ВУЗЛОВІ НАПРЯМИ ВЗАЄМОДІЇ СИСТЕМИ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Державно-управлінські студії № 8(10), 2018

 

УДК: 347.965:351.74

 

О. Черчатий,

кандидат наук з державного управління, директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області;

office.poltava@legalaid.pl.ua

 

ВУЗЛОВІ НАПРЯМИ ВЗАЄМОДІЇ СИСТЕМИ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

 

NODAL DIRECTIONS OF INTERACTION OF FREE LEGAL AID SYSTEM AND LAW ENFORCEMENT AGENCIES

 

          У статті  на основі аналізу документів, матеріалів наукових  досліджень та практики показано вузлові напрями та механізми взаємодії  системи безоплатної правової допомоги та правоохоронних органів.

Забезпечення прав людини розглядається автором як важливий елемент демократичного розвитку суспільства і невід’ємна частина реформ у посткомуністичних країнах.

Показано становлення та розвиток системи безоплатної правової допомоги в Україні, її завдання та форми роботи. Проаналізовано реформування системи правоохоронних органів України у напрямі забезпечення ефективності та відкритості дій.

На прикладі співпраці Регіонального, місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та Головного управління Національної поліції в Полтавській області показано основні механізми, форми взаємодії та напрями роботи із забезпечення захисту прав громадян (розроблення та впровадження спільних механізмів та заходів щодо здійснення моніторингу стану забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян; організація оперативного розміщення інформації на веб-сайтах партнерів; недопущення випадків затримання осіб без належного оформлення їх статусу; забезпечення гарантій адвокатської діяльності; запобігання випадкам катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують людську гідність, видів поводження з боку службових осіб підрозділів Національної поліції; здійснення інформаційного обміну; організація спільних заходів, спрямованих на підвищення рівня правової поінформованості поліцейських, працівників системи надання безоплатної правової допомоги, юристів та адвокатів; організація спільних заходів, спрямованих на підвищення рівня правової поінформованості громадян; розроблення узгоджених пропозицій до проектів обласних програм та інших нормативно-правових актів, планів дій, що зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян тощо).

Відзначено важливість розробки та реалізації обласних програм, зокрема, Програми правової освіти населення, які дозволяють проводити широку комплексну роботу з певним фінансуванням.

 

          Taking into account the analysis of documents, materials of scientific research and practice the article shows the key directions and mechanisms of free legal aid system and law enforcement agencies’ interaction.

The author considers the human rights protection as an important element of the society democratic development and an integral part of the reforms in the post-communist countries.

The formation and development of the free legal aid system in Ukraine, its tasks and forms of work are described in the article. The reform of the law enforcement agencies system of Ukraine in the direction of ensuring efficiency and openness of actions is analyzed.

The example of the cooperation of the Regional and Local Centers of Free Secondary Legal Aid Provision and the Main Department of the National Police in the Poltava region shows the main mechanisms, forms of interaction and directions of work on ensuring the citizens’ rights protection (development and implementation of common mechanisms and measures for monitoring the state of ensuring rights, freedoms and citizens’ legitimate interests; organization of posting the operative information on partner websites; prevention of cases of detention of persons without proper execution of their status; guarantees of advocacy; the prevention of torture and other cruel, inhuman or degrading treatment by officers of the units of the National Police; implementation of information exchange; organization of joint activities aimed at raising the level of legal awareness of the police, employees of the system of providing legal aid, lawyers and advocates; organization of joint activities aimed at raising the level of legal awareness of citizens; development of coordinated proposals for regional programs and other normative legal acts, action plans affecting the rights, freedoms and legitimate interests of citizens, etc.).

The importance of the development and implementation of regional programs, in particular, the Program of the population’s legal education, which allows to carry out a wide complex work with certain financing is noted in the article as well.

 

Ключові слова: Україна, права громадян, децентралізація, територіальні громади, система безоплатної правової допомоги, правоохоронні органи, правопросвітництво, міжсекторальна співпраця.

