ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

 

Державно-управлінські студії № 8(10), 2018

 

УДК: 351:005.591.6

 

Качан Я.В.,

к.н.з держ.упр., доцент кафедри публічного управління та адміністрування, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

 

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

 

IMPLEMENTATION OF INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN THE TRAINING OF PUBLIC SERVANTS

 

 У статті розкрито важливість інновацій у навчальному процесі держслужбовців та посадовців місцевої влади. Розкрито сутність поняття «освітні інновації». Наведено головні пріоритети, які лежать в основі розробки інноваційних моделей підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Визначено чинники, що впливають на запровадження інноваційних підходів у навчанні державних службовців. Наведено головні засади підвищення кваліфікації державних службовців. Розглянуто різноманітні інноваційні педагогічні методики, які мають використовуватись у навчальному процесі підвищення кваліфікації державних службовців. Встановлено, що сучасні форми і технології побудови навчання є взаємопов’язаними із формуванням інноваційних засобів та інструментів, що дає можливість удосконалювати творчу роботу держслужбовців і підвищувати рівень їх управлінської культури. Розкрито ключові завдання сучасного smart-навчання держслужбовців.

 

The importance of innovations in the educational process of civil servants and local government officials is revealed in the article. The essence of the concept of “educational innovation” is revealed. The main priorities that underlie the development of innovative models of training for civil servants and local government officials are outlined. The factors influencing the introduction of innovative approaches in the training of civil servants are identified. The main principles of training of civil servants are given. Various innovative pedagogical techniques that should be used in the educational process of training civil servants are considered. It is established that modern forms and technologies of construction of training are interconnected with the formation of innovative tools and tools, which makes it possible to improve the creative work of civil servants and increase the level of their managerial culture. Key tasks of modern smart-training of civil servants are revealed.

 

Ключові слова: проходження публічної служби, державні службовці, державні органи, категорії посад державної служби, підвищення кваліфікації, напрями підвищення кваліфікації, Національне агентство України з питань державної служби.

 

Key words: passing public service, civil servants, public authorities, categories of civil service positions, professional development, areas of professional development, National Agency of Ukraine for Civil Service.

 

Постановка проблеми. Щоб створити демократичну, правову, соціальну державу, розвинути громадянське та інформаційне суспільство, досягти європейської інтеграції нашої держави, провести політичну, адміністративну та решту реформ, потрібно забезпечити високу компетентність, професіоналізм, творчість та управлінську культуру у держслужбовців державних владних органів та місцевої влади. З цієї причини, ефективного втілення реформ соціально-економічної сфери держуправління значним чином можна досягти залежно від кадрової, фахової і світоглядної підготовки до активного ведення діяльності на професійному, компетентному та інноваційному рівні за новітніх умов, що передбачають демократичні, економічну та політичну конкуренцію, глобалізацію. Необхідна умова результативного держуправління – забезпечений достатній рівень професіоналізму держслужбовця, що підкріплює відповідна управлінська культура. На нашу думку, запровадження інновацій в освіті – один з головних факторів, що необхідні аби підвищити управлінську культуру.

 

Аналіз останніх публікацій. Проблеми інноваційних технологій та їх впровадження у процес підготовки публічних службовців досліджували чимало науковців, серед яких варто виокремити Ю.В. Бистрову [1], О.О. Долженкова [2], М.З. Згуровського [3], Ю.С. Кайданович [4], Н.Б. Ларіну [5], Постоян Т.Г. [2], М.П. Синявіна [7], Г.П. Трегубенка [8; 9], Т.І.Туркот [10], Ю.В. Шленова [11] та інші.

 

Мета статті полягає у визначенні можливості впровадження інноваційних технологій у підготовці публічних службовців.

 

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Проблема, пов’язана з інноваціями в навчальному процесі держслужбовців та посадовців місцевої влади все більше стає об’єктом досліджень науковців згідно з конкретними навчальними  формами – підготовкою та підвищенням кваліфікаційного рівня. Базою освіти держслужбовців, що діє зараз у нашій державі, є проведення адаптації отриманої до цього спеціальності до вимог, яким повинна відповідати професійна діяльність держслужбовців. Її проводять через освітньо-професійні програми навчання на магістратурі, професійні програми підвищення кваліфікаційного рівня, тематичні семінари і проведення стажувань. Магістерським програмам притаманна академічність, фундаментальність з наданням загальної широкої освітньої підготовки з держуправління. Програми підвищення кваліфікаційного рівня держслужбовців не мають необхідної практичної направленості, в основному у них спрямування навчального характеру. Програм, що забезпечують базову підготовку, перепідготовку та функціональну спеціалізацію управлінців у нашій державі немає.

