УПРАВЛІННЯ ЕМОЦІЯМИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ ЯК ЧИННИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Державно-управлінські студії № 5(7), 2018

УДК 323:355.11:159.942

Пріб Г. А.

д.мед.н., професор, завідувач кафедри психології Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

УПРАВЛІННЯ ЕМОЦІЯМИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ ЯК ЧИННИК НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Проведено психологічне дослідження для виявлення проблем при управлінні емоціями військовослужбовцями. Визначено чинники, які зумовлюють порушення усвідомлення та контролю за проявами емоцій. Результати дослідження щодо визначення негативних проявів емоційного реагування військовослужбовців в сучасних умовах знайшли своє відображення у психологічних рекомендацій та тренінгових заняттях для з метою розвитку вміння управляти емоціями. Практичне значення дослідження носить рекомендаційний характер для роботи військових психологів. Зазначені питання є аспектом національної безпеки, що слугує допоміжною складовою при розробці та здійсненні в різних військових організаціях системи заходів, спрямованих на профілактику та корекцію негативних проявів емоційного реагування, а також при підготовці військовослужбовців.

Ключові слова: військовослужбовці, психологічні чинники, емоційне реагування, національна безпека, вміння управління емоціями, профілактика та корекція емоційного вигорання.

Emotion management by the military men
as a factor of the national security

Prib Glib A.,
Ukrainian State Employment Service Training Institute

A psychological research was conducted in order to identify problems of the emotion management by the military men. The factors impairing awareness and control of emotions were identified. The psychological recommendations in the form of training sessions for military men to enhance emotion management were designed in order to include research results concerning inadequate emotional reacting in military men under current conditions. The practical value of the research is the guidelines for military psychologists’ work. The mentioned issues will become an additional element in development and implementation of activities aimed at prevention and regulation of inadequate emotional reacting (including during military training) in various military organizations. Obtained research results confirm that a significant amount of military men manifest various symptoms and stages of emotional exhaustion and do not possess sufficient emotion management skills, which, in turn, leads to depersonalization disorder and self-estrangement. Depersonalization manifests itself in interpersonal relationship deformation. Such complete or partial loss of interest to a person – the subject of professional activity – is unacceptable for military men. In order to prevent emotional exhaustion, it is necessary to develop stress management skills, expression of emotions based on critical analysis of a situation. There is a need for further research among military men to establish index of psychological burnout in person-to-person professions.

Key words: military personnel, psychological factors, emotional response, national security, ability management emotions, prevention and correction of emotional burnout.

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. У напружений час збройних катаклізмів, політичних і економічних криз, стресів, соціальних змін тощо на тлі швидкого розвитку інформаційно-комп’ютерних технологій неможливо вберегтися від негативних емоцій. Емоції – це різноманітні переживання особистості, у яких відбиваються її життєві стосунки із зовнішнім світом та іншими людьми. Емоції є одним із головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб. Деякі з емоцій можуть впливати деструктивно на поведінку особистості в суспільстві, тому необхідно навчитися керувати ними, не дозволяти їм руйнувати міжособистісні стосунки людини в соціумі. ХХІ століття учені-психологи називають «віком меланхолії» відзначаючи, що адаптуватися особистості допоможе не лише розуміння ситуації та адекватне сприйняття дійсності, а, насамперед, вміння управляти емоціями. Такий підхід дозволяє подолати надмірний стрес в умовах конфліктів, особливо збройних. Що стосується військовослужбовців – вміння управляти емоціями є навичкою, яка часто зберігає життя, тому дослідження проблеми психології управління емоціями особистості військовослужбовця є актуальним та практично значимим з точки зору національної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання вказаної проблеми. Засновник наукової психології В. Вундт вважав, що кількість емоцій, а точніше – відтінків емоційного тону відчуттів настільки велика (понад 50000), що навіть можливості мови не мають у своєму розпорядженні достатньої кількості слів для їхнього визначення [1]. За теорією диференціальних емоцій К. Ізарда основну мотиваційну систему існування утворюють 10–11 базових емоцій: радість, сум, гнів, відраза, презирство, страх, сором, зніяковілість, провина, подив та інтерес [2]. Проблему психології управління емоціями вивчали вітчизняні і зарубіжні вчені П. Анохін, В. Вундт, В. Джемс, К. Ізард, Г. Костюк, П. Куттер, Дж. Уотсон, Л.М. Аболін, Г.А. Вартанян, Е.С. Петров [2–6], проте і на сьогодні вона залишається ще повністю не розкритою. У сучасній літературі недостатньо досліджено феномен управління емоціями, зокрема, не з’ясовано, чи є тотожними поняття «регуляція емоцій», «саморегуляція», «управління емоціями»; чи відрізняються концепти поняття «управління емоціями» у межах та поза межами емоційного інтелекту; чи містить управління емоціями власні складові чи є одноплановим конструктом тощо.