 

Key words: Ukraine, citizens’ rights, decentralization, territorial communities, free legal aid system, law enforcement agencies, law education, inter-sectoral cooperation.

 

Постановка проблеми. Забезпечення прав людини є важливим елементом демократичного розвитку суспільства і невід’ємною частиною реформ у посткомуністичних країнах. Для цього держава має створити сучасний механізм захисту прав людини, який би дозволив цілеспрямовано реалізувати визначені стратегічні завдання.

Значну роль у забезпеченні прав людини в посткомуністичних країнах  відіграє система безоплатної правової допомоги (ділі – СБПД), спрямована на захист прав громадян, посилення правової свідомості, активної протидії корупції тощо. СБПД виконує комплекс завдань по захисту прав громадян (вторинна правова допомога), правовому просвітництву,  формуванню правової спроможності територіальних громад тощо.

Окреслені задачі можуть бути успішно вирішені на основі об’єднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування (далі – ОМС), громадськості, що набуває особливої актуальності в умовах проведення реформи децентралізації та посилення євроінтеграційних тенденцій.

На наш погляд, особливо важливу роль відіграє взаємодія СБПД з правоохоронними органами. При цьому важливо наголосити, що СБПД має завдання захищати права громадян і у випадках, коли вони порушуються правоохоронними органами.

Положення цієї статті ґрунтуються на аналізі нормативно-правових актів, публікацій правозахисників, науковців та досвіду взаємодії СБПД із судовими органами, з правоохоронними органами (в першу чергу зі структурами Національної поліції України, та партнерами Головного територіального управління юстиції, представниками Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Полтавській області) як на обласному рівні, так і на рівні районів та об’єднаних територіальних громад ( далі – ОТГ).

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що проблематика забезпечення захисту прав громадян в Україні активно розглядається представниками юридичних наук та науки державного управління (М. Антонович, В. Авер’янов, А. Бежевець, Є. Бова, О. Бонюк, А. Вишневський, П. Ворона, О. Демченко, Н. Дубчак, Я. Лазур, М. Лахижа, М. Лендьєл, Т. Лозинська, Х. Олексик, П. Петровський, Р. Петров, С. Шевчук та інші).

Проте в наукових дослідженнях взаємодія СБПД з правоохоронними органами відображена мало. Ще менше публікується матеріалів з досвіду взаємодії СБПД та правоохоронних органів, хоча, на наш погляд, така практика повинна вивчатися та впроваджуватися в життя.

 

Метою даної статті є виокремлення та аналіз вузлових напрямів взаємодії СБПД з правоохоронними органами з урахуванням як теоретичних аспектів, так і практики.

 

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Вступ України до Ради Європи (1995 р.) засвідчив прийняття Україною на себе цілої низки міжнародно-правових зобов’язань, оскільки основною статутною умовою для вступу є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов’язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ. Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, послідовність у проведенні реформ, спрямованих на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів [1].

Закріплення в Конституції України положення про найвищу соціальну цінність людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки вимагає формування нових підходів до захисту прав людини. Забезпечення цих прав і свобод Конституція України покладає на державу як її головний обов’язок, закріплюючи за державою в особі компетентних державних органів функцію захисту прав і свобод громадян України, яка гарантує кожному право звертатися за захистом своїх порушених прав.Україна ратифікувала у 1997 році Конвенцію про захист прав і основних свобод людини з визнанням юрисдикції Європейського суду з прав людини [2].

У щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні за 2018 рік визначено 9 основних напрямів докладення зусиль: дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та осіб, що проживають на тимчасово окупованій території; забезпечення прав військовослужбовців, поліцейських, пенсіонерів з числа осіб, звільнених з військової служби, ветеранів та членів їх сімей; дотримання верховенства права при здійснені правосуддя; дотримання прав дитини; дотримання соціальних та економічних прав; дотримання інформаційних прав та права на приватність; дотримання прав людини не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню; дотримання принципів недискримінації; дотримання свободи слова та медіа [3].