Освіта для державних службовців на сучасному етапі це реформування, пошук нових шляхів приведення змісту у відповідність із особистісними запитами та світовими стандартами. Нові реалії висувають нові вимоги до якості освіти, зокрема до універсальності підготовки державних службовців, підвищення їх управлінської культури, також їх адаптації до соціальних умов, особистісної орієнтованості навчального процесу, його інформатизації, визначальної важливості освіти у забезпеченні розвитку державної служби [11, с. 12].

Запровадження концепцій інноваційного навчання державних службовців базується на ґрунтовних дослідженнях з питань інноватики, що напрацьовані в останні роки у вітчизняній та зарубіжній педагогічній науці.  інноваційний процес в освіті – «це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов» [10, с. 274].

Відповідно до Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, освітніми інноваціями є вперше створені, вдосконалені освітні,навчальні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що мають істотно поліпшити результати освітньої діяльності [6].

Стратегією профпідготовки персоналу, підвищенням їх культури управління забезпечується стратегічне втілення державної розбудови у майбутньому. Потребу у персоналі (кількісний та якісний показник – зважаючи на спеціальності та кваліфікації) обумовлюють, в першу чергу, пріоритети розвитку соціально-економічної та політичної сфери, рівень забезпечення вимог населення, управлінські задачі. Через це, підготовка держслужбовців, посилення їх культури управління, на нашу думку, повинна вирішуватися, зважаючи на складний, комплексний науково-прикладний, соціальний характер проблеми. Визначне у цьому разі повинне бути вдосконалення усієї структури держуправління в межах України.

Освітні інновації – це вперше створені, вдосконалені та застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності і виступають чинником підвищення управлінської культури державних службовців [3, с. 5].

Інноваційна система навчання державних службовців може бути реалізована повною мірою спираючись на комплекс дидактичних умов її впровадження, а саме: андрагогічна специфіка взаємодії викладачів зі слухачами; побудова навчального процесу за модульною системою; існуючі міждисциплінарні зв’язки; диференційоване навчання; стимулювання до самовдосконалення; забезпечення технічними та відеотехнічними засобами; можливість створення навчальних матеріалів; форма організації навчальної діяльності [8, с. 85]. 

В Інституті в основу розробки інноваційних моделей підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування як одного з видів освіти впродовж життя покладено пріоритети, визначені основними на Меморандумі Європейської Комісії у 2000 році, а саме:

  1. Визначення цінності здобуття професійних знань та вмінь (осмислення важливості та необхідності професійного навчання, моніторинг потреб та діагностування приросту знань).
  2. Інформаційно-комунікаційне та консультативне забезпечення принципів індивідуалізації, диференціації та ефективності навчання (система неперервного доступу до якісної інформації та консультування щодо можливостей вибору навчальних дисциплін зі змісту варіативної складової професійної програми).
  3. Інвестиції в підвищення кваліфікації (значне збільшення інвестицій в людські ресурси для їх професійного розвитку).
  4. Наближення можливостей навчання для тих, хто бажає постійно навчатися (розробка організаційно-педагогічних умов та навчально-методичного забезпечення за заочно-дистанційною, кредитно-модульної та кредитно-трансферної формами) навчання.
  5. Професійні уміння (гарантія набуття і постійного оновлення професійних умінь, необхідних ефективно здійснювати професійну діяльність з питань державного управління та місцевого самоврядування, заснованих на професійних знаннях).
  6. Інноваційні педагогічні технології навчання (впровадження інноваційних ефективних методів навчання) [5].

Слід зазначити, що в теорії держуправління інноватикою є не тільки багатофакторний компонент навчання держслужбовців та посадовців місцевої влади, але й закономірність, якої очікує населення. Держслужбовець, який має на озброєнні інноваційні технології, діє як важливий елемент, що має державна кадрова політика. Така думка безперечно засвідчується окремими положеннями напрацьованих вченими-спеціалістами, які містять пріоритетні напрями втілення державного забезпечення кадрами.