Теоретичний аналіз літературних джерел [1–11] показав, що поняття «емоційна регуляція» (як загальна емоційна здатність) та «управління емоціями» (як структурний компонент емоційного інтелекту) є фактично тотожними. У визначенні обох понять використовують концепт «володіння емоціями». Відмінність полягає в тому, що управління емоціями в структурі емоційного інтелекту розглядається як трьохкомпонентний конструкт (управління власними емоціями, контроль експресії, управління емоціями інших), тоді як у структурі емоційної регуляції виокремлюються два компоненти – саморегуляція та вираження емоцій. Управління емоціями складається з двох частин: усвідомлення емоційних переживань – рефлексія та вибір стратегій регуляції й прийомів – активізація. Емоційно-регулятивні стратегії, залежно від їх різновиду (ситуативні стратегії, антистресові стратегії, стратегії управління емоціями у міжособистісній рольовій взаємодії) характеризуються відмінними можливостями їх розвитку та застосування. Невміння управляти власними емоціями пов’язане з феноменами «теплова смерть почуттів» (К. Лоренц) [10], «шокові емоції» (П. Жане) [9], тоді як надмірне захоплення саморегуляцією втілюється у явищі «холодна поза» [10]. Однак варто зазначити, що до розвитку навичок управління емоціями потрібно підходити конструктивно, щоб не отримати негативний результат.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті – вивчити негативні прояви емоційного реагування військовослужбовців та надати рекомендації з метою їх зниження.

Методи дослідження. У дослідженні взяли участь 126 військовослужбовців з військовим стажем від 3 років – 26 осіб, від 3 до 5 років – 32 особи, понад 5 років – 68 осіб. Усі опитуванні надали інформаційну згоду на участь у досліджені. Методи дослідження. З метою вивчення психологічних особливостей розвитку навичок управління емоціями військовослужбовців використано наступний інструментарій [11]: методику діагностики «перешкод» у встановленні емоційних контактів В.В. Бойка (фактори: невміння управляти емоціями, неадекватний прояв емоцій, «негнучкість» емоцій, домінування негативних емоцій, небажання зближуватися з людьми) та методику «Діагностики рівня емоційного вигорання» В.В. Бойка. Статистична обробка даних проводилася за допомогою системи управління базами даних MS Access v. 8 for Windows 9х. Формування таблиць проводилося за допомогою програми MS Ехсеl v. 16.0 Вірогідність результатів встановлювалася за допомогою знаково-рангового подвійного тесту Т (критерій Вилкоксона), використовуваного програмою IBM SPSS Statistics 22 для непараметричних даних.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. У ході теоретичного аналізу проблеми можна зазначити, що виявлені «перешкоди» за В.В. Бойко є факторами невміння управляти власними емоціями. Встановлено, що 68 % досліджуваних емоції не заважають спілкуватися, 14 % відзначають проблеми в повсякденному спілкуванні, у 18 % досліджуваних емоції ускладнюють спілкування. Виявлені перешкоди у встановленні емоційних контактів у військовослужбовців представлено на рис. 1.

Рис. 1. Домінуючі «перешкоди» у встановленні емоційних
контактів військовослужбовців за методикою В.В. Бойко

* Джерело: розроблено автором

Як показано на рис. 1, найбільшу перешкоду у встановленні емоційних контактів – невміння керувати емоціями та дозувати їх – виявлено у 20 % досліджуваних, на другому місці – домінування негативних емоцій – 16 % досліджуваних, на третьому – неадекватне емоційне вираження та небажання зближатися з людьми на емоційній основі – 12 % досліджуваних, на останньому місці – негнучкість, нерозвинутість, невиразність емоцій – 8 % досліджуваних.