Цей перелік не є вичерпним, разом з тим, обізнаність громадян про свої права та шляхи поновлення порушених прав все ще залишається низькою. Про це свідчать численні звернення, які надійшли протягом року до Секретаріату Уповноваженого і яких у 2018 році було понад 25 тисяч.

Забезпечення допомоги громадянам у захисті їх прав здійснюється із врахуванням національної специфіки – стану розвитку суспільства, включаючи його правову культуру, можливості держави та очікування громадян [4]. Найбільш поширеними в практиці надання безоплатної правової допомоги є декілька моделей: модель pro bono, коли юридична допомога бідним безкоштовно надається адвокатами, найчастіше з великих юридичних фірм (Великобританія, Німеччина, Франція, Україна); модель «Офіс публічного захисника» (Болгарія, Ізраїль, США), коли адвокати працюють повний робочий день у оплачених державою справах; контрактна модель, яка передбачає підписання від імені держави з адвокатом чи агентством угоди про надання правової допомоги у конкретних справах (Великобританія, Нідерланди); модель Ex оfficio передбачає призначення адвоката спеціальним органом та оплату його послуг за звітом (Україна) та інші моделі («чергового адвоката», «публічного (громадського, державного) захисника», «змішана», «державно-слідча» [5, с. 417–418].

СБПД в Україні у наші дні включає Координаційний центр з надання правової допомоги, 23 регіональних та 100 місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, понад 400 бюро правової допомоги та 2 інформаційних центри. СБПД забезпечує ранній доступ до правової допомоги; сприяє імплементації нового КПК; запобігає катуванню та іншим жорстоким, нелюдським видам поводження, що принижують людську гідність; забезпечує представництво громадян; формує та поширює кращі практики; впроваджує нові професійні стандарти; підтримує нову генерацію адвокатів; стимулює конкуренцію; підвищує ефективність національного превентивного механізму завдяки оперативному обміну інформацією [6].

У Полтавській області діє Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – РЦ), три місцевих центри: у Полтаві, Кременчуці і Лубнах 24 бюро правової допомоги, які є відокремленими структурними підрозділами місцевих центрів і розміщені у всіх районах області, окрім тих районів, де діють місцеві центри.

Регіональний центр з надання БВПД у Полтавській області у своїй роботі прагне враховувати алгоритм розвитку системи правової допомоги в Україні, орієнтуючись не лише на наявні нормативно-правові акти, виступи очільників держави та керівництва Міністерства юстиції України і Координаційного центру правової допомоги, а й на аналіз перспектив реформ в Україні, вимоги європейської інтеграції та вивчення зарубіжного досвіду безоплатної правової допомоги.

Поняття «правоохоронні органи» включає низку структур. Ст. 2 Закону України від 23.12.1993 р. «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних віднесено «органи прокуратури, Національної  поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,  Національне  антикорупційне бюро України, органи охорони  державного  кордону, органи  доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції» [7] У цьому переліку не враховані державні органи і громадські організації, які в тій чи іншій мірі також здійснюється правоохоронні функції, наприклад, органи юстиції, нотаріату, адвокатура та ін.

Правоохоронні органи виконують частину внутрішніх функцій держави, зокрема, охоронної функції, сутністю якої є захист прав і свобод громадян, дотримання режиму законності та правопорядку, забезпечення охорони всіх суспільних відносин, що встановлюються та регулюються правом.

Ці функції правоохоронні органи виконують спільно з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими інституціями, що особливо необхідно при здійсненні профілактики порушень прав громадян.

В Україні ця робота полегшується завдяки особливостям функціонування СБПД, основною перевагою якої є здійснення не лише надання первинної та вторинної правової допомоги, а й широкої правопросвітницької роботи. Значення правопросвітницької функції в Україні є вищим порівняно з європейськими країнами, що обумовлено нижчим рівнем політичної культури населення, відсутністю політичних традицій та навичок демократії: використанням брудних методів у політиці, недотриманням елементарних моральних норм, несвободою думки, корупцією тощо.