До чинників, що впливають на запровадження інноваційних підходів у навчанні державних службовців, належать сучасні інформаційно-комунікаційні технології, які все активніше запроваджуються в роботу органів публічного адміністрування. Фактично впровадження технологій електронного врядування почалося з використання органами влади мережі Інтернет: надання динамічної інформації про свою діяльність; можливість електронного листування (переписки); надання громадянам інтерактивних послуг, які дозволяють їм, зайшовши на відповідний офіційний веб-сайт, заповнити різноманітні бланки, форми, ставити запитання, призначати зустрічі, шукати роботу тощо; отримання ліцензій, дозволів, подання податкових декларацій, сплата штрафів, звернення за соціальними пільгами тощо. Подальша інформатизація держави і суспільства в цілому неминуче приведе до корінного переосмислення ролі і структури органів влади [7].

Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на інноваційний тип підготовки державних службовців – це “вулиця з подвійним рухом”. З одного боку, запровадження та використання сучасних технологій потребують фахівців із відповідною підготовкою, з іншого – використовуючи ці самі інформаційні технології, запроваджуються інноваційні за сутністю та змістом форми чи методи навчання. Семінари, тренінги, лекції в процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, зокрема і їх самоосвіта, все частіше відбуваються у формі вебінарів. Без використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій не можна на сьогодні уявити дистанційну освіту працівників органів публічного управління [9, с. 156-157].

Важливими засадами підвищення кваліфікації державних службовців є його неперервність, наступність та інноваційний характер. Зазначимо, що останнє прямо походить з самого визначення підвищення кваліфікації як навчання з метою оновлення знань і вмінь. Тому, визначаючи принципи підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, науковці поряд з принципами демократизму, поєднання теорії і практики, прогностичністю та системністю вказують і принцип інноваційності. Сутність принципу інноваційності коротко сформульована, як впровадження новітніх технологій, надання знань щодо сприяння інноваційним процесам. Необхідність інноваційних підходів до змісту, форм та методів підвищення кваліфікації чітко проглядається і в окреслених дослідниками напрямах вдосконалення цього виду навчання, хоча і не формулюється як інноватика. Так, у переліку нагальних змін щодо організації підвищення кваліфікації називаються створення навчальних програм тренінгових курсів, їх організація та мультиплікація, підготовка нового контингенту тренерів; приведення обсягів та змісту навчання у відповідність до поточних та перспективних потреб держави [8, с. 86].

У навчальному процесі підвищення кваліфікації державних службовців з метою удосконаленню їх професійної культури мають використовуватись різноманітні інноваційні педагогічні методики, основою яких є інтерактивність та максимальна наближеність до реальної професійної діяльності державного службовця в аспекті підвищення його управлінської культури:

– імітаційні технології (ігрові та дискусійні форми організації);

– технологія “кейс-метод” (максимальна наближеність до реальності);

– методика відеотренінгу (максимальна наближеність до реальності);

– комп’ютерне моделювання;

– інтерактивні технології;

– технології колективно-групового навчання;

– технології ситуативного моделювання;

– технології опрацювання дискусійних питань;

– проектна технологія;

– інформаційні технології;

– технології диференційованого навчання;

– текстоцентрична технологія навчання [4].

Серед інтерактивних методів, форм і прийомів, що найчастіше використовуються в навчальній роботі ВНЗ, Ю.В. Бистрова називає такі:аналіз помилок, колізій, казусів; аудіовізуальний метод навчання; брейнстормінг («мозковий штурм»); діалог Сократа; «дерево рішень»; дискусія із запрошенням фахівців; ділова (рольова) гра (студенти перебувають у ролі законодавця, експерта, юрисконсульта, нотаріуса, клієнта, судді, прокурора, адвоката, слідчого); «займи позицію»; коментування, оцінка (або самооцінка) дій учасників; майстер-класи; метод аналізу і діагностики ситуації; метод інтерв’ю (інтерв’ювання); метод проектів; моделювання; «навчальний полігон»; PRES-формула (від англ.: Position – Reason – Explanation or Example –Summary); проблемний (проблемно-пошуковий) метод; публічний виступ; робота в малих групах; тренінги індивідуальні та групові (як окремих, так і комплексних навичок) та ін. [1].