Дослідження за методикою діагностики рівня емоційного вигорання В.В. Бойка, встановило, що у 72 % опитаних відсутнє емоційне вигорання, у 10 % військовослужбовців середній рівень емоційного вигорання, високий рівень емоційного вигорання – 14 % досліджуваних, критичний рівень емоційного вигорання – 4 % військовослужбовців. Кожен симптом синдрому «емоційного вигорання» мав три показники виразності: симптом не сформований; симптом на стадії формування; симптом сформований (рис. 2).

Як показано на рис. 2, повністю відсутні симптоми емоційного вигорання у 58–88 % досліджуваних в залежності від типу симптому. Найменш вираженими симптомами у військовослужбовців є: тривога і депресія, емоційний дефіцит, «загнаність у кут», незадоволеність собою, емоційне відчуження. Дані симптоми діагностовано у 12–18 % досліджуваних. Симптом тривоги і депресії є вагомими у формуванні тривожної напруженості при розвитку емоційного вигорання, вони проявляються на тлі професійної діяльності в особливо ускладнених обставинах, що спонукають до емоційного вигорання як засобу психологічного захисту. Різкість, грубість, дратівливість, образи, капризи доповнюють симптом «емоційного дефіциту». У військовослужбовця з’являється відчуття, що емоційно він вже не може допомагати суб’єктам своєї діяльності.

Рис. 2. Симптоми емоційного вигорання військовослужбовців

* Джерело: розроблено автором

Психосоматичні та психовегетативні порушення мали 42 % досліджуваних у різному ступені виразності (у 10 % симптом на стадії формування та у 32 % симптом сформований). Симптом виявляється на рівні фізичного і психічного самопочуття, утворюється по умовно-рефлекторному зв’язку негативної властивості (професійна діяльність суб’єктів, провокує відхилення в соматичних або психічних станах).

Неадекватне вибіркове емоційне реагування (пов’язаний з умінням управляти емоціями) – притаманне 38 % досліджуваних (у 16 % симптом на стадії формування і у 22 % симптом сформований). У 28 % військовослужбовців виявлено переживання психотравмуючих обставин, розширення сфери «економії» емоцій, особистісне відчуження (деперсоналізація).

Переживання психотравмуючих обставин  усвідомлення психотравмуючих чинників професійної діяльності, які важко або зовсім неможливо усунути, встановлено у 16 % респондентів як симптом на стадії формування та у 12 % – як уже сформований симптом. Нерозв’язність ситуації призводить до розвитку інших явищ «вигорання». Так, у 20 % досліджуваних симптом «розширення сфери економії емоцій» перебуває на стадії формування і в 8 % симптом сформований. У 16 % досліджуваних симптом «особистісне відчуження» (деперсоналізації) на стадії формування і в 12 % симптом сформований. У 10 % досліджуваних симптом «емоційно-моральна дезорієнтація» (емоційно-етична дезорієнтація) на стадії формування і в 14 % симптом сформований. Симптоми характеризуються думками «це не той випадок, аби переживати», «такі люди не заслуговують на добре ставлення», «таким не можна співчувати» і оцінки, переживання, безперечно, свідчать про те, що емоції знаходяться у невідповідності з морально-етичними установками особистості або не достатньо стимулюють етичні відчуття.

У 10 % досліджуваних симптом «редукція професійних обов’язків» виявлено на стадії формування і в 12 % симптом сформований. Термін редукція означає спрощення. У професійній діяльності, що передбачає широке спілкування з людьми, редукція виявляється в спробах полегшити або скоротити обов’язки, які вимагають емоційних витрат.

Домінуючими симптомами у синдромі емоційного вигорання є: психосоматичні та психовегетативні порушення (у 26 % критичний рівень прояву), симптом неадекватного вибіркового емоційного реагування (у 14 % критичний рівень прояву) та симптом особистісного відчуження, деперсоналізації (у 12 % критичний рівень прояву). У 8 % виявлено критичний рівень прояву симптому переживання психотравмуючих обставин. Деякі досліджувані мали критичні рівні таких симптомів, як редукція професійних обов’язків, розширення сфери економії емоцій, емоційно-моральна дезорієнтація, незадоволеність собою.

