належних умов проживання), проблема працевлаштування, інформаційна проблема (відсутність належного інформування про можливості психологічної реабілітації, відновлення документів, отримання довідкових документів, оформлення документів для працевлаштування, отримання субсидій, недостатньої кількості додаткових місць у навчальних закладах тощо), юридична проблема (юридичний супровід при отриманні або відновленні необхідних документів, захист у суді тощо).

Серйозним викликом є питання працевлаштування та пошуку житла. Дві основні проблеми, з якими стикалися приблизно 40 % внутрішньо переміщених осіб під час пошуку роботи, – це низькі заробітні плати та невідповідність вакансій їхній освіті та професії. Однак тільки половина опитаних виявили бажання навчатися, щоб покращити свої навички. Також третина внутрішніх переселенців зазначили, що роботодавці часто не хочуть їх наймати й, таким чином, дискримінують внутрішньо переміщених осіб відносно місцевого населення [8].

Особливістю додаткового соціального захисту є встановлення для осіб, які мають на них право, пільг та послуг переважно нематеріального характеру: у сфері працевлаштування, навчання, побутово-комунального обслуговування тощо. Водночас законодавством також передбачена можливість здійснення грошових виплат у рамках додаткового соціального захисту населення, у тому числі сімей з дітьми. У цьому разі йдеться про цільове фінансування з державного бюджету на спеціальні соціальні потреби, організаційні заходи щодо пом’якшення несприятливих наслідків окремих соціальних ризиків, підтримку певних верств населення, які перебувають у найбільш скрутних умовах, тощо. Кошти на такі програми найчастіше виділяються з державного бюджету України [1, с. 117].

Переселення осіб із зони проведення АТО та тимчасово окупованої території спричинило суттєві порушення стану їхнього здоров’я. За медичною допомогою в адміністративних областях та м. Києві з числа тимчасово переміщених осіб звернулося за весь період 86304 особи, з них 37576 – діти [6]. Таким чином, надання медичної допомоги слід віднести до одного з найважливіших видів соціального захисту внутрішньо переміщених громадян. Вона має надаватися відповідно до встановленого порядком державного управління у сфері охорони здоров’я. Проте сьогодні держава не здатна повною мірою задовольнити існуючі потреби внутрішньо переміщених осіб, щонайменше необхідним комплексом лікарських засобів.

Отже, соціальна робота з внутрішньо переміщеними особами є складовою професійної соціальної роботи, яка спрямована на вирішення проблем, пов’язаних зі змінами соціально-культурного середовища, непростими питаннями економічного, соціального, психологічного та освітнього характеру, що потребують невідкладного вирішення.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, соціальний захист внутрішньо переміщених осіб слід розглядати як складову частину системи загального соціального захисту населення. Він здійснюється у рамках додаткового соціального захисту і полягає в наданні додаткової матеріальної підтримки та соціальних послуг за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів, інших джерел фінансування, пов’язаний із вимушеним або самостійним залишенням власного місця проживання під впливом воєнного конфлікту, окупаційних умов, повсюдного виявлення насильницьких дій, порушення соціальних прав та інших проблем з метою уникнення можливих негативних наслідків вказаних явищ. Незважаючи на впровадження заходів додаткового соціального захисту внутрішньо переміщених осіб у вигляді матеріальної допомоги, соціальних пільг, медичної допомоги тощо, вести мову про те, що вжитих заходів, передбачених діючим законодавством України і спрямованих на подолання негативних наслідків явищ, які призвели до внутрішнього переміщення населення, достатньо для досягнення позитивного результату, на даний час не доводиться.

 