Сучасні форми і технології побудови навчання є взаємопов’язаними із формуванням інноваційних засобів та інструментів, що дає можливість удосконалювати творчу роботу держслужбовців і підвищувати рівень їх управлінської культури.

Важливе значення серед інноваційних освітніх технологій належить технологіям оцінювання знань. Портфоліо є не тільки сучасною ефективною формою оцінювання, а й допомагає вирішувати важливі педагогічні завдання й функції, серед яких: діагностична (фіксуються зміни і зростання показників за певний період навчання), мотиваційна (заохочує до взаємодії в досягненні позитивних результатів), змістовна(максимально розкриває спектр досягнень і робіт, що виконувалися), розвиваюча (забезпечує безперервність процесу розвитку, навчання і виховання), рейтингова (показує діапазон і рівень навичок та вмінь), цілепокладання (підтримує освітні цілі, визначені стандартом) [2].

Окрім цього, ключове значення у професійній освіті держслужбовців повинне займатися інформаційно-комунікаційними технологіями, які розвиваються на базі технологічного забезпечення «SMART». Це  абревіатура для самостійної, мотивованої, адаптивної, збагаченої ресурсами, із залученням вбудованих технологій (Self-directed, Motivated, Adaptive, Resource-enriched, Technology embedded) освіти. Цим уможливлюється вихід до нового шляху динаміки, що забезпечують «розумна» або smart-економіка, -освіта, -суспільство, здатні до реакції на наявність глобальних змін у світовій системі та відповідності до тенденцій, які диктує технологічна революція. Громадяни, що утворюють  smart-суспільство, навчаються упродовж всього процесу життєдіяльності, продукуючи інноваційні ідеї, шукаючи разом із представниками влади як можна розв’язати соціальні проблеми, стаючи громадянами світової спільноти. Ключовим завданням сучасного smart-навчання є – створити гнучкий та відкрите середовище освіти: гаджети, відкриті освітні ресурси, система їх управлінського процесу. Розвитком smart-навчання передбачаються: 1) розроблені і запроваджені цифрові підручники; 2) онлайн-класи і електронна система оцінки знань; 3) широке застосування освітнього ресурсу в інтересах громадськості; 4) підвищення освітнього рівня, що полягає етиці застосування ІКТ, щоб розв’язати пов’язані з ІКТ соціальні проблеми; 5) зростання кваліфікаційного рівня вчительського складу для того, щоб ширше застосовувати smart-освіту; 6) формування бази навчальних послуг та ін.

 

Висновки та перспективи подальших досліджень. Як підсумок можемо сказати, що освітніми інноваціями передбачаються послідовні практичні заходи (правові, організаційні, інформаційні, матеріально-технічні, фінансові та інші), що мали б систематизований комплексний характер та спрямовані на єдність усіх складових системи держслужби, чітку взаємопов’язаність, що забезпечують усі її інституціональні положення з роботою, яку провадить корпус держслужбовців. Створення та ефективна робота, що полягає в управлінні держслужбою, неможлива без упровадження таких інноваційних засобів освіти задля покращення вертикальної управлінської ієрархії функціонального та організаційно-методичного характеру. Інноваційне технологічне забезпечення професійної освіти держслужбовців сприяє їхньому критичному мисленню та покращенню результативності, маючи важливе значення стосовно можливості забезпечувати освіту впродовж усього процесу життєдіяльності. За глобалізаційних умов та суспільного розвитку для того, щоб забезпечити безперервну освіту держслужбовців серед технологій інноваційного характеру потрібно обирати технології, які розвивають критичне мислення (технології, що розвивають аналітичні вміння, проектні технології, ігрові технології, методики, що стимулюють творчу активність, сприяють вирішенню проблем та ін.) та електронне навчання, яке можливе при smart-технологіях.