Встановлено, що за показниками виразності фаз та симптомів емоційного вигорання більшою мірою у досліджуваних сформована «фаза резистенції» (у цій фазі є критичні показники всіх симптомів), меншою мірою – фази «напруження» і «виснаження». «Фаза напруження» не сформована у 76 % досліджених, у 16 % вона на стадії формування і у 8 % повністю сформована. Нервова (тривожна) напруга служить передвісником і «пусковим» механізмом у формуванні емоційного вигорання. Напруга має динамічний характер, що обумовлюється посиленням психотравмуючих чинників. Фаза «резистенції» не сформована у 64 % військовослужбовців, у 18 % досліджуваних фаза на стадії формування і у 18 % повністю сформована. У досліджених опір наростаючому стресу починається з моменту появи тривожної напруги.

Таблиця 1

Показники виразності фаз та симптомів емоційного вигорання

Фаза «виснаження» сформована у 10 % досліджуваних і на стадії формування перебуває ще у 14 %. Вона характеризується більш-менш вираженим зниженням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи. Емоційний захист у формі «вигорання» стає невід’ємним. Домінуючий симптом на цій фазі, як у всьому синдромі емоційного вигорання, – психосоматичні та психовегетативні порушення (у 26 % досліджуваних). У 12 % критичний рівень деперсоналізації і у 4 % – емоційного відчуження.

За результатами дослідження розроблені тренінгові заняття для військовослужбовців з метою розвитку вміння управління емоціями. Відокремлено дві основні форми спеціальних програм: індивідуальні – використовуються на рівні особистості; групові – запроваджуються на рівні військової часті або реалізуються у роботі з окремими частинами військовослужбовців. Зміст програми тренінгу управління емоціями складається з чотирьох тем та розкриває управління емоціями в сучасному житті, надає загальне уявлення про стрес та управління стресом, наводить основні методи управління емоціями та їх впровадження у життя військовослужбовців. Запропонований підхід слугуватиме допоміжною складовою при розробці та здійсненні в різних військових організаціях системи заходів, спрямованих на профілактику та корекцію негативних проявів емоційного реагування, та через відповідну підготовку військовослужбовців позитивно відіб’ється на посиленні національної безпеки України.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Результати дослідження свідчать, що значний відсоток військовослужбовців знаходиться на різних стадіях формування синдрому емоційного вигорання, недостатньо володіють навичками управління емоціями. Невміння управляти емоціями призводить до деперсоналізації та особистісного відчуження. Деперсоналізація проявляється у деформації стосунків з іншими людьми. Це повна або часткова втрата інтересу до людини – суб’єкта професійної дії, що є неприпустимим у роботі військовослужбовців. З метою попередження появи симптомів емоційного вигорання необхідно розвивати антистресові вміння, навички прояву емоцій на основі критичного аналізу ситуації, що стане аспектом збереження психологічного та психічного здоров’я військовослужбовця й врешті-решт сприятиме посиленню національної безпеки України. Перспективою подальших розвідок у даному напрямку є проведення досліджень серед військовослужбовців у напрямку визначення психічного «вигорання» з встановлення індексу психічного «вигорання» у професіях системи «людина – людина».

 

Список літератури

  1. Варій М.Й. Загальна психологія : навч. посіб. для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – Львів : Край, 2005. – 1007 с.
  2. Максименко С.Д. Загальна психологія : підруч. / за заг. ред. академіка С.Д. Максименко. – 2-ге вид., переробл. і доп. – Вінниця : Нова книга, 2004. – 256 с.
  3. Калошин В.Ф. Емоційний інтелект – головний показник ефективності використання людських ресурсів [Електронний ресурс] // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 4. – Режим доступу : http://liber.onu.edu.ua/opacunicode/index.php?url=/notices/index/IdNotice:280991/Source:default.
  4. Основи психології : навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / А.І. Веракіс, Ю.І. Завалевський, К.М. Левківський. – Х. : [б.в.], 2005. – 416 с.
  5. Психологический тренинг в группе: Игры и упражнения : учеб. пособие / авт.-сост. Т.Л. Бука, М.Л.Митрофанова. – М. : Изд–во Института психотерапии, 2005. – 128 с.
  6. Розов В.І. Адаптивні антистресові психотехнології : навч. посіб. – К. : Кондор, 2005. – 278 с.
  7. Технології роботи організаційних психологів : навч. посіб / за наук. ред. Л.М. Карамушки. – К. : Фірма «ІНКОС», 2005. – 366 c.
  8. Загальна психологія: хрестоматія : навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К. : Каравела, 2007. – 640 с.
  9. Бреслав Г.М. Психология эмоций / Г.М. Бреслав. – М. : Смысл: Издательский центр «Академия», 2006. – 544 с.
  10. Психология мотиваций и эмоций : хрестоматия / ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, М.В. Фаликман. – М. : ЧеРо, МПСИ, Омега-Л, 2006. – 752 с.
  11. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика : учебник для вузов. – СПб. : Питер, 2006. – 351 с.