Список літератури

  1. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України : навч. посіб. [2-ге вид., перероб. і доп.] / Н.Б. Болотіна. – К. :Знання, – 663 с.
  2. БориченкоК.В. Соціальний захист внутрішньо переміщених сімей з дітьми / К.В. Бориченко // Часопис цивілістики. – – Вип. 19. – С. 88–93.
  3. КомароваО.О. Соціально-економічна захищеність внутрішньо переміщених осіб в Україні / О.О. Комарова, О.С. Славіна // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. – 2017. – Вип.  – С. 128–135.
  4. КравченкоМ.В. Регіональні пріоритети державної політики у сфері соціального захисту населення України / М.В. Кравченко // Актуальні проблеми державного управління. –  – № 2. – С. 229–238. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2008_2_31.
  5. МакароваО.В. Соціальна політика в Україні : моногр. / О.В. Макарова; Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. – К., 2015. – 244 с.
  6. Міжвідомчий координаційний штаб повідомляє: загальна кількість внутрішньо переміщених осіб становить 419тис. 630 осіб [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua.
  7. МоскаленкоВ.В. Сутність соціального захисту та його місце в політиці соціальної держави / В.В. Москаленко // Наукові записки. – 2013. –Том 21. – С. 42.
  8. Питання захисту прав дітей в умовах збройного конфлікту– на контролі Омбудсмана і громадськості [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news/all-activity/6515-znpitannya-zaxistu-prav-ditej-v-umovax-zbrojnogo-konfliktu-na-kontroli/.
  9. СьомкінаІ.С. Соціально-педагогічна робота з сім’ями вимушених переселенців: стан та перспективи / І.С. Сьомкіна // Зб. наук. пр. Хмельницького ін-ту соціальних технологій Ун-ту «Україна». – 2015. – № 11. – С. 102–105.
  10. ЧенбайІ.В. Напрями діяльності організацій соціальної сфери з допомоги внутрішньо переміщеним особам / І.В. Ченбай // Вісник Черкаського ун-ту. Серія. Педагогічні науки. – 2015. – № 37 (370). – С. 128–134.
  11. ЧиркінаІ.Д. Сучасні напрямки соціального захисту різних верств населення України // Наукові праці. – Миколаїв : Вид-во МФ НаУКМА. – 2001. – Т. 12. – Серія: Політичні науки. – С. 86.

 

References

  1. Bolotina N.B. (2008), Pravo sotsialnoho zakhystu Ukrainy : navchalnyi posibnyk [The right to social protection of Ukraine: manual], 2nd ed., Znannia, Kyiv, Ukraine.
  2. Borychenko K.V. (2015), “Social protection of internally displaced families with children”, Chasopys tsyvilistyky, vol. 19, pp. 88–93.
  3. Komarova O.O. and Slavina O.S. (2017), “Socio-economic security of internally displaced persons in Ukraine”, Sotsialni tekhnolohii: aktualni problemy teorii ta praktyky : zbirnyk naukovykh prats,75, pp. 128–135.
  4. KravchenkoV. (2008), “Regional priorities of the state policy in the field of social protection of the population of Ukraine”, Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia, vol. 2, pp. 229–238, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2008_2_31.
  5. MakarovaV. (2015), Sotsialna polityka v Ukraini : monohrafiia [Social policy in Ukraine: monograph], M.V. Ptukha Institute for Demography and Social Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.
  6. The interagency focal point reports: the total number of internally displaced persons is 419630 people (2018), available at: http://www.kmu.gov.ua.
  7. MoskalenkoV. (2013), “The essence of social protection and its place in the policy of a social state”, Naukovi zapysky, vol 21, p. 42.
  8. The issue of protecting the rights of children in conditions of armed conflict – under the control of the Ombudsman and the public (2018), , available at: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news/all-activity/6515-znpitannya-zaxistu-prav-ditej-v-umovax-zbrojnogo-konfliktu-na-kontroli/.
  9. SomkinaS. (2015), “Socio-pedagogical work with families of forced migrants: the state and prospects”, Zbirnyk naukovykh prats Khmelnytskoho instytutu sotsialnykh tekhnolohii Universytetu “Ukraina”, vol. 11, pp. 102–105.
  10. ChenbaiV. (2015), “Areas of activity of organizations of social sphere with the help of internally displaced persons”, Visnyk Cherkaskoho universytetu, Seriia. Pedahohichni nauky, vol. 37 (370), pp. 128–134.
  11. ChyrkinaD. (2001), “Modern areas of social protection of various strata of the population of Ukraine”, Naukovi pratsi, Seriia. Politychni nauky, Publishing house of the MF Kyiv-Mohyla Academy, vol. 12, p. 86.

 

Лішик Ольга Петрівна,

заступник голови Луганської обласної державної адміністрації із соціальних та гуманітарних питань

93400, Україна, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний 59

 

Lishyk Olga P.,

Deputy Head of the Luhansk Oblast State Administration on Social and Humanitarian Issues

59, Tsentralnyi prospectus, Sievierodonetsk, Luhansk oblast, 93400, Ukraine

Email: pr.lishyk.olga@loga.gov.ua

ORCID: _______________

 

Цитування: Лішик О.П. Сутність та зміст соціального захисту внутрішньо переміщених осіб // Державно-управлінські студії. – 2018. – № 5 (7). – Режим доступу : _________.

Стаття надійшла: 01.01.2018

Схвалено до друку: 01.01.2018

 

Citation: Lishyk O.P. (2018), The essence and content of social protection of internally displaced persons, Derzhavno-upravlinski studii, vol. 5 (7), available at: ________.

Article arrived: 01.01.2018

Accepted: 01.01.2018