Слід звернути увагу, що  показники недовіри українських громадян до органів правоохоронної системи та судової системи, що покликані захищати права та свободи людини і громадянина, сягнули критичного рівня, зокрема при співставленні із рівнем довіри до соціальних інституцій та органів державної влади. Опитування, проведене фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру Разумкова у 2012 році засвідчило, що громадяни вкрай негативно оцінюють діяльність правоохоронної системи в Україні ( діяльність міліції негативно оцінили 64 %; діяльність прокуратури –- 64 %; діяльність судів – 69 %).» Ця недовіра яскраво проявилася під час Революції гідності 2014 року [8], що привело до необхідності формування концепції змін у сфері взаємодії правозахисних органів з громадськими інституціями та проведення реформ.

Затвердження у серпні 2015 року Національної стратегії у сфері прав людини (далі – Стратегія) обумовлено саме необхідністю вдосконалення діяльності держави щодо об’єднання суспільства довкола розуміння цінності прав і свобод людини, які захищаються на основі принципу рівності та без дискримінації [9].

Результатом виконання Стратегії має стати запровадження системного підходу до виконання завдань та забезпечення узгодженості дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері прав і свобод людини, створення в Україні ефективного (доступного, зрозумілого, передбачуваного) механізму реалізації та захисту прав і свобод людини. Імплементація Стратегії забезпечується спільними діями державних органів, інститутів громадянського суспільства, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за підтримки Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших міжнародних організацій на усіх етапах розроблення плану дій щодо реалізації її положень, моніторингу та контролю

Важливим кроком на шляху реформ стало запровадження у структурі Національної поліції України Управління та обласних відділів забезпечення прав людини. Серед основних функцій Управління забезпечення прав людини НПУ: вивчення та аналіз проблемних питань у діяльності органів поліції стосовно дотримання прав людини та подання пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази у цій галузі; організація та проведення навчально-освітніх заходів та науково-методичне супроводження діяльності поліції щодо забезпечення прав людини; перевірка дотримання прав людини в діяльності підрозділів ГУНП та участь у незалежних службових розслідуваннях порушень прав людини; забезпечення взаємодії з державними, міжнародними та національними неурядовими організаціями (ООН, Рада Європи, ОБСЄ та інші), правозахисними організаціями, інститутами громадянського суспільства в сфері дотримання прав людини тощо.

СБПД від часу свого створення прагне до співпраці з усіма суб’єктами надання правової допомоги та проведення правопросвітницької роботи. Наприклад, вже у вересні 2015 року РЦ було підписано меморандум про співпрацю з Полтавською обласною державною адміністрацією та Полтавською обласною радою. У лютому 2016 року підписано Меморандум про співпрацю з Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, яким передбачено такі напрями взаємодії:

– розроблення та впровадження спільних механізмів та заходів щодо здійснення моніторингу стану забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян, зокрема права на безоплатну вторинну правову допомогу;

– організація оперативного розміщення інформації, зміст якої може становити спільний інтерес, на веб-сайтах партнерів;

– виявлення, запобігання та недопущення випадків затримання осіб без належного оформлення їх статусу та налагодження обміну відповідною інформацією між Сторонами;

– забезпечення гарантій адвокатської діяльності, а також виявлення, запобігання та недопущення випадків порушення таких гарантій;

– поширення усіма доступними засобами інформацію про право визначених законодавством категорій осіб на безоплатну вторинну правову допомогу, зокрема шляхом виготовлення та розміщення соціальної реклами;

– запровадження дієвих механізмів співпраці з питань запобігання випадкам катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують людську гідність, видів поводження з боку службових осіб оперативних підрозділів, органів досудового розслідування та інших структурних підрозділів Національної поліції;

– здійснення інформаційного обміну на стадіях збору, оброблення та аналізу інформації, що є у розпорядженні Сторін, з метою забезпечення права на захист осіб, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, є підозрюваними, обвинуваченими, а також до яких застосовано адміністративне затримання чи арешт або стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