 

References

  1. Varii M.Y. (2005), Zahalna psykholohiia : navchalnyi posibnyk dlia studentiv psykholohichnykh i pedahohichnykh spetsialnostei [General psychology: tutorial for students of psychological and pedagogical specialties], Krai, Lviv, Ukraine.
  2. Maksymenko S.D. (2004), Zahalna psykholohiia : pidruchnyk [General psychology: textbook], 2nd ed., Nova knyha, Vinnytsia, Ukraine.
  3. Kaloshyn V.F. (2008), “Emotional intelligence is the main indicator of the efficiency of human resources use”, Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota, vol. 4, available at: http://liber.onu.edu.ua/opacunicode/index.php?url=/notices/index/IdNotice:280991/Source:default.
  4. Verakis A.I., Zavalevskyi Yu.I. and Levkivskyi K.M. (2005), Osnovy psykholohii : navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyschykh navchalnykh zakladiv [Fundamentals of psychology: manual for students at higher educational institutions], Kharkiv, Ukraine.
  5. Buka T.L. and Mytrofanova M.L. (2005), Psihologicheskij trening v gruppe: Igry i uprazhnenija : uchebnoe posobie [Psychological training in the group: Games and exercises: tutorial], Publishing Institute of Psychotherapy, Moscow, Russia.
  6. Rozov V.I. (2005), Adaptyvni antystresovi psykhotekhnolohii : navchalnyi posibnyk [Adaptive antistress psychotechnologies: tutorial], Kondor, Kyiv, Ukraine.
  7. Karamushka L.M. (2005), Tekhnolohii roboty orhanizatsijnykh psykholohiv : navchalnyi posibnyk [Technologies of work of organizational psychologists: tutorial], Firma “INKOS”, Kyiv, Ukraine.
  8. Skrypchenko O.V., Dolynska L.V. and Ohorodniichuk Z.V. (2007), Zahalna psykholohiia: khrestomatiia : navchalnyi posibnyk [General psychology: readings: tutorial], Karavela, Kyiv, Ukraine.
  9. Breslav G.M. (2006), Psihologiya emotsiy [Psychology of emotions], Smysl: Izdatelskiy tsentr “Akademiya”, Moscow, Russia.
  10. HyppenreiterYu.B. and FalykmanM.V. (2006), Psihologiya motivatsiy i emotsiy : hrestomatiya [Psychology of motivations and emotions: readings], CheRo, MPSY, Omeha-L, Moscow, Russia.
  11. BurlachukL.F. (2006), Psihodiagnostika : uchebnik dlja vuzov [Psychodiagnostics: textbook for universities], Piter, Saint Petersburg, Russia.

Пріб Гліб Анатолійович,

д.мед.н., професор, завідувач кафедри психології Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України

03038, Україна, м. Київ, вул. Нововокзальна 17

Prib Glib A.,

Doctor of Medical Sciences, Professor, Head of the Psychology Department Chair of the Ukrainian State Employment Service Training Institute

17 Novovokzalna str., Kyiv, 03038, Ukraine

Email: _______________

ORCID: 0000-0003-1163-5469

Цитування: Пріб Г.А. Управління емоціями військовослужбовцем як чинник національної безпеки // Державно-управлінські студії. – 2018. – № 5 (7). – Режим доступу : _________.

Стаття надійшла: 01.01.2018

Схвалено до друку: 01.01.2018

Citation: Prib G.A. (2018), Emotion management by the military men as a factor of the national security, Derzhavno-upravlinski studii, vol. 5 (7), available at: ________.

Article arrived: 01.01.2018

Accepted: 01.01.2018