 

Список використаних джерел

  1. Бистрова Ю.В. Інноваційні методи навчання у вищій школі України. Право та інноваційне суспільство. 2015. № 1 (4). URL: http://apir.org.ua/wp-content/uploads/2015/04/Bystrova.pdf.
  2. Долженков О.О., Постоян Т.Г. Технологія портфоліо в аспекті автентичного оцінювання результатів професійної підготовки майбутніх фахівців. URL: https://drive.google.com/file/d/0B7lN9BNNMs90VFQtODNKTG00TEE/view.
  3. Згуровський М.З. Ми повинні упереджувати ситуацію, а не фіксувати проблеми. Освіта України. 1997. № 10. С. 4.
  4. Кайданович Ю.С. Освітні інновації як чинник підвищення управлінської культури державних службовців. URL: http://academy.gov.ua/ej/ej15/txts/12KYSKDS.pdf
  5. Ларіна Н.Б. Інноваційні моделі підвищення кваліфікації управлінських кадрів : навч.-метод. матеріали. К. : НАДУ, 2013. 52 с.
  6. Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності : наказ Міністерства освіти і науки України від 07.11.2000 р. № 522. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0946-00/paran13#n13.
  7. Синявіна М. Сучасні проблеми формування та пріоритети розвитку кадрового потенціалу публічної служби в Україні. Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр. Х., 2011. № 2 (6). С. 49.
  8. Трегубенко Г.П. Теоретичні аспекти використання інновацій в освіті державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Аспекти публічного управління. 2015. № 1-2. С. 81-87.
  9. Трегубенко Г. Чинники впливу на використання інноваційних компонентів у процесі підвищення рівня професійної компетентності державних службовців. Ефективність державного управління. 2017. Випуск 4 (53). С. 154-160.
  10. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К. : Кондор, 20 628 с.
  11. Шленов Ю., Бойцов Ю. Стратегия образования ХХІ века и качество жизни. Дайджест педагогічних ідей та технологій. 2003. № 4. С. 11-14.

 

References.

  1. Bystrova, Yu.V. (2015), “Innovative teaching methods at the Ukrainian higher education institution”, Pravo ta innovatsijne suspil’stvo, [Online], vol. 1(4), available at: http://apir.org.ua/wp-content/uploads/2015/04/Bystrova.pdf (Accessed 14 September 2013).
  2. Dolzhenkov, O.O. and Postoian, T.H. (2015), “Portfolio technology in the aspect of authentic evaluation of professional training results of future specialists”, Nauka i osvita, [Online], vol. 5, available at: https://drive.google.com/file/d/0B7lN9BNNMs90VFQtODNKTG00TEE/view (Accessed 14 September 2013).
  3. Zghurovs’kyj, M.Z. (1997), “We need to anticipate the situation, not fix the problems”, Osvita Ukrainy, vol. 10, рр. 4.
  4. Kajdanovych, Yu.S. “Osvitni innovatsii iak chynnyk pidvyschennia upravlins’koi kul’tury derzhavnykh sluzhbovtsiv”, [Online], available at: http://academy.gov.ua/ej/ej15/txts/12KYSKDS.pdf (Accessed 14 September 2013).
  5. Larina, N.B. (2013), Innovatsijni modeli pidvyschennia kvalifikatsii upravlins’kykh kadriv [Innovative models of management skills training], NADU, Kyiv, Ukraine.
  6. Ministry of Education and Science of Ukraine (2000), “Оrder of the Ministry of Education and Science of Ukraine “On approval of the Regulations on the Procedure of Innovative Educational Activities””, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0946-00/paran13#n13 (Accessed 14 September 2013).
  7. Syniavina, M. (2011), “Current problems of formation and priorities of development of personnel capacity of public service in Ukraine”, Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka, vol. 2 (6), рр. 49.
  8. Trehubenko, H.P. (2015), “Theoretical aspects of the use of innovations in the education of civil servants and officials of local self-government”, Aspekty publichnoho upravlinnia, vol. 1-2, рр. 81-87.
  9. Trehubenko, H. (2017), “Factors influencing the use of innovative components in the process of enhancing the professional competence of civil servants”, Efektyvnist’ derzhavnoho upravlinnia, vol. 4(53), рр. 154-160
  10. Turkot, T.I. (2011), Pedahohika vyschoi shkoly [Pedagogy of high school], Kondor, Kyiv, Ukraine.
  11. Shlenov, Yu. and Bojtsov, Yu. (2003), “Stratehyia obrazovanyia ХХІ veka y kachestvo zhyzny”, Dajdzhest pedahohichnykh idej ta tekhnolohij, vol. 4, рр.. 11-14.