– організація спільних заходів, спрямованих на підвищення рівня правової поінформованості поліцейських, працівників системи надання безоплатної правової допомоги, юристів та адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу, в тому числі через ресурсно-комунікаційні платформи, створені Координаційним центром з надання правової допомоги;

– організація спільних заходів, спрямованих на підвищення рівня правової поінформованості громадян щодо захисту своїх прав, зокрема права на безоплатну правову допомогу, шляхом проведення конференцій, семінарів, круглих столів, зустрічей та інших заходів;

– розроблення узгоджених пропозицій до проектів обласних програм та інших нормативно-правових актів, планів дій, що зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян;

– поширення інформації про право на безоплатну вторинну правову допомогу серед осіб, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, є підозрюваними, обвинуваченими, а також до яких застосовано адміністративне затримання чи арешт або стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, усіма доступними Сторонами засобами, у тому числі, шляхом розповсюдження та розміщення відповідної друкованої продукції тощо [10].

Регіональним центром внесено пропозиції до обласної  Програми правової освіти населення, головним виконавцем якої визначено Головне управління юстиції у Полтавській області.  В межах програми з метою підвищення рівня правової освіти мешканців області передбачено кошти для проведення семінарів, круглих столів, наукової конференції, друкування методичних та інформаційних матеріалів тощо. Значна частина цієї роботи проводиться спільноз правоохоронними органами.

Аналогічна робота з підписання угод та підготовки програм проведена в містах обласного значення та районах області. На кінець 2018 року в Полтавській області було прийнято обласну, 25 районних, 4 міські програми правової освіти та понад 140 таких програм в територіальних громадах.

З ініціативи Міністерства юстиції України 2018 рік проголошено  роком реалізації проекту «Я маю право».  У рамках проекту в області щоденно проводилась масштабна робота з інформування громадян про їх права та механізми захисту – лекції, семінари, флешмоби, квести, інформаційні години, правові інформування  тощо.

Значна спільна робота СБПД та правоохоронних органів проводиться для органів місцевого самоврядування, зокрема, в рамках реалізації обласної Програми правової освіти населення. Вона спрямована як посадових осіб місцевого самоврядування, так і на всіх  мешканців територіальних громад, розвиток правової спроможності яких включає  пошук та активізацію внутрішніх ресурсів, а також – створення зовнішніх передумов для ефективної їх реалізації. Традиційними стали кущові семінари на тему «Актуальні питання посилення правової спроможності територіальних громад в Україні» [11], підготовка та поширення методичних матеріалів.

 

Висновки та перспективи подальших досліджень. Вивчення проблематики захисту прав громадян в Україні  свідчить про зростання ролі у цьому процесі взаємодії системи безоплатної правової допомоги з правоохоронними органами, що відбувається в умовах посткомуністичної трансформації, важливою складовою яких є  реформування правоохоронних органів.

Активізація взаємодії  потрібна як з точки зору розширення надання громадянам первинної та вторинної правової допомоги, так і у зв’язку з необхідністю поглиблення правопросвітницької діяльності та координації зусиль її суб’єктів.

Аналіз свідчить про наявність тенденції до зростання рівня відкритості в діяльності правоохоронних органів, зростання їх уваги до проблем забезпечення прав громадян.

Взаємодія СБПД з правоохоронними органами зорієнтована на реагування на потреби часу, наприклад, посилено увагу до проблем насильства у сім’ї, порушень земельного законодавства, посилення правової спроможності територіальних громад тощо.

Досвід Полтавської області підтверджує синергетичні можливості взаємодії, що особливо помітно, зокрема, у роботі зі сприяння розвитку правової спроможності територіальних громад. Робота СБПД та правоохоронних органів з партнерами (громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади, науковими та навчальними закладами) розглядається при цьому  як неодмінна складова і додатковий ресурс для досягнення поставлених завдань.

 

Список використаних джерел

  1. Про приєднання України до Статуту Ради Європи. Закон України від 31 жовтня 1995 року N 398/95-ВР// [Електронний ресурс ]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/398/95-%D0%B2%D1%80.
  2. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції. Закон України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР//[Електронний ресурс ]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80.
  3. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. – К., 2018. – 136 с.
  4. Лахижа М. І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та практичні аспекти.-[монографія]. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – 289 с.
  5. Вільчик Т. Б. Системи безоплатної правової допомоги у країнах Європейського Союзу / Т. Б. Вільчик // Порівняльно-аналітичне право, 2015. –№4. – с. 416–419
  6. Координаційний центр з надання правової допомоги [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://legalaid.gov.ua/ua/.
  7. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів. Закон України 23 грудня 1993 року N 3781-XII [Електронний ресурс ]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3781-12.
  8. Оцінка населення України діяльності правоохоронних органів. Ставлення до самосуду (Дослідження проведене Фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру Разумковау квітні 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dif.org.ua/ua/polls/2012-year/1756.htm.
  9. Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини. Указ Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015 // Електронний ресурс. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/501/2015.
  10. Поточний архів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.
  11. Актуальні питання посилення правової спроможності територіальних громад в Україні : посібник. – Укладачі: Лахижа М. І., Черчатий О. І., Клименко І. В. – Полтава : Полтавський літератор, 2018. – 40 с.

 

References

  1. Pro pryjednannja Ukrainy do Statutu Rady Europy. Zakon Ukrainy wid 31 showtnja 1995 roku N 398/95-ВР// [Еlektronnyj resurs ]. – Reshym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/398/95-%D0%B2%D1%80
  2. Pro ratyfikacju Konwencji pro zachyst praw ljudyny I osnowopoloshnych swobod 1950 roky, Perschogo protokoly ta protokoliw N 2, 4, 7 tа 11 do Коnwencji. Zakon Ukrainy wid 17 lypnja 1997 roky N 475/97-[Еlektronnyj resurs]. – Reshym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80
  3. Schoritshna dopowid Upownowashenogo Werchownoji Rady Ukrainy z praw ljudyny. Pro stan dodershannja ta zachystu praw I swobod ljudyny I gromadjanyna w Ukraini. – К., 2018.– 136 с.
  4. Lachischa M.I. Modernizacja publitschnoi administracji: teoretytschni ta praktytschni aspekty.-[моnоgrafia].- Poltawa: RWW PUSKU, 2009. – 289 с.
  5. Wiltschyk T.B. Systemy besoplatnoi prawowoji dopovogy u krajinach Turopejskogo Sojuzu/Т.B. Wiltschyk// Poriwnjalno-analitytschnt prawo, 2015. – №4. – с. 416–419
  6. Кооrdynacijnyj zentr z nadannja prawowoji dopomogy// [Еlektronnyj resurs].- Reshym dostupu:   https://legalaid.gov.ua/ua/.
  7. Pro derschawnyj zachyst praziwnykiw sudu I prawoochoronnych organiw. Zakon Ukrainy wid 23 grudnja 1993 roku N 3781-XII // [Еlektronnyj resurs]. – Reshym dostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3781-12.
  8. Ozinka naselennja Ukrainy dijalnjsni prawoochoronnych organiw. Stawlennja do samosudu [Еlektronnyj resurs ]. – Reshym dostupu: http://www.dif.org.ua/ua/polls/2012-year/1756.htm.
  9. Pro zatwerdschennja Nazionalnoji strategii u sferi praw ljudyny. Ukaz Prezydenta Ukrainy wid 25 serpnja 2015 roku № 501/2015 // [Еlektronnyj resurs]. – Reshym dostupu : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/501/2015
  10. Pototschnyj archiw Regionalnego zentry z nadannja bezoplatnoji prawowoji dopomogy u Poltawskij oblasti.
  11. Aktualni pytannja posylennja prawowoji spromoschnosty terytorialnych gromad w Ukraini. – Posibnyk. – Ukladatschi: Lachischa M. I., Tschertschatyj O. I., Klymenko I. W. – Poltawa : Poltawskyj literator літератор, 2018. – 40 с.